- •Зм 1. Правові та організаційні питання з охорони праці
- •1. Вступ, історія розвитку оп.
- •2. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійних захворювань в Україні та світі
- •3. Соціально-економічне значення охорони праці.
- •4. Основні поняття та терміни в галузі охорона
- •5. Предмет, зміст курсу та зв'язок з іншими дисциплінами.
- •Зм 2. Законодавство україни з охорони праці
- •1. Законодавчі акти України про охорону праці.
- •2. Розділи та основні принципи Закону України "Про охорону праці".
- •3. Права і пільги для працівників в Законі України "Про охорону праці".
- •4. Відшкодування працівникам за шкідливі умови праці і втрати здоров'я.
- •5. Праця жінок в Законі України "Про охорону праці".
- •6. Праця підлітків в Законі України "Про охорону праці".
- •1. Органи державного управління охороною праці
- •2. Нагляд і контроль за охороною праці
- •3. Організація охорони праці на виробництві
- •4. Структура управління охороною праці (суоп), її функції на підприємствах.
- •5. Оціночні показники роботи суоп.
- •6. Виконавчі органи суоп.
- •7. Особливості формування умов праці в сільськогосподарському виробництві.
- •8. Основні причини нещасних випадків та методи їх аналізу.
- •3. Терміни визначення: травма, профзахворювання, отруєння.
- •Зм 4. Основи виробничої санітарії
- •1. Поняття про систему людина - машина - середовище та її оптимізація.
- •3. Падіння працездатності.
- •2. Визначення терміну "виробнича санітарія".
- •3. Фактори навколишнього середовища, їх параметри і дія на організм людина.
- •3.1. Мікроклімат на робочому місці.
- •3.2. Шкідлиіві речовини і виробничий пил
- •3.3. Шум і вібрація.
- •Зм 5. Вентиляція виробничих приміщень
- •1. Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •2. Природна вентиляція
- •3. Механічна вентиляція (штучна).
- •4. Санітарні вимоги до вентиляційних установок.
- •5. Розрахунок повітрообміну та контроль дії вентиляції
- •6. Засоби індивідуального захисту (зіз)
- •Зм 7. Загальні основи електробезпеки План
- •2. Дія струму на організм людини.
- •3. Фактори, що впливають на наслідки ураження струмом.
- •4. Класифікація приміщень за ступенем ураження струмом
- •1. Приміщення без підвищеної небезпеки:
- •3. Особливо небезпечні приміщення
- •5. Засоби захисту від ураження електричним струмом
- •Зм 8. Основи пожежної безпеки. План
- •1. Процес горіння, його початкові форми та причини виникнення пожеж.
- •2. Небезпечні та шкідливі фактори, що виникають при пожежі.
- •3. Спалимість і вогнестійкість матеріалів, конструкцій і будівель. Пожежовибухова небезпека будівель.
- •4. Система протипожежного захисту:
- •4.4. Автоматичні системи гасіння пожеж бувають такі:
- •5. Розрахунок витрати води на пожежогасіння.
3. Спалимість і вогнестійкість матеріалів, конструкцій і будівель. Пожежовибухова небезпека будівель.
Будівельні матеріали по різному реагують на дію вогню. Вони поділяються на:
поділяються на:
Неспалимі - такі матеріали, які під дією вогню або високої температури
не спалахують, не тліють, не обвуглюються. До них належать природні і штучні неорганічні матеріали (граніт, вапняк, пісок, цегла, залізобетон, гіпсові і гіпсоволокнисті плити при вмісті органічної маси до 8% за масою, мінераловатяні плити на синтетичній, крохмальній чи бітумній основі при вмісті її до 6% за масою).
Важкоспалимі. Під дією вогню чи високої температури не спалахують, але тліють і обвуглюються. При вилученню вогню процес їх руйнування і тління припиняється. Це матеріали, що складаються з спалимих і неспалимих речовин: асфольтобетон;
гіпсові і бетонні матеріали із вмістом органічного наповнювача більше 8% за масою;
глиняно-солом'яні матеріали щільністю не менше 900кг/м3;
мінерало-ватяні плити з бітумною основою при її вмісті 7-15 %;
деревина, глибоко просочена антипіренами.
Спалимі матеріали, що під дією вогню чи високої температури спалахують, тліють і продовжують тліти чи горіти після віддалення вогню. До них відносять всі органічні матеріали, що не відповідають вимогам, які ставляться до неспалимих і важкоспалимих матеріалів.
Залежно від того, з яких матеріалів споруджено будівлю чи її елементи вона матиме певний ступінь вогнестійкості.
Вогнестійкість - здатність матеріалів, конструкцій чи будівель чинити опір вогню протягом певного часу, зберігаючи при цьому всі експлуатаційні властивості. Вогнестійкість оцінюється за часом, протягом якого конструкція чи її елементи під дією вогню зберігає свої властивості без руйнувань, деформацій і тріщин. Період, протягом якого матеріали чи конструкції чинять опір вогню називається межею вогнестійкості.
Бувають п’ять ступенів вогнестійкості:
Будівлі першого ступеня вогнестійкості побудовані лише з неспалимих матеріалів. Мають межу вогнестійкості 0,5-2,5год.
другого ступеня – з неспалимих, межа вогнестійкості - 0,25-2,0год.
третього ступеня – основні несучі конструкції – з неспалимих матеріалів, а допоміжні (перегородки, стеля) – з важкоспалимих. Межа вогнестійкості – 0,25-0,75год.
четвертого ступеня - всі елементи і конструкції з важкоспалимих матеріалів. Межа вогнестійкості - 0,25-0,5год.
п'ятогоступеня-всі елементи спалимі.
Пожежовибухова небезпека будівель характеризується сукупністю умов, здатних спричинювати і розвивати пожежу чи вибух певних масштабів. Технологічний процес визначає імовірність виникнення пожежі чи вибуху, а від конструкції будівель залежать межі пожежі і її наслідки.
Залежно від властивостей речовин та умов їх застосування і обробки всі виробництва і склади поділяються на 6 категорій.
Категорія А (вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази з нижньої межею вибуху до 10%, горючі рідини з температурою спалаху парів до 28°С за умови, що перевищує 5% об'єму приміщення. А також речовини, що здатні самозайматись і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи між собою. Це дільниці фарбування машин, склади лакофарбових матеріалів, ПММ, акумуляторні відділення, приміщення ремонту паливної апаратури, склади пестицидів і міндобрив.
Категорія Б {вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази з нижньою межею вибуху вище 10% об'єму повітря, горючі речовини з те-мпературою спалаху парів від 28 до 61 °С, рідини, що в умовах виробництва нагріваються до температури спалаху і вище, горючий пил і волокна з нижньоюконцентраційною межею 65г/м за умови, що ці гази і пил можуть утворювати
вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення.
Категорія В (пожежонебезпечні) - виробництва з температерою спалаху парів більше 61 °С, горючий пил і волокна з низньою концентраційною межею більше 65г/м3, речовини, здатні горіти при взаємодії з водою, киснем і між собою, тверді спалимі речовини і матеріали. Це місця зберігання тракторів і автомобілів, самохідних машин, пункти ТО, ремонту, цехи обробки деревини, ши-номонтажні і вулканізаційні відділення.
Категорія Г (пожежонебезпечні) - виробництва, де обробляють (збері-гають) неспалимі речовини і матеріали в гарячому, розжареному чи розплавленому стані, з виділенням теплоти, іскор, полум'я. Це ковальсько-пресові, зварювальні, паяльні відділення.
Категорія Д (пожежонебезпечні) - виробництва з застосуванням неспа-лимих речовин в холодному стані. Це місця миття машин, слюсарно-механічні та агрегатні майстерні, інструментальні.
Категорія Е (вибухонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил у кількості, що перевищує 5% об'єму приміщення. Це склади балонів стисненого і зрідженого газів.