- •1.Загальна характеристика права
- •2.Поняття та структура норми права
- •3.Поняття та елементи системи права
- •4.Правовідносини:поняття,ознаки ,структура
- •6.Поняття та структура системи законодавства
- •7.Поняття законності і правопорядку
- •8.Поняття та види юридичної відповідальності
- •9.Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •10.Загальна характеристика конституції України
- •11.Поняття та стадії законодавчого процесу в україні
- •12.Поняття,система і функції правоохоронних органів в україні
- •13.Судова влада в україні
- •14.Правовий статус вищої ради юстиції
- •15.Загальна характеристика цивільного права та законодавства
- •16.Поняття та елементи цивільно-правових відносин
- •17.Поняття і форми права власності
- •18.Поняття та класифікація цивільно-правових угод
- •19.Реституція в цивільному праві
- •20. Здійснення суб’єктивних прав і виконання цивільних обов’язків
- •21.Поняття і с-ма зобов’язального права. Зобов’язання та його структура
- •22.Підстави виникнення та припинення зобов’язання
- •23.Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •24.Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •25.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •26.Порука як засіб забезпечення виконання зобов’язань
- •27.Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •28. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •29. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення зобов’язань
- •30.Зобовязання щодо передачі майна у власність(аг х-ка договору купівлі-продажу,дарування, довічного утрим, найму(оренди), ренти, позички.)
- •31. Зобов’язання щодо виконання робіт (аг х-ка договору підряду)
- •32. Зобов'язання щодо надання послуг ( аг х-ка договору перевезення, зберігання, страхування, позики, доручення)
- •33. Поняття відповідальності за порушення зобов’язань
- •34. Спадкове право як інститут цивільного права України
- •35.Поняття спадщини . Час і місце відкриття спадщини
- •36. Спадкування за законом.
- •37. Спадкування за заповітом.
- •38. Загальна характеристика сімейного права як галузі права.
- •39. Джерела, система та завдання сімейного права України.
- •40. Порядок і умови укладання шлюбу.
- •41. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •42. Права та обов’язки батьків і дітей. Шлюбний договір.
- •43. Аліментні обов’язки батьків і дітей.
- •44. Усиновлення. Удочеріння. Опіка. Піклування. Патронат.
- •45. Поняття і система трудового права. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України.
- •46. Характеристика колективного договору. Поняття та види колективної угоди.
- •47. Поняття, сторони, зміст, види та форми трудових договорів.
- •48. Підстави припинення трудового договору.
- •49. Поняття та види робочого часу.
- •50. Поняття та види часу відпочинку.
- •51. Характеристика трудової дисципліни. Види дисциплінарних стягнень.
- •52. Матеріальна відповідальність як вид юридичної відповідальності.
- •53.Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів
- •54Обмеження надурочних робіт
- •55//Пільги для працівників які поєднують роботу з навчанням
- •57//Особливості праці жінок
- •58//Особливості праці молоді
- •59//Адміністративне право і адміністративна відповідальність
- •60//Поняття і ознаки адміністративного правопорушення
- •61//Адміністративне стягнення та його види
- •62//Кримінальне право і кримінальна відповідальність. Джерела кримінального права
- •63//Злочин, характеристика злочину як його юридичного вираження
- •64//Обєктивна сторона, об’єкт, суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину
- •65//Обставини,що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння
- •66// Стадії розвитку умисного злочину. Співучасть у вчинені злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Неосудність
- •67// Покарання та його мета .Види покарань
- •68//Обставини що обтяжують і пом’якшують покарання
- •69//Класифікація злочинів
- •70//Співвідношення кримінальної і адміністративної відповідальності. Спільні та відмінні риси
53.Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів
У трудових відносинах, як і в інших можливе виникнення різних конфліктних ситуацій, спорів.
Трудовий спір – це розбіжність між роботодавцем і найманими працівниками щодо питань оплати праці, переведення на іншу роботу, звільнення, надання певних пільг чи переваг.
Трудові спори залежно від суб´єктів спору можна поділити на :
- індивідуальні спори – між роботодавцем і окремим працівником;
- колективні – між роботодавцем і певним колективом найманих працівників (трудовий колектив (чи його частина) підприємства, ряду підприємств, галузі, кількох галузей).
Індивідуальні трудові спори розглядають:
1.комісії по трудовим спорам (КТС - їх створюють на підприємствах, організаціях);
2.районні (міські ) суди .
КТС обираються загальними зборами (конференцією) трудового колективу з чисельністю працюючих не менше 15 осіб.
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний термін з дня порушення свого права. КТС зобов´язана, розглядати трудовий спір у 10-денний строк з дня подачі заяви. Рішення КТС є обов´язковим для виконання, як для роботодавця так і для працівника. Працівник або роботодавець, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах, можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Рішення КТС підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк по закінченні десяти днів, пердбачених на його оскарження.
Якщо власник не виконує рішення КТС, то працівникові видається спеціальне посвідчення, яке має силу виконавчого листа. На підставі цього посвідчення судовий виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку. У разі незаконного звільнення чи переведення працівника на іншу роботу, суд поновлює його на роботі. Йому виплачується середня зарплата за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо ж це питання не розглядалося більше року не з вини працівника – то платять за весь час вимушеного прогулу.
Іноді конфлікти у роботодавця виникають не з окремим працівником, а з групою ( колективом) працівників.
Найчастіше вони стосуються розміру зарплати, затримки її виплати, умов праці, пільг, що надаються працівникам.
Порядок вирішення колективних трудових спорів регулюється Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Трудовий спір насамперед повинен виникнути :
1.спочатку колектив найманих працівників повинен сформулювати вимоги до роботодавця;
2.роботодавець повинен розглянути ці вимоги у триденний строк;
3.якщо вирішення вимог роботодавцем не задовольняє колектив або вимоги були відкинуті роботодавцем, тоді виникає спір, про який колектив інформує власника і органи влади у триденний термін;
4.потім починаються переговори між сторонами, які називаються примирною процедурою і складаються із примирної комісії і трудового арбітражу. Сторони не мають права ухилятися від переговорів. Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення трудового спору ( конфлікту).
Примирна комісія утворюється на виробництві і розглядає спір у 5-денний період. Якщо рішення примирної комісії не прийняте або не задовольняє сторони, чи трудовий спір не підпадає під вирішення примирною комісією, то спір розглядається трудовим арбітражем на протязі 10 днів. У вирішенні колективного трудового спору беруть участь владні структури – представники рад, органів державного управління, спеціальної Національної служби посередництва і примирення рішення яких мають рекомендаційний характер.
Якщо примирна процедура не привела до вирішення колективного трудового спору або роботодавець не виконує досягнуті угоди, то працівники мають право на страйк.
Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працюючими з метою вирішенння колективного трудового спору (захисту професійних соціально-економічних інтересів працівників ).
Під час страйку сторони зобова´язані продовжувати шукати шляхи вирішення КТС.
Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.