- •Тема 1.1. Безпека життєдіяльності, як категорія
- •Тема 1.2. Небезпека, ризик, як оцінка небезпеки стор.26
- •Тема 2.1. Структурно-функціональна організація людини з точки зору
- •Тема 2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини стор.46
- •Тема 2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище стор.52
- •Тема 3.1.Природні небезпеки стор.57
- •Тема 3.2. Техногенні небезпеки стор.59
- •Тема 3.3. Соціальні та політичні небезпеки стор.66
- •Тема 3.4. Комбіновані небезпеки стор.73
- •Тема 3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі стор.79
- •Тема 4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для
- •Тема 4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому стор.101
- •Тема 5.1. Правові, нормативні, та організаційні основи безпеки
- •Тема 5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності стор.108
- •Зміст предмету «Безпека життєдіяльності»
- •Навчально-методична література
- •Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів згідно навчальної програми нормативної дисципліни “Безпека життєдіяльності” для вищих закладів освіти затвердженої
- •4 Грудня 1998 року
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Безпека життєдіяльності — як категорія
- •Небезпека. Ризик - як оцінка небезпеки
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «людина - життєве середовище» Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою
- •Раціональні умови життєдіяльності людини
- •Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Розділ 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори Природні небезпеки
- •Техногенні небезпеки
- •Соціальні та політичні небезпеки
- •Комбіновані небезпеки
- •Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Надзвичайних ситуацій
- •Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх негативних
- •Наслідків
- •Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності
- •Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Характеристика системи "людина — життєве середовище"
- •Системи забезпечення життєдіяльності людини
- •Параметри середовища життєдіяльності людини
- •1.2. Небезпека. Ризик-як оцінка небезпеки. Джерела небезпеки та їх класифікація.
- •Класифікація небезпечних та шкідливих факторів
- •Концепція допустимого ризику
- •Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій.
- •Логічне дерево подій.
- •Концепція допустимого ризику та безпека особи
- •Розділ 2. Людина, як елемент системи
- •Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
- •Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини
- •Інтенсивність подразника
- •Слуховий аналізатор
- •Психічні характеристики особистості, її психофізіологічні властивості
- •Індивідуальне захисне спорядження та засоби індивідуального захисту
- •2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
- •Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні та допустимі параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму
- •Соціально – політичне середовище
- •Техногенне середовище (техносфера)
- •Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки
- •2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Основні джерела забруднення атмосфери, водних ресурсів та ґрунтів
- •Забруднення атмосфери
- •Забруднення водних ресурсів
- •Забруднення грунтів
- •Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації.
- •Основні заходи, спрямовані на попередження та мінімізацію наслідків природних небезпек
- •3.2. Техногенні небезпеки Причини та характер виникнення техногенних небезпек
- •Небезпечна дія електричного струму на організм людини, заходи захисту від небезпек, пов’язаних з електричним струмом
- •Хімічні речовини, їх класифікація, шляхи проникнення в організм людини, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
- •Гранично допустимий вплив шкідливих факторів на людину
- •Техногенні джерела електромагнітного випромінювання, засоби та заходи захисту від їх впливу
- •Основні заходи та засоби захисту від джерел випромінювання
- •3.3. Соціальні та політичні небезпеки Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки
- •Види соціальних небезпек
- •Політичні небезпеки
- •Соціальні конфлікти
- •Заходи та засоби спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій
- •5. Розв’язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників.
- •Забезпечення безпеки економічної діяльності
- •Комбіновані небезпеки Загальна характеристика комбінованих небезпек
- •Природно техногенні небезпеки
- •Природно-соціальні небезпеки
- •Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю
- •3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з урбанізацією середовища життєдіяльності людини
- •Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного устаткування
- •Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин
- •Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні транспортними засобами
- •Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії, перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах Правила безпеки для пішоходів
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій
- •Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
- •Причини виникнення виробничих аварій
- •Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних ситуацій.
- •Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •Загальні правила виживання та особистої безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій
- •Принципи, способи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних ситуаціях
- •Як діяти за сигналами цивільної оборони при аварії на атомній станції
- •При аварії на хімічно небезпечному об’єкті
- •Епідемії, епізотії і епіфітотії
- •4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому Види ураження організму людини
- •Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги потерпілому
- •Правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті
- •Перелік основних засобів та медикаментів для аптечок і сумок першої допомоги
- •Масаж серця
- •Способи штучного дихання
- •Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності
- •5.1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності (правові основи безпеки життєдіяльності)
- •5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності
- •Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням
- •Завдання для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни
- •1. Під терміном «Аварія» розуміють:
- •2. Під терміном «Катастрофа» розуміють:
- •3. Під нс розуміють:
- •4. Відповідно до причин нс, які можуть виникнути на території України, поділяються на:
- •5. Основні параметри, що характеризують силу та характер землетрусу:
- •6. У разі перебування у приміщенні під час землетрусу необхідно:
- •8. Повінь — це:
- •17. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими сдор утворюється у разі зараження:
- •23. Природними джерелами радіації є:
- •9. Постачання кисню в ізолювальному протигазі здійснюється:
- •Питання
- •Підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Згідно навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Для вищих закладів освіти затвердженої першим заступником Міністра освіти України в.П.Андрущенком 4 грудня 1998р.
Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні та допустимі параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму
Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і її навколишнє середовище саме в системі “людина – життєве середовище”.
Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її забезпечення.
Середовище в якому живе і діє людина складається з природного середовища, техногенного та соціально-політичного середовища.
Навколишнє природне середовище в широкому розумінні – космічний простір, а вужчому – біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємопов’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Земля – одна з планет Сонячної системи, відстань до Сонця 150 млн. км., середній радіус – 6371 км, маса Землі становить 1/330000 маси Сонця. Сонце – найголовніша зірка сонячної системи, температура близько 60000С. Земля отримує всього одну двомільярдну частку сонячного випромінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати необхідною енергією весь рослинний та тваринний світ. Атмосфера – це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Маса атмосфери становить менше однієї мільйонної частки загальної маси Землі. До складу атмосфери входять азот – 78.08 %, кисень – 20.95 %, аргон – 0.93 %, вуглекислий газ – 0.027 % та малі домішки водню, неону, гелію, метану, криптону тощо – 0.009%.
За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера(9-18 км), стратосфера (50-55 км), мезосфера(80-90 км), термосфера (вище 90 км до 1000 км), екзосфера(вище 800-1000 км).
За складом повітря виділяють також озоносферу, яка має максимальну концентрацію озону на висотах 20-25 км (є щитом, що захищає все живе на Землі від ультрафіолетового випромінювання Сонця).
У напрямку від Сонця атмосфера (так званий газовий хвіст Землі) може простягатись більше як на 10000 км.
Основні складові атмосферного повітря – азот, кисень, вуглекислий газ – відіграють дуже важливу роль. Азотє обов’язковим компонентом білків, де його міститься 15-19 %.
Кисеньнеобхідний для дихання, активний окислювач. Основне джерело його утворення – це фотосинтез зелених рослин. Близько 80 % всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, 20 % виробляє наземна рослинність.
Вуглекислий газ– це обов’язковий компонент фотосинтезу рослин. Більшість СО2 (70 %) поглинається океанами і лише 30% залишається в атмосфері.
У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється.
Атмосферні водяні пари і двооксид вуглецю захищають земну поверхню від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15, а –23 С.
Клімат Землі створюється внаслідок взаємопов’язаних процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери і характеризується середнім показником світла, температури, вологості повітря, рівнем опадів, рівнем радіації, атмосферного тиску, напрямком вітрів тощо.
Великий вплив на погоду та життєдіяльність людини мають процеси, які відбуваються на Сонці. Від спалахів сонячної активності змінюється і сама погода, і реакція на її зміни в організмі людини.
Гідросфера – це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70 % поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває в твердому стані. Основна частина води(понад 80 %) перебуває в глибинних зонах Землі – в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює ґрунтові, підгрунтові, міжпластові води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо). Вода є основою існування життя на Землі. Маса води становить 0.25 % маси планети. Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна – з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери, прісні води становлять менше 3 % її об’єму. Доступною для використання є лише невелика частина прісних вод, що зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах.
Літосфера – це зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.
Будова Землі неоднорідна, вона складається з трьох оболонок – земної кори, мантії та ядра. Їх маса: кори 0.5 %, мантії – 67 %, ядра – 31.5 % від маси Землі. При поверхнева частина земної кори є, з одного боку, мінерально-сировинною базою для виробничої діяльності, а з іншого – місцем існування усієї господарської діяльності людства.
У верхній частині континентальної земної кори розвинуті ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити, тому що вони є джерелом для одержання продуктів харчування, очищають природні і стічні води. Це своєрідний біологічний бар’єр. Ось чому нинішній стан ґрунтів потребує значного поліпшення.
Найбільшим багатством ґрунту є його гумус, органіка. Гумус – це акумульована рослинами енергія. Без ґрунту неможливе життя рослин і тварин на суші. За визначенням В.І.Вернадського, ґрунт є основою організації біосфери.
Біосфера являє собою оболонку життя – область існування живої речовини. Організованість є однією з головних особливостей біосфери і ця особливість визначається способом існування живого природного тіла. Живе виступає у біосфері організатором потоків речовини та енергії, що прагнуть до замкненості за принципом циклічності.
Аналізуючи процеси у біосфері Землі В.І.Вернадський дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан – ноосферу – сферу людського розуму, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку.
Проблема полягає в тому, що в силу специфіки свого способу існування людина, ставши істотою соціальною, перестає пристосовуватись до навколишнього середовища, як інші живі організми, а пристосовує його до своїх цілей і потреб. Освоєння природного простору людиною призводить до того, що людина, втручаючись у кругообіг речовин та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складовими частинами. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій. Перед людством постала реальна загроза знищення природи як сукупності умов існування біологічного людського організму, самознищення людства. Процеси руйнування природи, викликані людською діяльністю, набувають незворотного характеру.
Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу – від особливості людського способу буття.