3. Меліоративні заходи на гідрографічному фонді

Гідрографічний земельний фонд об'єднує береги і дно елементів гідрографічної сітки з прилеглими до них схилами крутістю понад 9 градусів. Землі цього фонду характеризуються різними несприятливими умовами. Тут найбільш змиті ґрунти. Інтенсивно проявляється лінійна ерозія, недостатні зволоження, місцями по берегах спостерігається близький вихід на денну поверхню чи відслонення третинних відкладів та інших ґрунтоутворюючих порід, утворення оповзнів, карстів, наявність намитих ґрунтів чи заболоченості по днища чи балок, вплив експозиції на мікроклімат тощо.

Середні частини берегів крутістю 8-12 градусів де переважають середньозмиті ґрунти, а берегові яри зустрічаються поодиноко, можна запроектувати під залуження.

Прибалкові лісосмуги проектуємо вздовж берегів гідрографічної сітки (на плані по межі між присітковим і гідрографічним земельними фондами. Ґрунти тут характеризуються досить сильною змитістю. Наявна значна кількість ерозійних заглиблень на поверхні схилу у вигляді розмивів і вимоїн, що є наслідком струмкової лінійної ерозії.

Призначення прибалкових лісосмуг – розпилення і поглинання поверхневого стоку води, кольматування продуктів змиву ґрунту, затримання снігу взимку і запобігання здування його у гідрографічну сітку, поліпшення мікроклімату і рослинних умов на прилеглих схилах, сприяння додатковому зволоженню нижче прилеглих берегів гідрографічної сітки тощо.

Проектуючи на плані землекористування прибалкові лісосмуги враховуємо, що елемент гідрографічної сітки (улоговини, лощини, суходоли) послідовно знижуються один щодо другого на місцевості. Ця система знижень не перпендикулярна до прилеглих схилів, а розмішена під певним кутом до горизонталей. У зв'язку з цим верхнє узлісся прибалкової лісосмуги буде проходити під певним кутом до напрямку лінії стоку. Вода, що стікає, буде розпилюватись прибалковою лісосмугою, але рухаючись уздовж узлісся, поступово може збиратись у потоки значної живої сили. Щоб запобігти цьому, доцільне випрямлення прибалкових смуг, тобто розміщувати їх паралельно до довгої межі полів сівозмін.

Конструкція (структура) прибалкових смуг в наших умовах доцільна ажурно-щільна, що відповідає одній з основних її функцій: закріплення ґрунту на досить крутих і еродованих схилах, припинення руйнування його водою.

Параметри прибалкових смуг залежить від природної зони і інтенсивності ерозійних процесів. Ширина їх встановлена 12,5-21 м. Найбільш оптимальна ширина смуги у нашому випадку 17,5 м.

Асортимент порід для прибалкових лісосмуг підбираємо згідно до наших ґрунтово-кліматичних умов. Ширина міжрядь 2,5 м, крок садіння 1 м.

Схема прибалкових лісосмуг:

Тр – Вз – Акб – Вз – Акб – Тр

Тр – Вз – Акб – Вз – Акб – Тр

Тр – Вз – Акб – Вз – Акб – Тр

Розраховуємо кількість садивного матеріалу по породах:

Таблиця 3.6

Номера лісосмуг	Протяжність, км	Площа, га		Потрібно садивного матеріалу, тис. шт.
				всього	у т. ч. по породах
					Акб	Тр	Вз
1	7,94		13,9	55,59	18,53	18,53	18,53
2	7,82		13,69	54,75	18,25	18,25	18,25