Термін корисного використання
Термін корисного використання (експлуатації) — ці очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Визначення терміну корисного використання впливає на суми амортизаційних відрахувань звітного фінансового року, а отже й на значення кінцевого фінансового результату.
Облікова політика підприємства повинна містити не самі терміни корисного використання окремих об'єктів основних засобів (це зробити не можливо, бо неможливо передбачити терміни корисного використання по об'єктах, які будуть зараховуватись на баланс у майбутньому), а лише процедури, за якими підприємство буде:
— визначати терміни корисного використання при зарахуванні об'єкта основних засобів на баланс;
— переглядати терміни корисного використання по об'єктах основних засобів, які вже знаходяться в експлуатації.
При визначенні строку корисного використання слід ураховувати:
— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
— фізичний та моральний знос, що передбачається;
—правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Метод нарахування амортизації
Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачається використовувати такі методи амортизації:
1) прямолінійного
2) зменшення залишкової вартості
3) прискореного зменшення залишкової вартості
4) кумулятивного
5) виробничого
З метою визначення амортизації у обліковій політиці необхідно враховувати способи фактичного використання основних засобів, з тим, щоб в результаті обрати такий метод, який найповніше враховував би у собі дію факторів морального та фізичного зносу.
Фактори, що впливають на обранняспособу амортизації
1.
Продуктивність об'єкта; 2.
Змінність устаткування; 3.
Середовище використання; 4.
Професіоналізм працівників; 5.
Темпи науково-технічного прогресу; 6.
Темпи інфляції.
1.
Розмір ліквідаційної вартості; 2.
Загальний очікуваний обсяг продукції
(робіт, послуг), що вироблено за допомогою
визначеного об'єкта основних засобів; 3.
Обсяг продукції (робіт, послуг), що
вироблено за місяць. 
Рис. 9. Класифікація факторів, що впливають на обрання способу амортизації основних засобів
Необхідно також визначитись із методами нарахування амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи. Це можуть бути:
- прямолінійний;
- виробничий;
- нарахування 50% амортизації вартості, що амортизується в першому місяці використання об'єкта і решти 50% у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу);
- метод нарахування 100% вартості в першому місяці використання об'єкта.
У п.4 П(С)БО 7 у визначенні об'єкта основних засобів передбачено, що різний термін експлуатації частин об'єкта основних засобів (компонентів) може бути основою для їхнього обліку як окремих об'єктів основних засобів.
Крім того у п.23 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів (наказ Мінфіну України від 30.09.2003 р. №561) з'явилася ще одна ознака роздільного обліку компонентів - критерій істотності вартості: "Кожна частина об'єкта основних засобів, вартість якого є істотної стосовно первісної та/чи балансовій вартості об'єкта, може амортизуватися окремо. З цією метою воно [підприємство] розподіляє суму, первісно визнану щодо об'єкта основних засобів, на його істотні частини. Якщо підприємство амортизує окремо деякі частини об'єкта основних засобів, воно також окремо амортизує іншу частину об'єкта, що складається з таких частин об'єкта, що окремо є несуттєвими".