3)Основні етапи розвитку державності в Київській Русі. Причини та наслідки феодального роздроблення кр.

Етапи розвитку держави Київська Русь:

1) 7ст.- 980р – період формування і становлення держави.

2)980р – 1054р – розквіт держави Київська Русь. Перетворення на імперію.

3) 1054р - 1240р – період феодальної роздробленості. Розпад імперії. Перший етап

Періодизація	Події
кін.5ст-початок 6 ст.	Заснування Києва (племенем полян)
7-9ст.	Період «княжінь» (існування політичних союзів східних слов`янських племен, що стали основою формування Київської Русі).Найбільші союзи східних слов`ян: 1) Полянський союз. Центр – Київ (майбутнє Київське князівство), за арабськими джерелами – Куявія. 2) Новгородський союз. Центр – Новгород, за арабськими джерелами – Славія.
9 ст. – 882 р	Правління Аскольда і Діра (Київське князівство) * посилення державної влади: зміцнення війська за рахунок варягів, уперше на державному рівні хрещення Русі * підвищення міжнародного авторитету держави: 860р- похід на Візантію
882-912р.	Правління Князя Олега * створення держави Киівська Русь : 882р. Захоплення Києва новгородським князем Олегом, об`єднання Київської і Новгородської земель у єдину державу – Київську Русь (столиця Київ) * розширення території держави за рахунок племінних княжінь слов`ян і племен неслов`янського походження *зміцнення князівської влади (спираючись на дружинників, збиралиданину, чинили суд на місцях) * утвердження міжнародного становища Київської Русі: 907р, 911 р – переможні походи на Візантію
912 – 945р	Правління Ігоря * зміцнення центральної влади: підкорені племена деревлян і уличів, послаблено владу дружинників-варягів, місцевих князів *підвищення міжнародного авторитету держави : боротьба із печенігами; 941р, 944р – переможні походи на Візантію * постійне збільшення данини для утримування війська, здійснення походів призвело до смерті Ігоря (1945, деревлянами)
945 – 964 р	Правління Ольги * зміцнення державної влади; *ліквідація місцевого княжіння (деревлян), прийняття християнства * упорядкування системи збору та встановлення норм данини, заснування центрів збирання данини – погостів. * здійснення миролюбної зовнішньої політики
964 – 972р	Правління Святослава * розширення кордонів Київської Русі : 964 – завоювання Волзької Булгарії, розгром Хозарського каганату ; 968 – 972 рр – боротьба з печенігами * посилення влади Великого князя; зосередження влади в руках єдиної династії; * зміцнення міжнародного авторитету Київської Русі, захист кордонів держави ворогів, захоплення чужих територій

Другий етап

980 –1015р	Володимир Великий *розширення території держави : уперше об`єднані всі руські землі; *зміцнення центральної влади в політичної єдності Київської Русі: влада в місцевих княжіннях належить синам Великого князя; судова реформа, формування верхівки військової знаті, карбування перших зоолотих і срібних монет, 988-989 – запровадження християнства; *підвищення міжнародного авторитету держави
1019 - 1054	Ярослав Мудрий * розширення території держави; захоплення земель на заході та півночі; *запровадження успадкування великокнязівської ради та розподіл між синами території держави; *зміцнення міжнародного авторитету Русі: мирні політичні угоди, розгром печенігів; *розбудова Києва; *розробка руського законодавства: створення збірника законів «Правда Ярослава».

Третій етап

1067-1073	Тріумвіат Ярославичів Ізяслав – київський князь Святослав – чернігівський князь Всеволод – переяславський князь *створення збірника законів «Правда Ярославичів» * походи на кочівників:тюрків, половців *зміцнення власних володінь
1097	Київський з’їзд у Любечі(Чернігівська область) Мета:припинення міжусобиць *запровадження засад отчинності (від батька до сина) у володінні князівствами * рішення про спільну боротьбу проти половців.
1113-1125	Володимир Мономах *тимчасове зміцнення центральної влади; припинення усобиць *зміцнення міжнародного становища Київської Русі: 1103, 1107, 1111 – переможні походи проти половців *1113 – запровадження правових норм «Статут» * написання Володимиром Мономахом «Повчання дітям»
1240	Завоювання Києва монголо-татарами. Розпад Київської Русі.

Причини і наслідки феодального роздроблення Київської Русі: Однією з причин феодальної роздробленості став поділ давньоруських земель між нащадками вели­кого київського князя Ярослава Мудрого. Після цього розпочалася міжусобна боротьба між князями. Але, як уявляється, цей факт не можна вважати основ­ною причиною. Адже перший поділ земель Київсь­кої Русі розпочався задовго до цього, іще при Воло­димиру Червоне Сонечко, чиї сини уже на початку XI ст. розпочали безкінечні усобиці. Залишаючись відносно єдиним державним механізмом, Київська Русь явля­ла собою федерацію півтора десятка в певній мірі відособле­них феодальних земель-князівств. В південно-західній частині Русі знаходилися Київське, Чернігівське, Переяславське, Воло-димиро-Волинське та Галицьке князівства. Серед інших причин слід відзначити і глибоко натураль­ний характер давньоруської економіки, оскільки тут були недостатньо розвинуті економічні зв'язки між окремими кня­зівствами. Натуральна економіка - це сукупність досить замкнутих господарських одиниць, що були недостатньо включені в торговельні й інші економічні відносини. Ці оди­ниці були самодостатніми, такими, що самі себе забезпечува­ли і їм майже не потрібні були зовнішні чинники розвитку. Але і ці причини не були визначальними для процесу фео­дальної роздробленості. Однією з найважливіших причин феодальної роздробленості на Русі можна назвати зростання боярських вотчин. В XII ст. вотчини стали достатньо сильними і незалежними, що дозволяло боярам продовжувати наступ на общинні землі. Відбувалось закабалення вільних смердів-общинників, збільшення відробітків і повинностей, що виконувались за­лежними смердами на користь феодалів. Феодали на місцях намагались отримати все більше влади. Караючи смердів, вони все частіше отримували з них штрафи - віри. Феодали все частіше заявляли про свою незалежність від великих Київсь­ких князів, вимагали підвищення феодального імунітету, про­голошеного "Руською Правдою", тобто невтручанням вели­кого князя в справи вотчини. Але Київські князі не погод­жувались на підтвердження незалежного статусу удільних князів і продовжували втручатися в судові, податкові й інші проблеми боярської вотчини. Великі князі змушували бояр являтись в Київ зі своїм військом і приймати участь в нескінченних військових по­ходах. Така ситуація не завжди співпадала з інтересами бояр, які нерідко відмовлялись від служби великому князю. Все це призводило до конфліктів, намаганню бояр швидше отри­мати політичну і економічну самостійність. Бояри все часті­ше погоджувались підтримати свого місцевого князя, оскіль­ки від нього вони найшвидше могли отримати допомогу і захист, наприклад, в непростих відносинах із смердами, міща­нами, іноземними завойовниками. Зростання і посилення міст в ХІ-ХП ст. також прискорило процес розпаду Давньоруської держави. Міста поступово починають вимагати економічної і політичної незалежності, що V дозволило б їм стати центрами удільних князівств із своїми силь­ними князями, яких підтримували місцеві бояри. В багатьох містах зростала роль міських народних зборів — віче, які виража­ли ідеї децентралізації, незалежності місцевої влади від Києва. Не слід забувати і про таку причину роздробленості Киї­вської Русі, як втрата Києвом значення великого торгового міста на шляху "із варяг в греки". Уже в ХІ-ХП ст. в період хрестових походів основні торгово-транспортні шляхи пере­містились на Середземне море. Головним торговим посеред­ником між Європою і Азією стали Венеція і Генуя. Поступово Київ починає втрачати статус великого міжнародного центру торгівлі. У Києві залишалось все менше засобів для підтри­мання сильної централізованої влади, для утримання адміні­стративного апарату і єдиного війська. Феодальна роздробленість як нова ступінь розвитку фео­далізму на перших порах сприяла прогресивному розвитку Русі. Проте вона мала також негативні наслідки в умовах, коли над Руссю нависла загроза зовнішньої небезпеки. На початку XIII ст. посилився процес роздроблення Русі. Із складу великих князівств виділилися нові уділи, з'явилося близько п'ятдесяти окремих князівств та земель. Як зовнішня форма цього процесу виступає заздалегідь розроблений порядок роз­поділу феодалами володінь поміж усіма спадкоємцями-сина-ми. Настає дійсна роздробленість. Неодмінним супутником роздробленості стали нескінченні кровопролитні феодальні війни ("усобиці") за землю, робочі руки, політичний вплив. Руйнувалися продуктивні сили, йшло масове знищення гос­подарств трудівників, військові сили все більше розпорошу­вались. Вторгнення орд Батия поставило під питання не тільки єдність Русі, а й саме її існування.