4. Санітарні вимоги до вентиляційних установок.

Незалежно від типу вентиляції і її функцій всі вентиляційні установки повинні відповідати вимогам виробничої санітарії..

За конструкцією і технічним станом вони повинні відповідати вимогам ГОСТу 12.4.02-75; ССБТ. "Системи вентиляционные. Общие требования.»

1. Кожна вентиляційна система повинна забезпечувати необхідний повітрообмін. Різниця між кількістю повітря, що подається і видаляється не по­винна перевищувати 12-15%.

2. Вентиляційна система не повинна створювати протягів і переохолоджень працівників.

3. Вентиляційна система не повинна створювати надмірного шуму, вібрації.

4. Забороняється розміщувати вентиляційні установки в приміщенні виробництва, окрім віконних.

5. Вентиляційна установка повинна мати паспорт, інструкцію з техніки безпеки, журнал експлуатації установки, де записують дати проведення профілактичних оглядів і ремонтів.

5. Розрахунок повітрообміну та контроль дії вентиляції

Природної вентиляції.

F- площа перерізу отворів, м²;

L - повітрообмін, м³/год.

V- швидкість руху повітря, м/с - розраховується за формулою:

g - прискорення вільного падіння, 9,8 м/с².

у_зовн - щільність зовнішнього повітря. Береться з таблиці залежно від :емператури.

- тиск повітря, що створюється в вентиляційному каналі

= 9,8h(у_вн - у_зовн) h - висота повітропроводу, м.

Повітрообмін механічної вентиляції розраховується залежно від максимальної кількості шкідливого виробничого фактора, що виділяється в технологічному процесі.

1) Для приміщень, де виділяється пил:

р - фактична кількість пилу, що виділяється в приміщенні, мг/год.

Р₁ - ГДК даного виду пилу мг/м³.

Р₀ - забрудненість повітря, що подається, мг/м³.

2) Для приміщень, де виділяється шкідливий газ

G - максимальна кількість шкідливостей, що виділяються в приміщен­ні, мг/год.,

Φ - коефіцієнт нерівномірності 1,2...2,

К_доп - ГДК в робочій зоні мг/м³

Якщо неможливо встановити кількість шкідливих речо­вин, що виділяються, повітрообмін розраховують для комплексу шкідливих речовин.

К - коефіцієнт кратності повітрообміну, разів/год

V- об'єм приміщення, м³

Для приміщень, де немає шкідливих виділень регулюють мікроклімат:

L = n×q м³/_ГОд

n - кількість працівників

q - норма повітря на 1 працівника, м³/год

якщо на 1 працівника до 20 м³ - q =30 м³/год

20 - 40 м³ - q = 20м³/год

>40 м³ - не рахується.

При місцевій вентиляції (зонти, шафи) повітрообмін розраховують:

L₃=F₃ × V₃ × 3600 _м³/год

F₃ - площа зонта, м³

V₃ - швидкість повітря в приймальній частині м/с

Швидкість повітря змінюється зі змінною його конструкції. Зонти бу­вають 2-х, 3-х і 4-х сторонні. При цьому швидкість повітря складатиме:

2-х - 0,75-0,9 м/с 3-х - 0,9-1,05 м/с 4-х - 1,05-1,25 м/с

Ефективність вентиляційних систем перевіряють не рідше 2 рази на рік: влітку і зимою. Перевіряють загальний стан (міцність кріплень, гермети­чність, засміченість) і швидкість руху повітря, порівнюють його з нормати­вами. Для цього використовують різних конструкцій анемометри.

На кожну вентиляційну установку повинен бути паспорт, журнал екс­плуатації і інструкція.

В паспорті вказують основні технічні відомості під час монтажу і конт­рольних випробувань.

В інструкціях зазначають порядок пуску і вимкнення, догляд, ремонт, режим роботи.