19.Залежність стану здоров’я різних факторів

Мутагенні і канцерогенні речовини. Численні епідеміологічні, лабораторні та клінічні спостереження свідчать про наявність причинно-наслідкових зв'язків міжзабрудненням навколишнього середовища та пошкодженням генетичної інформації організму людини.  Мутаген - це фактор навколишнього середовища або факторендогенной природи, здатний порушувати генетичні програми клітин і викликати в організмі зміни спадкових властивостей. Мутагенною активністю володіють численні і широко розповсюджені забруднювачі хімічної та фізичної природи, а також віруси, бактерії та ін Велика група спадкових хвороб зумовлена ​​або відхиленнями від нормального утримання хромосом, або генетичними дефектами в результаті мутацій в окремих ділянках хромосом. Небезпека для генетичного апарату статевих і соматичних клітин представляють радіонукліди, які можуть провокувати спадкові захворювання і злоякісні новоутворення. На сьогоднішній день радіація є найбільш повно вивченим мутагенним чинником ризику здоров'ю людини. Усе більше визнання отримує модель допорогового впливу мутагенів на організм, особливо в період активного росту і дозрівання. Однією трильйонної частки грама діоксину достатньо, щоб порушити роботу імунної системи людини, внести перекручування в його генетичний апарат. Мутагенною активністю володіють і низькі допороговие дози радіаційних забруднювачів. Мутагени, діючи в мінімальних допорогових дозах і концентраціях забруднювача, знижують загальну резистентність організму, що викликає різноманітні біологічні ефекти. [1, 104]  За походженням хімічні мутагени можна розділити на три основні групи:  · Органічні і неорганічні сполуки природного походження (оксиди азоту, нітрити, нітрати, алкалоїди та ін);  · Продукти переробки природних сполук на енергоємних виробництвах (поліциклічні ароматичні вуглеводні, солі важких металів тощо);  · Продукти хімічного синтезу, раніше не зустрічалися в природі, а тому дуже небезпечні для здоров'я, тому що до них не вироблені природні еволюційнімеханізми захисту: пестициди, поліхлорбіфеніли, деякі лікарські препарати. Зокрема, сумно відомий талідомід в результаті масового застосування вагітними жінками викликав у новонароджених важкі вроджені вади розвитку.

Серед різноманітних факторів навколишнього середовища, які впливають на здоров'я населення, найбільш очевидним є мікробний, котрий мас величезне значення у виникненні інфекційних захворювань. Наявність специфічного збуджувача в навколишньому середовищі, елементами якого є не тільки повітря, вода, фунт, харчові продукти, а іі рослини і тварини, являється обов'язковою умовою розповсюдження захворювання.

Більш складна й менше вивчена роль стану й змін навколишнього середовища в неінфекційній захворюваності населення.

Збудники захворювань мають різні властивості (тривалість, стійкість та таке інше). Наприклад, радіонукліди переходять з повітря в воду та фунт, у рослини і тварини, охоплюють, мігруючи, усе навколишнє середовище. А холерний вібріон, добре почуваючи себе в вологому середовищі, гине на сонці.

Людина с кінцевою ланкою чисельних ланцюгів живлення, у які сама втручається під час господарської діяльності, включаючи до біологічного кругообігу екологічних систем нові хімічні засоби. Багато хімічних речовин, що мають кумулятивні властивості, накопичуються в кожному наступному ланцюзі живлення і найбільшою мірою - в організмі людини, порушуючи при цьому обмінні процеси.

Провідним напрямом розвитку теорії, методології та методики дослідження способу життя (СЖ) населення та механізму його формуючого впливу на стан здоров’я населення на сучасному етапі є свідомий перехід від одновимірності до багатовимірності, коли наука про  системи органічно входить у предметну царину та науковий інструментарій соціально-гігієнічних досліджень. Важливість цієї нової парадигми ще не зовсім усвідомлена, але її наслідки щодо майбутнього бачаться як надзвичайно глибокі і ефективні у сфері пізнання процесів формування здорового способу життя (ЗСЖ), збереження та відтворення стану здоров’я населення України.

Спосіб життя - провідний узагальнений чинник, визначальний основні тенденції у зміні здоров'я, сприймається як вид активної життєдіяльності людини. До структури життя з його медико-соціальної характеристикою входять:

1) трудова діяльність й умови праці;

2)хозяйственно-битовая діяльність (вид житла, житлова площа, побутові умови, витрати часу на побутову діяльність й ін.);

3) рекреаційна діяльність, спрямовану відновлення фізичних зусиль і взаємодію Космосу з довкіллям;

4)социолизаторская діяльність у сім'ї (те що дітей, старими родичами); 5) планування сім'ї та взаємовідносини членів сім'ї;

6) формування поведінкових характеристик і соціально-психологічного статусу;

7) медико-соціальна активність (ставлення до здоров'я, медицині, розпорядження про здоровий спосіб життя).

З способом життя пов'язують такі поняття, і рівень життя (структура доходів на людини), якість життя (обчислювані параметри, що характеризують ступінь матеріального забезпечення людини), стиль життя (психологічні індивідуальні особливості поведінки), спосіб життя (>национально-общественний порядок життя, побут, культура).

Засновники вітчизняної соціальної медицини визначали соціальну медицину як науку про громадське здоров'я та охороні здоров'я. Основний її завданням є дослідження медико-соціальних чинників, умов способу життя для здоров'я різних груп населення, розробка науково обгрунтованих рекомендацій із попередження та усунення несприятливих соціальних умов і внутрішніх чинників, і навіть оздоровчих заходів підвищення рівні здоров'я населення. Основне призначення соціальної медицини та управління охороною здоров'я як науку й навчальної дисципліни - оцінка критеріїв громадського здоров'я дитини і якості медичної допомоги, їх оптимізація.

Методи медико-соціальних досліджень:

1) історичний;

2) динамічного спостереження та описи;

3)санитарно-статистический;

4)медико-социологического аналізу;

5) експертні оцінки;

6) системного аналізу та моделювання;

7) організаційного експерименту;

8)планово-нормативний та інших.

Соціальна медицина - це наука про стратегію і тактиці охорони здоров'я. Об'єктами медико-соціальних досліджень є:

1) групи осіб, населення адміністративної території;

2) окремі установи (поліклініки, стаціонари, діагностичні центри, спеціалізовані служби);

3) органи охорони здоров'я;

4) об'єкти довкілля;

5) спільні смаки й специфічні чинники ризику різноманітних захворювань та інших.

(20)Вплив способу життя на здоров’я людини. Правила здорового способу життя.

Спостереження вчених показують, що здоров'я людини на 45—50 % визначається способом життя, на 20 % впливом навколишнього середовища (природного, техногенного), на 20 % — спадковістю, на 8—10 % —- охороною здоров'я, харчуванням тощо.

Спосіб життя — сукупність матеріальних умов, суспільних і соціальних установок (культури, звичаїв тощо) та природних чинників, які всі разом зумовлюють поведінку особистості, а також її' зворотний вплив на ці фактори.

Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

1) економічної (рівень життя);

2) соціологічної (якість життя);

3) соціально-психологічної (стиль життя);

4) соціально-економічної (устрій життя).

Отже, до способу життя людини належать: активна участь людини в процесі формування умов життя, її адекватна реакція на зміну умов навколишнього середовища, а також праця, побут, задоволення матеріальних і духовних потреб у суспільному житті, норми і правила поведінки.

ПРАВИЛ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ІСНУЄ БЕЗЛІЧ, СПРОБУЮ ВИДІЛИТИ 10 ОСНОВНИХ: 1.Правильне харчування 2. Активність, активність і ще раз активність! 3. Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний з шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше наркоманія. 4. Основа здорового способу життя - правильний розпорядок дня. 5. позитивний настрій!6. Здоровий спосіб життя - це так само дбайливе ставлення до себе! 7. Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії.8. Старайся частіше провітрювати приміщення, в якому знаходитеся.9. Нормальний сон для людини - 7-8 годин. Якщо Ви спите менше, виникає хронічна втома, яка призводить до зниження настрою і працездатності.10. І найголовніше... Старайтеся, щоб у Вашому житті було більше позитивних емоцій. Дивіться простіше на проблеми і труднощі. Насолоджуйтеся життям!

(21)соціальні та соціально-політичні небезпеки: закономірності виникнення;види.

Соціальний і політичний стан країни формує відповідне суспільство і відносини в ньому. Безпека життєдіяльності впливає на стан суспільства як результат дії відповідних факторів життєдіяльності. Коли ці фактори зумовлюють негативні дії в житті суспільства, то вони виступають в ролі небезпек. Суть небезпек, які можуть бути соціальними, політичними та ін., полягає в тому, що вони відображають, як проблеми безпеки життєдіяльності адаптуються в суспільстві. Таким чином, фактор небезпеки характеризує стан суспільства, з одного боку, а з іншого, — є змістом причини його переходу в стан з негативними наслідками.

Соціальні і політичні небезпеки, викликані проблемами життєдіяльності, мають дуже складну природу. Суть цієї природи складає накопичення наслідків постійнодіючих, конфліктних, стресових та інших негативних ситуацій. У більшості випадків небезпека виражається у співвідношенні кількості людей, що беруть участь у конфліктах і відокремлені від суспільства відносно чисельності самого суспільства.

За походженням можуть бути визначені такі групи небезпек : небезпеки, що пов'язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, крадіжки тощо ); небезпеки, пов'язані з фізичним насильством ( розбій, бандитизм, терор, зґвалтування, утримання заручників); небезпеки, пов'язані з впливом речовин, що руйнують організм людини ( наркоманія, алкоголізм, паління ); небезпеки, пов'язані з хворобами ( СНІД, венеричні захворювання); небезпеки самогубства; небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем; небезпеки, викликані незадовільним матеріальним станом та умовами проживання ( страйки, повстання, революції ); За масштабністю подій соціальні небезпеки можна розділити на: локальні; регіональні; глобальні;

(22) Наркоманія. Наркотичні речовини. Фізична і психічна залежність вад наркотиків. Соціальна небезпека наркоманії

Наркоманія — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ

1) Опіати (опіодіди)2) Депресанти  — седативні  — снодійні  — транквілізатори 3) Стимулятори  — кокаїн  — амфетамін  — кофеїн  — кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, ; 4) Галюціногени 5) Інші речовини  — канабіс  — інгалянти  — фенциклідин  — кава і бетель — рослини поширені в Океанії.

Розповсюдження наркотиків

Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.

Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка виникла в Каїрі у 1925 р. і під виглядом килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Самої ж значної на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса.

У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США для знеболювання при пораненнях призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках ХХ століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками від депресії. У США у 20 — 30 роки часів сухого закону багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану

26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

Наркоманія ,як соціальна небезпека.Наркозалежність — непереборний потяг пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків.

Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків.

(23)Алкоголізм

Алкоголь — висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму.

Розрізняють залежність психологічну і фізичну. Психологічна залежність проявляється почуття депресії або тривожності, наполегливим бажанням отримати приємні відчуття від випивки, азартної гри або застосування наркотиків. Фізична залежність з'являється від алкоголю і наркотиків. Якщо людину, у якого розвинулася фізична залежність, позбавити можливості отримати нову дозу алкоголю чи наркотику, у нього погіршується загальний стан організму - з'являється головний біль, біль у всьому тілі, нудота і блювота, озноб, підвищується температура тіла. Якщо людина залежна від наркотичних речовин, а отримати чергову дозу наркотику у нього з якихось причин немає можливості, то погіршення здоров'я може при відсутності лікування призвести до смерті. Психологічна залежність формується через певний проміжок часу. Фізична залежність від деяких особливо страшних наркотиків може з'являтися після першої ж дози наркотичної речовини.

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням.

Перші ознаки алкогольного отруєння – Поява блиску в очах, почервоніння обличчя, підвищене відділення секрету потових і сальних залоз, уповільнення пульсу. Через деякий час розширюються зіниці, рухи стають розмашистими і погано узгодженими. Мова надмірно гучна, нерідко змащена, порушена міміка, концентрація уваги утруднена, наголошується переоцінка своїх якостей і можливостей, зникає самокритика. Розгальмовуються інстинкти, і виявляються приховані особливості особистості і переживання, контрольовані в тверезому стані.

Перша допомогу

При підозрі на алкогольне отруєння негайно викликайте "швидку допомогу. До приїзду бригади лікарів потрібно надати першу долікарську допомогу.

Якщо потерпілий у свідомості, але відзначається різка слабкість, млявість, сонливість, необхідно:

– негайно вивести постраждалого на свіжому повітрі (чи відчинити двері і кватирки);

– до постраждалого піднести ватку, змочену нашатирним спиртом, але й у жодному разі не пляшечку з нашатирним спиртом. При незручному русі може перекинутися, нашатирний спирт потрапить у ніс, рот, очі й викликає важкий опік; – терміново промити шлунок. Дайте постраждалому випити 2–3 склянки води кімнатної температури, після чого, надавлюючи на корінь мови, викличте блювоту.Манипуляцию повторіть кілька разів, до того часу, покивиливающаяся з шлунка вода стане чистої;

– зігріти, дати випити міцний чай;

– поставити гірчичники до ікрам, ступнях, пензлям, потилиці;

– змусити приймати активоване вугілля за ціною 2 таблетки через кожні 2 години.

При несвідомому стані:

Необхідно вкласти постраждалого на щось м'яке (постіль, диван, кушетка тощо.), але не спину чи живіт, а набік, аби внеможливити можливістьзатекания в дихальні шляху вмісту шлунка з ротовій порожнині. Що стосується блювоти треба очистити порожнину рота механічним шляхом з допомогою підручних коштів (черешком ложки, обгорненим серветкою, носовою хусткою, бинтом) і притиснути мову, щоб уникнути його западіння. При підозрі потрапити шлункового вмісту в трахею слід змусити постраждалого відкашлятися, постукуючи рукою по спині між лопатками.

Необхідно спробувати викликати в нього свідомість, наприклад, підносячи до носа ватку, змочену нашатирним спиртом.

При зупинці подиху і серцевої діяльності негайно розпочинають проведенню реанімаційних заходів.

При зупинці серця постраждалому роблять закритий чи зовнішнє масаж серця.

(24)Куріння

Тютюнопалíння (або просто паління) — набута шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну.

Тютюнова залежність. Спочатку вона носить психологічний, а потім і фізіоло-гічний характер (організм людини постійно потребує компонентів тютюнового диму, особливо нікотину). Психологічна залежність може виникнути відразу ж після пер-ших проб. Підліток починає палити найчастіше «за компанію», оскільки спілкування без сигарети у такому колі практично неможливе. Подібних компаній треба уникати. Фізіологічна потреба формується зі стажем курця та інтенсивністю паління. Лю-дина намагається вживати все більш міцний тютюн, палити все частіше. Інтенсивне паління призводить до порушення роботи дихальної, травної, серцево-судинної, нер-вової систем, з'являються різні захворювання.

Лікування замінниками нікотину.Такі алкалоїди, як лобелін (одержуваний з лобелії - рослини сімейства дзвіночкових) і цитизін ( що входить до складу насіння рокитника і термопсиса), впливають на вегетативну нервову систему, а також на обмінні процеси в організмі, діють подібно нікотинові. Одночасно в курця пропадає "смак" до сигарет.

Дієта.Спеціально розроблена дієта для виведення токсичних речовин з організму допомагає організму позбутися від нікотину, який впливає на нервову систему й осів в жирових прошарках.

Фізичні вправи.Дуже важливим є дотримання спеціальної програми фізичних вправ для контролю дихання й збільшення споживання кисню. Куріння скорочує об'єм легенів і споживання організмом кисню, збільшення якого покращує самопочуття людини. Такі методики, як цигун, тань цзи, йога й основні вправи аеробіки, є найбільш корисними.

Дихальні вправи.Аж до недавнього часу найбільш визнаними методами, які відновлюють діяльність легень і кровообігу по використанню й насиченню організму киснем вважалися йога і цигун. Ці методи і зараз залишаються дуже корисними при правильному їхньому використанні.

Масаж.Масаж, особливо мануальний дренаж лімфи і шиатсу, сприяє виведенню нікотину з тканин, що, у свою чергу, допомагає відновити роботу організму.

 Нікотинопоповнюючі замінники.Нікотиновий пластир, жувальна гумка або імплантанти допомагають у випадках із відсутністю сприйнятливості до інших методів, але не слід забувати, що при їхньому використанні нікотин продовжує надходити в організм, впливаючи на нервову систему і не звільняючи від залежності.

Ознаки отруєння.Отруєння проявляється в такий спосіб: різанням блідістю, холодним потом, вираженим серцебиттям, болями в животі, нудотою, блювотою й поносом. При легких випадках отруєння закінчується благополучно, але залишається тривалий головний біль. При більше важких випадках отруєння до перерахованих симптомів приєднуються болі в роті, в області шлунка, посилене виділення слини, блювота. З'являється почуття страху, зіниці розширюються або звужуються, порушується зір. Можливе порушення подиху, сильний головний біль, різке порушення, поява тремтіння - тремору або хворобливих відчуттів. Свідомість порушується й розвивається делирий - втрата орієнтації із зоровими, слуховими й тактильними обманами сприйняття. Згодом розвиваються кло-нико-тонические судороги, які переміняються комою й фінальним паралічем подиху. З боку серцево-судинної системи порушення проявляються у вигляді частішання серцебиття, підвищення тиску, виникнення аритмії - перебоїв у серце, що може привести до тріпотіння желудочков і зупинці кровообігу. Підвищення тиску переміняється колапсом. Обоє прояву інтоксикації можуть бути причиною смерті. Спазм посудин бруньок є причиною виникнення олигурии й анурії (відсутність очищення крові бруньками) і в останньому випадку розвивається уремія, що утяжеляет отруєння й погіршує прогноз.

Перша допомога.У випадку гострого отруєння необхідно дати випити хворому розчин повареної солі або марганцово-кисло-го калію й викликати блювоту або зробити промивання шлунка цими розчинами. Призначають сольові проносні й активоване вугілля. Важкі випадки отруєння вимагають екстреної медичної допомоги - уводяться антикальцієві препарати, альфа-адреноблокатори, транквілізатори, коректори електролітних порушень. При гнобленні подиху роблять штучну вентиляцію легенів.

(25)Тероризм як форма політичного екстремізму: його ознаки та прояви. Різновиди

Тероризм  — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуваннінасильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей

Сучасний тероризм має такі різновиди:

• національно-визвольний тероризм

• тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами антиімперіалістично-антиколоніального характеру у Третьому світі 

• тероризм соціал-революційного характеру

• правий тероризм,

• диверсійнийтероризм, організатором акцій якого виступаютьсекретні службидержав-противників

• . технологічний тероризм

• дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив).

(26) Природне середовище та його характеристика.

Природне середовище  - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфе­ри, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропо­генно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля».

Навколишнє природне середовище у більш широкому розумінні – космічний простір, а в більш вузькому – біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, які взаємопов’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Земля – одна з планет сонячної системи, найбільша між планетами земної групи. Атмосфера – це газова оболонка Землі, яка обертається разом із нею.

Як далеко тягнеться наша повітряна оболонка, що надійно захищає нас від вторгнення космосу з його холодом, випромінюваннями та бомбардуванням космічними тілами? Точно назвати її товщину важко

У природних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється. Важливою змінною складової атмосфери є вуглекислий газ. Навіть незначне збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно посилює дихальний процес, починається швидкий ріст грудної клітини і відповідно – всього організму.

Цікаво, що наша земна атмосфера за складом різко відрізняється від атмосфер інших планет сонячної системи.

За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно співпадає зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону О3 на висотах 20–25 км.

Атмосферне повітря – один із найв ажливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О2 необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організму людини і тварин у необхідне постійне надходження кисню.

Вуглекислий газ – це обов’язковий компонент фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вул-канів, розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, виділення з поверхні теплих океанів, а витрачається атмосферою на фотосинтез рослин, розчинення в холодній воді океанів.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водяний баланс. Одним з найважливіших факторів, що визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном, процеси газообміну і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Клімат – це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості. Кліматичні умови Землі створюються внаслідок взаємопов’язаних процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери.

Вологість визначається місцем на Землі і кліматичними умовами та залежить від пори року та доби. Вологість повітря суттєво впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем, має велике значення для життєдіяльності людини.

Життєдіяльність організму людини як складової біологічної системи протікає в певних межах, установлених природою. Умови обстановки у навколишньому середовищі в межах природних змін його параметрів називаються нормальними умовами.

Великий вплив на погоду та життєдіяльність людини мають процеси, які відбуваються на Сонці.

(27) Природно-техногенні небезпеки: загальна характеристика

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родючості грунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

орівнюючи природні та техногенні небезпеки, необхідно відзначити важливу обставину. Природні стихійні явища — це відхилення від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Природне середовище в цілому, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку, через те що загрожують здоров'ю та призводять до економічних збитків. Техногенна небезпека - стан, внутрішньо притаманний технічній системі, промислового або транспортному об'єкту, що реалізовується у вигляді вражаючих впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні, або у вигляді прямого або непрямого збитку для людини і навколишнього середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктівТехногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках викликають процеси, не притаманні природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у кінцевих ланках ланцюгів живлення. До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття. До техногенних відносяться надзвичайні ситуації, походження яких пов'язане з виробничо-господарською діяльністю людини на об'єктах техносфери. Як правило, техногенні НС виникають внаслідок аварій, що супроводжуються мимовільним виходом в навколишній простір речовини і (або) енергії.  Базова класифікація НС техногенного характеру будується за типами та видами надзвичайних подій, ініціюючих НС:  · Транспортні аварії (катастрофи);  · Пожежі, вибухи, загроза вибухів;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) Хов;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) РВ;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин;  · Раптове обвалення будівель, споруд;  · Аварії на електроенергетичних системах;  · Аварії в комунальних системах життєзабезпечення;  · Аварії на очисних спорудах;  · Гідродинамічні аварії. 

(28)Глобальне потепління клімату та «парниковий ефект»

Глоба́льне потеплі́ння — прогресуюче поступове підвищення температури поверхні Землі, що пов'язується зпарниковим ефектом і призводить до зміни клімату у глобальних масштабах. треба розуміти, що потепління це загальна усереднена тенденція, зміна температур відбувається нерівномірно в залежності від сезону та місцевості, більше того місцями в деякі сезони клімат навіть стає холоднішим.

Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі та інших планет, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів, що призводить до підвищення температури поверхні. Без парникового ефекту температура поверхні Землі за оцінками була б приблизно на 33° нижчою, ніж є насправді, і складала б -18 °C

Причини глобального потепління в цілому розділити на дві категорії - природні причини і антропогенні (техногенні) причин.

Природні причини глобального потепління включають випуск газу метану з арктичних тундр і боліт, зміна клімату, виверження вулканів і т.д. метану, парникового газу, який затримує тепло в атмосфері Землі, випускається у великих кількостях в арктичних тундр і боліт.

Антропогенні причини глобального потепління є ті, які викликані діяльністю людини. Більша частина цього забруднення можуть бути віднесені до спалювання викопного палива.

Основні наслідки глобального потепління:

1. Підвищення середньорічної температури повітря.

2. Збільшення кількості опадів.

3. Сильніші вітри. Як наслідок раптовіші і непередбачувані зміни погоди.

4. Підвищення рівня океану.

Наслідки глобального потепління є як негативними, так і позитивними.

Завдяки підвищенню температури повітря треба витрачати менше енергоносіїв для опалення будинків. Більш того, зменшується сам опалювальний сезон. Але з іншого боку літо стає більш спекотним. Через це масово горять ліси, особливо соснові; і тим самим збільшуються викиди вуглекислого газу, що призводить до ще більших змін клімату.

Збільшення кількості опадів, підвищення рівня океану і сильніші вітри призводять до підтоплень, повеней, шквалів і тайфунів. Насамперед це стосується гірських і приморських районів. А от рівнини, які розташовані вглибині континенту загалом виграють. Тому що збільшення температури, вологості і концентрації вуглекислого газу позитивно впливає на врожайність і взагалі нарощування рослинами власної біомаси. Та водночас збільшується ерозія ґрунтів.

ВИІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Стримування глобального потепління має протікати в двох напрямках: 1) зменшення обсягів викиду парникових газів; 2) поглинання парникових газів.

(29) Вторинні небезпечні та шкідливі фактори: руйнування озонового шару та поява «озонових дір».

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

• уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

• радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок;

• електричний струм, що виник внаслідок переходу напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів під дією високих температур;

• небезпечні фактори вибухів, пов’язаних з пожежами;

• вогнегасні речовини

Озоновий прошарок захищає нас і всю біосферу від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового опромінення Сонця.

Основною причиною руйнування озонового шару є потрапляння в стратосферу фреонів і оксиду азоту в результаті промислової діяльності людини. Фреони — цілком заміщені фтор - хлорпохідними вуглеводнів, широко використовуються в якості холодоагентів, розпилювачів в аерозольних упакуваннях, а також з'являються як побічні продукти.

Руйнують озоновий шар і польоти висотних літаків, вихлопні гази яких містять окис азоту, а також запуски космічних кораблів, що працюють на твердому паливі.

Озонові діри виникають унаслідок того, що процес руйнування захисного шару протікає набагато інтенсивніше, ніж його генерація. Це пояснюється тим, що в процесі людської життєдіяльності атмосфера забруднюється різними озоноруйнуючими сполуками.

Озонова діра — локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою є природнім і не пов'язаний винятково з шкідливою дією людської цивілізації.

Генеральна асамблея ООН спеціальною в 1994 році оголосила 16вересня щорічним Міжнародним днем охорони озонового шару. (30)Смоги: причини виникнення та вплив на організм людини.

Смог – атмосферне явище, яке настає при збігу відповідних метеороло-гічних умов і високому ступені забрудненості повітряного басейну. Розрізняють такі види смогів: фотохімічний (лос-анджелеський), димовий (лондонський) і крижаний (аляскінський).

Смоги виникають за таких умов: по-перше, великої кількості пилу і газів, які міста викидають у повітря, по-друге, довгого існування антициклонів, коли забруднювачі нагромаджуються в приземному шарі атмосфери. Смоги бувають декількох типів. Найбільш вивчений вологий смог. Він характерний для країн з морським кліматом, де дуже часто спостерігаються тумани і висока вологість повітря.  Смог може утворюватися практично при будь-яких природних і кліматичних умовах у великих містах та індустріальних центрах з сильним забрудненням повітря. Найбільш шкідливий зміг в теплі періоди року, в сонячну безвітряну погоду, коли верхні шари повітря досить теплі, щоб зупиняти вертикальну циркуляцію повітряних мас. Це явище часто зустрічається в містах, захищених від вітрів природними перешкодами, наприклад, пагорбами або горами.

Причини виникнення: Лондонський (чорний)смог: низька температура (біля 0?С); висока вологість (до 100%); підвищений вміст сажі, оксидів карбону, нітрогену, сульфуру, що утворюються при спалюванні палива Лос-анжелеський (білий)смог:  висока температура (більше 30 ?С); відсутність перемішування шарів повітря у вертикальному напрямі; значна концентрація викидів автотранспорту; утворення пероксицетилнітрату Аляскінський (льодяний) смогвиникає в північних широтах:температура нижче -30?С; висока вологість; забруднене повітря

Інтенсивний смог викликає алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, приступи бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд. Фотохімічний смог характерний для таких міст, як Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя.

Тривалі смоги призводять до:

• подразнення очей. Слизових оболонок, органів дихання;

• задухи;

• бронхіальної астми;

• збільшення смертності;

• пригнічення рослинності;

• руйнування будівель;

• прискорення корозії металів

Смог є великою проблемою в багатьох мегаполісах світу. Він особливо небезпечний для дітей, літніх людей та людей з вадами серця і легенів, хворихбронхітом, астмою, емфіземою. Смог може стати причиною задишки, утруднення і зупинки дихання, безсоння, головних болів, кашлю. Також він викликає запалення слизових оболонок очей, носа і гортані, зниження імунітету. Під час смогу часто підвищується кількість госпіталізацій, рецидивів і смертей від респіраторних та серцевих захворювань.

(31) Кислотні опади (дощі, туман, сніг): причини появи та вплив на життєдіяльність організмів.

Кислотні опади- це суміш оксиду сірки й азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій і автомобільних двигунів,які сполучаються з атмосферною вологою і утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману та випадають на Землю. Кислотними називаються взагалі будь-які опади – дощ, сніг, туман, якщо значення їх рН становить менше ніж 7,0. Кислотні дощі мають значення рН частіше в межах 4,1-2,1, а в деяких випадках навіть менш за 2,1.

Ці опади згубно впливають на навколишнє середовище.

Шкідлива дія на фактори навколишнього середовища:

– врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3–8% внаслідок ушкодження листя кислотами;

– кислі опади спричиняють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає деградацію фауни та флори;

– деградують і гинуть ліси (особливо вразливі кедр, бук і тис);

– отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба ( в першу чергу цінні види – лосось, форель тощо) і численні види комах;

– зникнення комах у водоймах призводить до щезнення птахів і тварин, які ними живляться;

– зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів;

– різко прискорюється руйнування пам’ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком;

– вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворювання дихальних шляхів, подразнення очей.

• зниження рН поверхневих вод і ґрунтів та посилення міграції важких металів;

• опіки і зниження інтенсивності фото синтезуючих рослин;

• корозія металевих виробів;

• руйнування будівель з вапняку та архітектурних пам’яток;

• загибель гідро біонтів;

• деградація лісів, зменшення стійкості дерев стосовно шкідників і патогенних мікроорганізмів

(32)Забруднення вод Світового океану: джерела, масштаби, методи боротьби.

Забруднення вод – серйозна екологічна проблема, яка відноситься не тільки до надземних рік, озер та морів, але також і грунтових вод. У міській місцевості каналізації, стоки промислових відходів, водоотвід при горнорудних роботах та інші джерела забруднення можуть зробити грунтові води непридатними для використання. Також і в сельській місцевості від добрива та пестецидів якість води може значно погіршитися. Масштаби забруднення продуктів морів і океанів настільки великі, шо в багатьох країнах визначені санітарні норми на вміст у них тих або інших шкідливих речовин. 

Джерел забруднення Світового океану багато, основними з них є:

– безпосередні викиди забруднюючих речовин в океан, наприклад, нафтопродуктів при перевезенні;