23. Природними джерелами радіації є:

а) радіаційний фон, земна радіація, внутрішнє оп­ромінення;

б) космічне випромінювання, земна радіація, внут­рішнє опромінення;

в) штучні джерела радіації, космічне випроміню­вання, внутрішнє опромінення,

24. Одним із найважливіших природних джерел внутрішнього опромінення є:

а) радій;

б) уран;

в) радон.

25. Основними радіонуклідами, що спричинили забруднення місцевості внаслідок Чорнобильської аварії, були:

а) йод-131, -132, сезій-134, -137, плутоіпй-238, -239, стронцій-189, -190;

б) уран-235, -238, радон-230, -222, плутоній-233, -339, йод-131, -132;

в) цезій-134, -137, йод-131, -132. стронцій-89, -90, уран -234,-235.

26. У перші 1,5—2 міс після аварії на ЧАЕС основ­ним дозоутвірним радіаційним елементом був:

а) цезій;

б) плутоній;

в) йод.

27. Радіозахисне харчування грунтується на таких основних положеннях:

а) максимальне зменшення надходження радіонуклідів з їжею, гальмування усмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі; раціональне харчування;

б) максимальне зменшення надходження радіонуклідів в організм шляхом кулінарної обробки продуктів;

в) вживання препаратів, які зменшують усмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі (адсорбентів), раціональне харчування, достатнє очищенння продуктів від радіонуклідів.

ТЕСТИ

ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ У ІІАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

1. Основні способи захисту населення в осередках катастроф:

а) укриття у захисних спорудах, вживання антидотів, евакуація за межі осередків;

б) використання засобів індивідуального та медичного захисту укриття у захисних спорудах; евакуація та тимчасове переселення;

в) використання сховищ та протирадіаційних приміщень, йодна профілактика, евакуація за межі осередків.

2. Засоби індивідуального захисту діляться на:

а) засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; медичні засоби захисту; респіратори: ізолювальні протигази;

б) фільтрувальні цивільні та промислові протигази; респіратори; ізолювальні протигази;

в) засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри;сховища.

3. Для захисту органів дихання від окису вуглецю додатково використовуються:

а) фільтрувальні протигази; шлангові протигази;

б) гопкалітовий патрон (ДП-1); респіратори;

в) комплект додаткового патрона (КДП); гопкалітовий патрон.

4. Фільтрувальні промислові протигазн можуть бути використані, якщо в атмосферному повітрі міститься:

а) не менше ніж 20 об’ємних відсотків вільного кисню і не більше ніж 10% хлору або аміаку;

б) не менше ніж 16 об'ємних відсотків вільного кисню і не більше ніж 0,5 об'ємного відсотка отруйної речовини;

в) не більше як 8% отруйної речовини.

5. Шланговий протигаз — це апарат ізолювального типу, який використовується для захисту органів дихання людини під час роботи:

а) у сильно загазованих отруйними речовинами приміщеннях;

б) в атмосфері з недостатнім вмістом кисню або у разі високих концентрацій отруйних речовин;

в) в атмосфері, яка містить понад 5% отруйних речовин.

6. Найбільш доцільно використовувати шланговий протигаз під час виконання:

а) ремонтних робіт, очищення різних ємкостей, цистерн, баків, сховищ тощо;

б) робіт на височині;

в) робіт у приміщеннях з високою концентрацією окису вуглецю.

7. Основні відмінності шлангових протигазів ПШ-2 І ПШ-1 полягають:

а) у довжині повітропровідного шланга;

б) у наявності двох повітропровідних шлангів;

в) у наявності повітродувки та двох повітропровідних шлангів.

8. Ізолювальні протигази використовуються:

а) у разі високих концентрацій СДОР, коли фільт­рувальні протигази не забезпечують захисту; у разі недостатнього вмісту кисню у повітрі; у разі високих концентрацій окису вуглецю, за наявністю в атмосфері невідомих СДОР;

б) у разі високих концентрацій СДОР, зіпсованості фільтрувального протигазу, нестачі кисню у повітрі; наявності в атмосферному повітрі невідомих СДОР;

в) у разі утрудненого дихання потерпілого; нестачі кисню в атмосферному повітрі; за наявності в атмосферному повітрі невідомих СДОР.