Розділ II. Право: поняття, розвиток та шляхи вдосконалення

2.1. Сутність права та його ознаки

Множинність визначень права, яка існує в юридичній літературі, залежить від кількості поглядів на походження права та його джерела, на бачення природи його зв'язків з державою, а також від того, які сутнісні ознаки, особливості, риси права покладаються в основу того чи іншого його визначення, який бік його, як складного суспільного феномена, досліджується.

Вагома причина розбіжностей у визначенні права полягає також у тому, яка правова доктрина кладеться в основу такого визначення: природно-правова, нормативістська чи соціологічна. Причому це характерно як для Заходу, так і для вітчизняної юридичної науки.[5,ст.124]

За нормативістською теорією, право – це сукупність (або система) всіх загальнообов’язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою для врегулювання суспільних відносин і досягнення політичних, економічних та соціальних цілей.

Ознаки права – це те, чим відрізняється право від інших суспільних та соціальних регуляторів:

1. Загальнообов’язкові правила поведінки, виконання яких є обов’язковими для всіх учасників правовідносин, забезпечується примусовою силою держави, яка встановлює для правопорушників різні види юридичної відповідальності.

2. Суб’єктом виникнення права є держава в особі державних правотворчих органів (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів).

Нормативність права носить загальнообов'язковий характер, що виділяє право з інших норм соціальної поведінки. Право виражається у формі законів, які приймаються ВР, Президентом, місцевими органами влади в межах їх компетенції.

3. Державний примус.

4. Формальна визначеність.

5. Системність.

6. Публічність.[7]

Питання про сутність права - одне з основних, головних, найбільш важливих вчень про право, тим більше, що сутність права багатоаспектна.

[5]- Загальна теорія держави і права: навч.посіб./ За ред. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко.-К.: Юрінком Інтер, 2008.-400с.

[7]- Конспект лекцій / Недогреєва А.І.

Питання про сутність права (крім своєї наукової значущості) мало до останнього часу велике політичне значення, оскільки в умовах ідеологізованості юридичної науки є одним з предметів принципової політичної дискусії між представниками соціалістичної юридичної науки і, так званої, буржуазної. Причому це не була схоластична дискусія. Це були дійсно два принципово протилежні підходи до поняття сутності права.

Оскільки «сутність» означає сукупність найбільш глибоких, стійких якостей предмета (у даному випадку — права), що визначають його походження, характер і напрями розвитку, предметом дискусії як раз і були причини виникнення права, його визначення, роль у суспільстві, якісні ознаки тощо. Для одних суб'єктів право - це інструмент справедливості і свободи, засіб захисту людини від влади, надбання людської культури і розуму, для інших- лише класовий регулятор суспільних відносин.

Слід зазначити, що погляди на сутність права довгий час були пов'язані з певною ідеологізацією юридичної науки. Саме така ідеологізація стає основною причиною однобічного розроблення сутності права, оскільки було неможливо відійти від класового підходу щодо сутності права, особливо, якщо це стосувалося характеристики права західних країн.

Під сутністю права розуміють ті внутрішні і необхідні, загальні та основні, головні і стійкі риси, ознаки та якості правових явищ, єдність і взаємообумовленість яких визначають якісну специфіку та закономірності розвитку права як самостійної субстанції. Риси, якості і ознаки, що складають сутність права, іманентні останньому, невіддільні від нього, необхідно знаходяться у ньому. Пізнати сутність — означає зрозуміти правові явища, зрозуміти чому вони саме такі. Ця методологічна вимога полягає у тому, що явища сутності повинні бути проаналізовані в суспільних відносинах у дії, як реальне буття права.

Розглядаючи це питання, слід зазначити, що більшість дослідників сутності права зосередили увагу на одному її найважливішому моменті — державній волі (волі пануючого класу). Однак сучасний підхід до пізнання сутності права передбачає врахування не тільки державної волі як такої, а й інших якостей та явищ, синтезованих сутністю: норм, функцій тощо. Сутність права взагалі не може бути розкрита однією категорією, її можна пізнати і виразити лише за допомогою системи категорій, що відтворюють дійсну природу та історію права.

Категорія «сутність права» виражає загальні закономірності розвитку правової дійсності, а окремі правові явища - лише специфічні закономірності їх розвитку. В сутності права представлені всі основні, суттєві, головні риси правових явищ у їх єдності.[5,ст.139-142]