1 Лисичка і журавель

Жили- були Лисичка і Журавель . Одного разу вони в лісі зустрілися . Та так подружилися !

Кличе Лисичка Журавля до себе в гості:

- Приходь , - каже, - Журавлик , приходь , лебідь мій ! Я для тебе , як для себе постараюся . Я для тебе , як для себе . Як не відгукнутися на таке запрошення !

Ось приходить Журавель . А Лисичка наварила кашки з молочком , розмазала по тарілці і запрошує :

- Угощайся , Журавлик , угощайся , миленький !

Журавель до тарілки - стукав , стукав дзьобом , нічого вхопити не може.

А Лисичка взялася за їжу - раз да раз мовою , сама всю кашу і вилизали .

Вилизали і каже Журавлю :

- Вибач , Журавушка , - що мала, того не шкодувала , а більше пригостити нічим.

- Що ж, дякую , - відповідає Журавель . - Тепер , Лисичка , ти до мене в гості приходь .

- Прийду , Журавлик , прийду , лебідь мій !

На тому й розійшлися .

Ось уже Лисичка йде до Журавлю в гості. А Журавель наварив такої смакоти : взяв і м'яса , і бурячок , і картопельки - всього-всього , накришив дрібненько , склав у глечик з вузькою шийкою і каже:

- Угощайся , мила подружка , не соромся !

Лисичка до глеки - голова не влазить ! Вона сюди , вона туди , вона й боком , і стоячи , і лапкою , і заглядає , і принюхується ...

А Журавель не ловити гав : все дзьобом у глечик , все в глечик . Потихеньку - помаленьку - і з'їв все , що наварив . А потім каже:

- Ти вже вибач , Лисонька , що мав, того не шкодував. А більше і пригостити нічим.

Ох і розгнівалася Лисичка ! Так розсердилася , що й подякувати забула , як прийнято , як належить.

Так , видно , їй Журавушкіно угощенье за смаком довелося !

З тієї пори і не водиться з Журавлями .

2 Рукавичка

Втратив дід рукавичку. Ось біжить мишка. Влізла в цю рукавичку і сидить.

Тут скаче жаба і каже:

- Хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка . А ти хто?

- Жаба - квакушка . Пусти мене .

- Іди !

Ось біжить зайчик , та й каже:

- Хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка і жаба - квакушка . А ти хто?

- Зайчик - побігайчик . Пустіть і мене !

- Іди !

Біжить лисичка :

- Хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка , жаба - квакушка і зайчик - побігайчик . А ти хто?

- Лисичка- сестричка. Пустіть і мене !

- Іди !

От сидять вони ; біжить волчишка і питає:

- Хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка , жаба - квакушка , зайчик - побігайчик і лисичка - сестричка. А ти хто?

- Я - вовчику-братику . Пустіть і мене !

- Іди !

Йде ведмідь , реве і запитує:

- А хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка , жаба - квакушка , зайчик - побігайчик , лисичка - сестричка да вовчику-братику .

А ти хто?

- Я Топтига - ведмідь. Пустіть і мене в рукавичку.

- Іди .

Ось і той вліз.

Біжить кабан :

- Хро -хро -хро ! Хто , хто в рукавичці ?

- Мишка - поскребушка , жаба - квакушка , зайчик - побігайчик , лисичка - сестричка , вовчику-братику да Топтига - ведмідь. А ти хто?

- А я кабан - зубан . Пустіть і мене в рукавичку !

- Іди !

Йде мисливець , бачить : рукавичка ворушиться. Він як стрельне - ось скільки шкур -то!

3 Колосок

Жили- були два мишеняти , Круть і Верть , та півник Голосисте Шийка . Мишенята тільки й знали , що співали да танцювали , крутилися да крутилися . А півник вдосвіта піднімався , спершу всіх піснею будив , а потім брався за роботу .

Ось одного разу підмітав півник двір і бачить на землі пшеничний колосок .

- Круть , Верть , - покликав півник , - дивіться , що я знайшов !

Прибігли мишенята і кажуть:

- Треба його обмолотити .

- А хто буде молотити ? - Запитав півник .

- Тільки не я! - Закричав один.

- Тільки не я! - Закричав інший .

- Гаразд , - сказав півник , - я обмолочено .

І взявся за роботу. А мишенята стали грати в гилку .

Повернувся півник з мельніциКончіл півник молотити і крикнув :

- Гей , Круть , гей, Верть , дивіться , скільки я зерна намолотив !

Прибігли мишенята і запищали в один голос :

- Тепер треба зерно на млин нести , борошна намолоти !

- А хто понесе? - Запитав півник .

- Тільки не я! - Закричав Круть .

- Тільки не я! - Закричав Верть .

- Гаразд , - сказав півник , - я знесу зерно на млин .

А мишенята затіяли чехардуВзваліл собі на плечі мішок і пішов . А мишенята тим часом затіяли чехарду . Один через одного стрибають , веселяться .

Повернувся півник з млина , знову кличе мишенят :

- Сюди , Круть , сюди . Верть ! Я борошно приніс.

Прибігли мишенята , дивляться, чи не нахваляться :

- Ай да півник ! Ай да молодець ! Тепер потрібно тісто замісити да пироги пекти .

- Хто буде місити ? - Запитав півник . А мишенята знову своє.

- Тільки не я! - Запищав Круть .

- Тільки не я! - Запищав Верть .

Подумав , подумав півник і каже:

- Видно , мені доведеться .

Замісив він тісто , наносив дров , затопив піч. А як піч перетопилася , посадив у неї пироги . Мишенята теж часу не втрачають : пісні співають , танцюють. Випеклися пироги , півник їх вийняв , виклав на стіл , а мишенята тут як тут. І звати їх не довелося.

- Ох і зголоднів я ! - Пищить Круть .

- Ох і їсти хочеться ! - Пищить Верть .

І за стіл сіли .

А півник їм каже :

- Зачекайте , зачекайте! Ви мені спершу скажіть , хто знайшов колосок .

- Ти знайшов ! - Голосно закричали мишенята .

- А хто колосок вимолотив ? - Знову запитав півник .

- Ти вимолотив ! - Тихіше сказали обоє.

- А хто зерно на млин носив ?

- Теж ти , - зовсім тихо відповіли Круть і Верть .

- А тісто хто місив ? Дрова носив ? Піч топив ? Пироги хто пек ?

- Все ти . Все ти , - ледь чутно пропищали мишенята .

- А ви що робили?

Що сказати у відповідь? І сказати нічого. Стали Круть і Верть вилазити з-за столу , а півник їх не утримує . Не за що таких ледарів і ледарів пирогами пригощати .