- •Облікова політика
- •І. Теоретична частина
- •Поняття облікової політики, її значення
- •Рівні облікової політики, її суб’єкти та об’єкти
- •Мета облікової політики
- •Суб’єкти облікової політики:
- •Об’єкти та елементи облікової політики
- •Таблиця 1 - Фактори впливу на формування облікової політики [93]
- •1.3. Структура облікової політики підприємства
- •1.4. Елементи облікової політики та їх розкриття
- •Облікова політика підприємства
- •Таблиця 2 – Основні елементів облікової політики підприємства
- •Тема 2. Порядок формування та документування ОбліковОї політикИ
- •Нормативно-правові документи
- •2.1. Процес формування облікової політики
- •Послідовність формування облікової політики
- •Організаційно-підготовчий етап
- •2. Визначення зовнішніх та внутрішніх чинників, явищ і процесів, які впливають на розробку облікової політики
- •3. Вибір елементів облікової політики за визначеними об’єктами та її інформаційного забезпечення
- •4. Оформлення та затвердження розпорядчого документу про облікову політику, впровадження та застосування облікової політики
- •5. Контроль за дотриманням облікової політики, виявлення недоліків (удосконалення) та внесення змін в облікову політику
- •2.2. Документальне оформлення облікової політики
- •2.3. Структура наказу про облікову політику
- •Та облікову політику підприємства
- •Тема 3. Порядок розробки робочого плану рахунків та вибір форми бухгалтерського обліку
- •Нормативно-правові документи
- •3.1. Розробка робочого плану рахунків бухгалтерського обліку
- •3.2. Вибір форми бухгалтерського обліку
- •Змістовий модуль 2. Облікова політика щодо активів, капіталу, зобов’язань та результатів діяльності підприємства
- •Тема 4. Облікова політика щодо необоротних активів
- •Нормативно-правові документи
- •Облікова політика щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
- •Визначення операційного циклу підприємства
- •Таблиця 3 - Алгоритм розрахунку середньозваженої тривалості операційного циклу
- •Термін корисного використання
- •Метод нарахування амортизації
- •Фактори, що впливають на обранняспособу амортизації
- •Умови проведення переоцінки необоротних активів
- •4.2. Облікова політика стосовно нематеріальних активів
- •Строк корисного використання нематеріальних активів
- •Методи амортизації нематеріальних активів
- •Умови проведення переоцінки нематеріальних активів
- •4.3. Облікова політика щодо фінансових інвестицій
- •Таблиця 4 - Оцінка фінансових інвестицій в балансі
- •Визначення справедливої вартості
- •1. Справедлива вартість більша за балансову вартість інвестиції
- •2. Балансова вартість інвестиції більша за справедливу вартість
- •Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації
- •Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації
- •Тема 5. Облікова політика щодо оборотних активів підприємства
- •Нормативно-правові документи
- •5.1. Інформація про запаси, що розкривається в обліковій політиці
- •Методи оцінки вибуття запасів:
- •Оцінка незавершеного виробництва
- •Методи обліку транспортно-заготівельних витрат:
- •Встановлення номенклатури запасів
- •Таблиця 5 – Приклад класифікації груп і підгруп матеріалів
- •Способи аналітичного обліку запасів
- •5.2. Облікова політика щодо дебіторської заборгованості підприємства Оцінка дебіторської заборгованості
- •2. Питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.
- •3. На основі класифікації (періодизації) дебіторської заборгованості.
- •Тема 6. Облікова політика щодо виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції
- •6.2. Облікова політика щодо виробничих витрат Об'єкти обліку витрат на виробництво продукції
- •Перелік калькуляційних одиниць
- •Методи обліку витрат
- •Таблиця 7 - Характеристика окремих методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
- •6.3. Калькулювання собівартості продукції за обліковою політикою
- •Перелік і склад статей калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг)
- •Оцінка зворотних відходів та супутньої продукції
- •Перелік витрат майбутніх періодів
- •Бази розподілу непрямих витрат основного виробництва Таблиця 8 - Можливі бази розподілу непрямих витрат
- •Розрахунок нормальної потужності
- •Порядок обліку та база розподілу змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат
- •Тема 7. Облікова політика щодо доходів і витрат звітного періоду
- •Нормативно-правові документи
- •Облікова політика щодо доходів звітного періоду
- •7. 2. Формування інформації про витрати звітного періоду за обліковою політикою
- •Капіталізація фінансових витрат
- •Тема 8. Облікова політика щодо капіталу і зобов'язань
- •Нормативно-правові документи
- •8.1. Інформація про капітал, що розкривається в обліковій політиці
- •8.2. Облікова політика щодо довгострокових та поточних зобов'язань
- •Змістовий модуль 3. Облікова політика
- •9.1. Облікова політика щодо формування інформації у фінансовій звітності
- •Принципи складання фінансової звітності
- •Подання фінансової звітності
- •Таблиця 9 – План-графік складання і подання звітності
- •Формування консолідованої фінансової звітності
- •Складання фінансової звітності за міжнародними стандартами
- •9.2. Розкриття інформації про пов’язані сторони Поняття та види пов’язаних сторін
- •Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін в обліковій політиці
- •Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін у звітності
- •9.3. Вибір сегментів, формування звітності за сегментами Поняття і види звітних сегментів
- •Критерії визначення звітних господарських сегментів
- •Критерії визначення звітних географічних сегментів
- •Порядок визначення звітних сегментів
- •Приклад вибору звітних сегментів Етап 1. Виявлення сегментів, по яких доход від реалізації продукції зовнішнім покупцям перевищує доход по внутрішніх операціях. Вихідні дані по доходах сегментів
- •Частка доходів сегментів у загальному доході підприємства
- •Частка фінансових результатів сегментів у фінансовому результаті підприємства
- •Тема 10. Формування управлінської (внутрішньої) та податкової звітності підприємства
- •Нормативно-правові документи
- •10.1. Політика щодо управлінського обліку та внутрішньої звітності
- •Принципи управлінської (внутрішньої) звітності
- •Кожний звіт готується, виходячи з інформаційних
- •Порядок впровадження форм управлінської (внутрішньої) звітності
- •Періодичність складання управлінської (внутрішньої) звітності
- •10.2. Облікова політика щодо оподаткування
- •Організаційні аспекти облікової політики щодо оподаткування
- •Вплив податкового обліку на побудову робочого плану рахунків
- •Об’єкти та елементи облікової політики щодо оподаткування
- •Складання і подання податкової звітності
- •Тема 11. Зміна облікової політики й облікових оцінок
- •Нормативно-правові документи
- •11.1. Зміна облікової політики
- •Зміни в обліковій політиці можливі, якщо
- •11.2. Зміна облікових оцінок
- •11.3. Виправлення помилок
- •II. Практична частина Контрольні питання для перевірки знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •1. Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” облікова політика - це:
- •8. При формуванні облікової політики виходять із допущень:
- •18. Операційний цикл – це:
- •37. Не визнається зміною облікової політики затвердження способу відображення фактів господарської діяльності, які:
- •48. „Обрана підприємством облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого” – це принцип:
- •49. Облікова політика підприємства:
- •51. Чи є спосіб поточного групування економічних подій складовою частиною сукупності способів ведення бухгалтерського обліку, що визначають сутність облікової політики підприємства?
- •60. Облікова політика – це:
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 12
- •Завдання 13
- •Завдання 14
- •Завдання 15
- •Завдання 16
- •Завдання 17
- •Завдання 18
- •Завдання 19
- •Завдання 20
- •Завдання 21
- •Завдання 22
- •Завдання 23
- •Завдання 24
- •Завдання 25
- •Список рекомендованої літератуРи Законодавчі та нормативні документи
- •Підручники, навчальні посібники, монографії, періодика
- •Д о д а т к и
- •Додаток 1
- •Додаток 2
- •Додаток 5
- •Графік документообороту підприємства
- •Додаток 6
- •Перелік первинних типових документів, що створюються в діяльності підприємства та офіційно затверджені державними органами влади, із зазначенням термінів їх зберігання
- •Додаток 7
- •Перелік первинних документів, що створюються в діяльності підприємства, форми яких затверджуються наказом керівника підприємства
- •Додаток 8
- •Додаток 11
- •Облікова політика
Тема 5. Облікова політика щодо оборотних активів підприємства
5.1. Інформація про запаси, що розкривається в обліковій політиці
5.2. Облікова політика щодо дебіторської заборгованості підприємства
Нормативно-правові документи
1. П(С)БО 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 із змінами і доповненнями.
2. П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237 із змінами і доповненнями.
3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2.
4. Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і зайвих товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 10.09.1996 р. № 120/190.
5.1. Інформація про запаси, що розкривається в обліковій політиці
У наказі про облікову політику щодо запасів має розкриватися:
- одиниця обліку запасів;
- метод оцінки вибуття запасів;
- оцінка запасів на дату балансу;
- метод обліку транспортно-заготівельних витрат;
- метод оцінки незавершеного виробництва.
Одиниця обліку запасів:
найменування;
однорідна група (вид)
Методи оцінки вибуття запасів:
Для оцінки запасів при їх вибутті застосовують п'ять методів:
- ідентифікована собівартість відповідної одиниці запасів;
- середньозважена собівартість;
- собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- нормативні витрати;
- ціна продажу.
Для запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один з передбачених П(С)БО 9 методів. Іншими словами, при списанні того самого виду запасів на підприємстві не можуть застосовуватися різні методи списання.
За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, що відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не можуть замінити один одного (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені тощо).
Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюються по кожній відповідній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває за такою ж вартістю, за якою вона була оприбуткована при надходженні.
Цей метод застосовується для визначення собівартості запасів, що відпускаються, і послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, що не заміняють один одного.
Цей метод може застосовуватися при незначній номенклатурі матеріалів або товарів, що використовуються підприємством, при продажі товарів, що мають високу ціну, і в тому випадку, коли вартість сировини складає значну питому вагу у вартості товару. Облік надходження матеріалів, їх відпуск і залишки за цим методом здійснюються по конкретних одиницях запасів.
На підприємстві повинен бути організований індивідуальний облік за кожним видом запасів.
Застосовуючи цей метод, підприємство може регулювати свій прибуток шляхом реалізації більш дорогих чи найбільш дешевих одиниць запасів.
Метод середньозваженої собівартості дуже зручний для підприємств, що мають велику кількість запасів різної номенклатури.
Розглянемо ситуацію, коли застосування методу середньозваженої собівартості найбільш доцільно в бухгалтерському обліку.
Підприємство займається будівництвом автомобільних доріг. Для здійснення основної діяльності підприємству необхідні матеріали, що надходять від різних постачальників на будівельний майданчик, розташований недалеко від залізничного тупика.
У підприємства, наприклад, є в наявності визначена фракція щебеню, що надійшла від різних постачальників, але зберігається в одному конусі. Отже, визначити точну собівартість щебеню, що відпускається, при відпуску його у виробництво не можна, тому що зберігається цей матеріал у конусі і розділити або відсортувати його по постачальникам або термінам надходження неможливо.
Якщо врахувати сезонний характер робіт підприємства, то цілком можливо допустить, що собівартість 1 м2 щебеню однієї і тієї ж фракції може істотно відрізнятися за рахунок зміни цін постачальників і тарифів по доставці вантажів від різних постачальників і т.п.
Чистий прибуток, розрахований при використанні цього методу, отримує середнє значення (найбільш рівну величину прибутку) у порівнянні з результатами застосування методу ФІФО.
В умовах росту цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно виявляється нижче ринкової вартості.
Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку і перетерплює незначний вплив від коливання закупівельних цін. Однак застосування цього методу вимагає більш складних розрахунків.
Оцінка запасів по методу собівартості перших за часом надходження запасів ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, і, відповідно, запаси, що першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів. Отже, вартість залишку запасів на кінець звітного періоду відповідає собівартості останніх за часом надходжень запасів.
У результаті застосування методу ФІФО вартість кінцевих запасів наближається до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що приводить до максимального значення чистого прибутку.
Якщо ціни зростають у звітному періоді, тоді по методу ФІФО виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і як результат - найбільший чистий прибуток.
Суть методу нормативних витрат полягає в тому, що для оцінки запасів застосовують норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичного норми витрат і ціни в нормативній базі підприємства повинні регулярно перевірятися і переглядатися.
Даний метод, як правило, використовується при оцінці матеріальних витрат у складі незавершеного виробництва і готової продукції. Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць, розраховується по формулі:
Відх = Фк х Фц – Нк х Нц,
де: Відх - загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць;
Фк - фактична кількість виробленої продукції;
Фц - фактична ціна одиниці продукції;
Нк - визнане нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату;
Нц - нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції;
або
Відх = Фс- Нс,
де: Фс - фактична собівартість;
Нс - нормативна собівартість.
Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною собівартістю включається до складу собівартості реалізованої продукції звітного року.
Метод оцінки запасів по методу ціни продажу використовують підприємства роздрібної торгівлі. Суть цього методу полягає в тому, що при оцінці запасів застосовується середній відсоток торгової націнки товарів. Придбані товари зараховуються за ціною продажу, що складається з витрат на їх придбання і доставку і торгову націнку.
Відповідно до цього методу собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. У свою чергу, сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки.
У звітності активи (у тому числі і запаси) повинні бути відображені за вартістю, що не перевищує суму, яку підприємство очікує одержати від їх продажу чи використання, тобто по їх чистій вартості реалізації.
Під чистою вартістю реалізації запасів розуміють очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за винятком очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію, яку можна розрахувати за наступною формулою:
Среал. = Цпрод. – В вир та збут.,
де: Среал. - чиста вартість реалізації запасів;
Цпрод. - очікувана ціна продажу запасів;
В вир та збут.- очікувані витрати на виробництво і збут запасів.
Зниження первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації є уцінкою. Уцінка запасів - це приведення первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації, що дозволяє підприємству не завищувати свої активи.
Проведення уцінок регулюється Положенням про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і зайвих товарно-матеріальних цінностей, затвердженим спільним наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 10.09.1996 р. № 120/190.
Уцінка товарів, продукції і зайвих ТМЦ на підприємствах проводиться за даними інвентаризації. Керівник підприємства може прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку.
Уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення проводиться в наступних випадках:
- продукція залежалася, тобто не має збуту більше 3 місяців або не користається попитом у споживачів;
- товари і продукція частково втратили свою первісну якість;
- зайві ТМЦ, тобто матеріали, що комплектують вироби, інші матеріальні цінності, що більше 3 місяців не можуть бути використані для виробництва продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно при відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Не підлягають уцінці товари, продукція і зайві ТМЦ по запасам, оформленим у заставу, що знаходиться в резерві або на відповідальному збереженні.