Тема № 5. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.

План.

1. Поняття та форми народовладдя.

2. Поняття та види референдумів.

3. Стадії референдного (референдарного) процесу.

4. Поняття та принципи виборчого права.

5. Поняття та види виборів в Україні.

6. Виборча система: поняття та види.

Законодавство до теми.

1. Розділ 3 Конституції України (ст. 69-74).

2. Про всеукраїнський та місцевий референдуми: Закон України від 3 липня 1991р. № 1286-ХІІ.

Питання для самостійного вивчення.

1. Принципи референдумів в Україні.

2. Предмет всеукраїнського та місцевого референдумів в Україні.

3. Відповідальність за порушення порядку проведення виборів та референдумів.

4. Ініціативні групи при проведенні референдумів.

Поняття та форми народовладдя

Демократичність Української держави і суспільства виявляє­ться насамперед у народовладді. У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм су­веренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Народовладдя – це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.

Народовладдя в Україні здійснюється у двох формах:

а) прямої (безпосередньої) демок­ратії, коли народ виражає свою волю у визначених Конститу­цією і законами процесуальних формах;

б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ оби­рає до органів державної влади та органів місцевого самовря­дування.

Безпосередня (пряма) демократія – безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.

Інститути прямої (безпосередньої) демократії:

1. вибори депутатів;

2. референдум;

3. відкликання депутатів;

4. дорадче опитування;

5. народне обговорення проектів нормативних актів;

6. звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням;

7. загальні збори громадян і трудових колективів;

8. плебісцити (це опитування населення з найважливіших питань державного життя, яке провадиться для визначення статусу відповідної території, відокремлення і самос­тійного існування націй, форми державного управління тощо);

9. накази виборців.

Представницька демократія – це засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади, сутність якого полягає в тому, що важливі обов'язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами: народними депутатами, Президентом України, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатами місцевих рад.

Поняття та види референдумів

Термін "референдум" ("referendum") з латинської перекладається як "те, що має бути повідомлено". Перший референдум було проведено у Швейцарії у 1439 р.

Референдум – це голосу­вання населення всієї держави (загальнодержавний референ­дум) або певної його частини (місцевий референдум), шляхом якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум, що обов'язкове для виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить імперативний характер, з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Референдум, як і вибори, здійснюється шляхом голосу­вання, але відрізняється своїм предметом.

Завдання референдуму полягає у вирішенні важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам певних осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасуван­ня законів, вирішення проблем територіального устрою в ме­жах держави тощо.

У науковій літературі та в законотворчій практиці поряд з терміном "референдум" інколи застосовується термін "пле­бісцит".

Плебісцит – це опитування населення з найважливіших питань державного життя, яке провадиться для визначення статусу відповідної території, відокремлення і самос­тійного існування націй, форми державного управління тощо.

У багатьох випадках їхній зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і відмінність.

Ре­ферендум регламентується нормами конституційного права певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань.

Підстави й порядок проведення плебісциту в основному врегульовуються міжнародно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків є вирішення територі­альних спорів між різними державами.

Види референдумів:

1. за юридичними наслідками прийнятого рішення:

• імперативний референдум;

• консультативний референдум;

2. за предметом референдуму:

• конституційний референдум;

• законодавчий референдум;

• міжнародно-правовий;

• адміністративний.

3. за способом проведення:

• обов'язковий референдум;

• факультативний;

4. за часом проведення референдуму:

• допарламентський;

• післяпарламентський;

• позапарламентський;

5. за кількістю проведення:

• повторний референдум;

• новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум;

6. за ініціатором проведення референдуму:

• петиційний;

• з ініціативи органу державної вали або органу місцевого самоврядування;

7. за характером рішення, прийнятого шляхом референдуму:

• затверджуючий (ратифікаційний);

• скасовуючий;

8. за територією проведення референдуму:

• загальнодержавний;

• місцевий.

Так, відповідно до Закону України "Про всеукраїнський та міс­цеві референдуми" в Україні розрізняють всеукраїнські референдуми, ре­ферендуми Автономної Республіки Крим та місцеві (у межах адміністративно-територіальних одиниць).

Стадії референдного (референдарного) процесу

1. призначення референдуму;

2. підготовка і проведення референдуму;

3. голосування і визначення підсумків референдуму;

4. опублікування і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України для вирішення питань про зміну території держави (п. 2 ст. 85 КУ).

Всеукраїнський референдум призначається також Президентом України щодо затвердження закону про внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції.

Всеукраїнський референдум проголошується Президентом України за народною ініціативою (п. 6 ст. 106 КУ) на вимогу не менш як від 3 млн. громадян Ук­раїни, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у 2/3 областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній з них.

Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Місцева рада призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу ради, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.

Збирання підписів організовують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утворюються й діють відповідно до ст. 16,17,18 Закону про референдуми.

У тому разі, коли у визначений цим Законом строк під вимогою про проведення референдуму не зібрано достатньої кількості підписів громадян України, всеукраїнський або місцевий референдум не проводиться, про що приймається рішення відповідно Президією Верховної Ради України або головою місцевої ради, у межах території якої пропонувалося провести референдум.

Верховна Рада України, відповідна місцева рада після одержання належним чином оформленої пропозиції приймають на сесії у місячний строк одне з таких рішень (ст. 21 ЗУ):

1. про призначення референдуму;

2. про відхилення пропозиції про проведення референдуму у разі наявності серйозних порушень цього Закону, які впливають на підстави для призначення референдуму;

3. про прийняття рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без наступного проведення референдуму.

У разі якщо на всеукраїнський референдум виноситься питання про дострокове припинення повноважень Президента України, рішення приймається більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів України.

Дата проведення всеукраїнського референдуму призначається не раніш як за три і не пізніш як за чотири місяці, а місцевого референдуму - не раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму.

Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення, іншого питання, що виноситься на референдум, оголошується у засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення.

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час проведення референдумів територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу і сільрад ділиться на дільниці для голосування.

Дільниці для голосування утворюються не пізніш як за півтора місяця до всеукраїнського і 20 днів - до місцевого референдуму. У військових частинах, а також у важкодоступних районах, на суднах, які перебувають у день проведення референдуму у плаванні, дільниці для голосування утворюються в той же строк, а у виняткових випадках - не пізніш як за п'ять днів до референдуму.

Дільниці для голосування утворюються з кількістю від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у референдумі, а в необхідних випадках - з меншою або більшою кількістю громадян.

Для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в Україні утворюються комісії (ст. 24 ЗУ): Центральна комісія з всеукраїнського референдуму; комісія Республіки Крим з всеукраїнського референдуму; обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму; дільничні комісії з референдуму.

До утворення Центральної комісії з всеукраїнського референдуму її функції виконує Центральна виборча комісія.

Для підготовки і проведення місцевого референдуму в межах адміністративно-територіальних одиниць, де він проводиться, утворюються комісії: обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму; дільничні комісії з референдуму.

У разі оголошення і проведення одночасно двох або кількох референдумів комісії, утворені в передбаченому цим Законом порядку, є спільними для всіх одночасно оголошуваних референдумів.

Комісії з референдуму можуть бути утворені на основі існуючих виборчих комісій.

У разі, якщо референдум проводиться одночасно з виборами народних депутатів або Президента України, може бути утворено спільні комісії з референдуму та виборів.

Бюлетені для голосування вручаються дільничним комісіям з референдуму не пізніш як за п'ятнадцять днів до всеукраїнського референдуму і не пізніш як за десять днів до місцевого референдуму.