10. Характеристика факторів виробництва. Виробнича функція. Ізокванта. Заміщення факторів виробництва.

Для організації виробничого процесу необхідні фактори виробництва повинні бути присутніми у певній кількості. Узагальнену інформацію про взаємозв'язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

Ізокванта– це множина комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий обсяг виробництва.

Функція ізокванти:

F(K,L)=const

Властивості ізоквант:

 Ізокванти не перетинаються;

 віддаленіша від початку координат ізокванта відповідає вищому рівневі виробництва;

 ізоквант не дотикаються до осей координат;

 при збільшені фактора виробництва ізокванта наближається до відповідної осі.

Часні випадки:

1) ресурси абсолютні взаємозамінники (один ресурс може бути повнісю замінений іншім);

2) ресурси абсолютні взаємодоповнювачі (один ресурс не може працювати без іншого ресурсу).

11. Природа і види витрат. Економічний і бухгалтерський підхід. Альтернативні витрати виробництва. Граничні і середні витрати

Витрати пов’язані з використанням ресурсів. Від витрат залежить економічний стан фірми. Є неявні та явні витрати: Явні – це витрати пов’язані з даною господарською діяльністю. Вони обліковуються бухгалтерією. Неявні– це витрати пов’язані з втраченою вигодою при зайняті цією діяльністю, а не іншою.

Явні і неявні витрати дають в сумі економічні витрати. Лише явні це – бухгалтерські витрати (на оплату праці, ресурси, повернення кредитів та інше).

Витрати поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати– це витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів. Вони вимагають спеціальної методики обліку.Зовнішні витрати– це витрати, пов’язані з купівлею ресурсів на стороні. Вони обліковуються за цінами придбання.

В короткостроковому періоді витрати фірми поділяють:

• умовно-постійні;

• умовно-змінні.

Постійні витрати FC– це витрати, обсяг яких не залежить від обсягу виробленої продукції. Якщо фірма не виробляє продукції, вона має постійні витрати.

До них відносяться: амортизація основних фондів; заробітна плата адміністративного персоналу; плата за кредит; плата за оренду та інше.

Змінні витрати VC– це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. До них: зарплата робітників; вартість матеріалів, палива та інше.

Витрати в розрахунку на весь обсяг продукції звуться валовими TC.

Сума валових постійних та змінних витрат дають загальні витрати

TFC + TVC = TC

Середні витрати АС– це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Розрізняють:

- середні постійні витрати – AFC=TFC/Q, деQ- обсяг виробленої продукції,

- середні змінні витрати – AVC=TVC/Q

- середні загальні витрати – ATC=AFC+AVC, чи АTC=TC/Q.

Граничні витрати МС– витрати, які здійснює фірма при виробництві ще однієї додаткової одиниці продукції.

МС_n= TC_n - TC_n-1, якщоQ= 1

MC = TC/Q, якщоQ1

Загальні витрати:

TC=TFC+TVCMC = TVC/Q

MC=TC'

Поняття граничних витрат є стратегічною категорією для фірми. Якщо фірма вирішує наростити обсяг виробництва, вона повинна нести додаткові граничні витрати. Вони показують в що обходиться виробництво додаткової продукції. Якщо фірма відмовляється від певної кількості продукції то граничні витрати показують економію при цьому.

МС – графік граничних витрат:

Для тих обсягів виробництва для яких граничні витрати менше середніх, середні витрати знижуються та навпаки. МС=AVC, деAVCмає мінімальне значення.

МС=АТС, де АТС має мінімальне значення.

Крива граничних витрат має мінімум при такому обсязі виробництва, де криві TVC,TCміняють свій знак зростання.

МС

ТVC

В довгостроковому періоді фірма може міняти свої потужності, переходити із статусу малого підприємства в середнє, із середнього в велике.

Таким чином в довгостроковому періоді всі витрати у формі змінних.

Важливе значення мають точки перетину кривих ATC. Абсциси цих точок означають обсяги виробництва, за яких доцільно переходити до інших масштабів виробництва (або нових технологій).

ATC₁

ATC₂

ATC₃ ATC₄

LATC

min

Q₁Q₂Q_опт Q₃ Q

Кривою довгострокових середніх витрат LATCназивається крива, кожна точка якої є мінімальною на множині усіх короткострокових кривих середніх сукупних витрат, які відповідають різним масштабам виробництва.

Крива LATCмаєU-подібну форму і має найнижчу точку (min).

Оптимальним розміром фірми (Q_опт) вважається такий розмір при якому середні витрати в довгостроковому періоді найменші.

До Q_опт- позитивний ефект масштабу, після – негативний ефект.

Крива LATCможе мати ІІІ конфігурації:

III LATC I LATC

II LATC