Висновки

Завершуючи курсову роботу можна зробити такі висновки, що багато видатних науковців з давніх-давен приділяють увагу розвитку держави і права. В їхніх визначеннях існує багато суперечностей, що не дає нам змоги до кінця зрозуміти істинність понять.

Доктор юридичних наук Рабінович П.М. дає таке визначення держави – це організація політичної влади домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, яка, забезпечуючи його цілісність і безпеку, вирішує загальносуспільні завдання та здійснює керівництво ним насамперед в інтересах його домінуючої частини.

Але держава не може існувати без права. За нормативістською теорією право – це сукупність (або система) всіх загальнообов’язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою для врегулювання суспільних відносин і досягнення політичних, економічних та соціальних цілей.

Питання щодо співвідношення держави і права є одним з основних у правознавстві. Держава і право являють собою складні за своєю природою, структурою, формою та функціями суспільні явища. Розкриття поняття кожного з них потребує цілої низки взаємопов’язаних між собою досліджень, жодне з них окремо не розкриє повністю предмета дослідження.

Співвідношення держави і права передбачає три основні аспекти: єдність, відмінність, взаємодію. Єдність виражається в походженні держави та права, їхній типології, детермінованості економічними, культурними та іншими умовами, спільності історичних доль; у тому, що вони виступають засобами соціальної регуляції й упорядкування, акумулюють і збалансовують загальні та індивідуальні інтереси, гарантують права особи. Єдність держави і права відбита в певній формулі: держава – правова форма організації і функціонування публічної, політичної влади. Водночас між ними існують і відмінності, які випливають з визначень цих понять, їх онтологічного статусу і суспільної природи. Якщо держава є особливою організацією політичної влади, формою існування класового суспільства, то право – це соціальний регулятор; якщо держава виражає силу, то право – волю; якщо первинним елементом держави є державний орган, то первинним елементом права – норма. Отже, право – це система офіційно визначених і охоронюваних норм, що виступають регуляторами поведінки людей.

Взаємодія держави та права виражається в різному взаємовпливі їх. Вплив держави на право полягає насамперед у тому, що вона його створює, вдосконалює і змінює, охороняє від правопорушень, втілює в життя.

Зрозуміло, що першопричини права знаходяться не в державі як такій, а в соціальній необхідності, соціальних потребах. Держава усвідомлює їх, перекладає їхньою мовою закону, юридичних норм, створює, засновує право.

Держава займає провідне місце в політичній системі. Це зумовлено тим, що держава знаходиться в центрі політичної діяльності: навколо неї, навколо здобуття державної влади точиться політична боротьба. В історії суспільства держава була першим інструментом, знаряддям політики. Політика з’явилася з виникненням держави. І тільки поступово формуються інші соціальні інститути: спілки, громадські організації, партії, політичні рухи, що стали брати участь у політичному житті, у боротьбі за державну владу.

Роль держави і права в сучасному суспільстві може виражатися тільки

засобами їхньої взаємодії. Структуру і функції держави не можна уявити поза правовою системою, остання значною мірою залежна від правової діяльності

держави. Взаємодія державних і правових механізмів породжує їх відносну самостійність і водночас залежність, яка, безумовно, повинна містити їх контроль одне над одним.

Призначення держави полягає в тому, що вона своєю діяльністю покликана створювати фактичні, організаційні, юридичні передумови для використання громадянами, наданих їм законом можливостей з метою задоволення інтересів та потреб. Анемія виконавчих, наглядових і судових структур держави, як про це свідчить вітчизняний досвід, блокує дію права. Активність держави – необхідна умова для утвердження правових начал в суспільному житті.

28