Учет ВЭД

133

Модуль 3 Облік розрахунково-кредитних операцій

Теоретична частина

Контрольна частина

Теоретична частина

Облік розрахунково-кредитних операцій

Тема 9. "Облік розрахункових операцій"

Питання для самоконтролю знань за темою 9

Практичне заняття за темою 9

Тема 10. "Облік кредитних операцій"

Питання для самоконтролю знань за темою 10

Тема 11. Звітність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Питання для самоконтролю знань за темою 11

134

Змістовий модуль 3 Облік розрахунково-кредитних операцій

Тема 9. Облік розрахункових операцій

Теоретична частина.

9.1.Організація, види й форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях

9.2.Порядок та облік розрахунків з підзвітними особами з відряджень за кордон

9.3.Порядок та облік розрахунків з юридичними та фізичними особами з відшкодування здійсненних збитків

Ключові слова: розрахунки по зовнішньоекономічних операціях, види й форми розрахунків, засоби й умови платежів.

Перелік рекомендованої літератури: 1, 4, 5, 8, 9, 13, 17, 19, 20, 30, 31, 33, 35, 48, 49, 53, 56.

9.1. Організація, види й форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях

Регламентація міжнародних розрахунків здійснюється за допомогою вироблених світовою практикою правил і звичаїв міжнародних організацій, що спрямовані, насамперед, на регулювання розрахункових взаємин між банками і які здобувають усе важливішу роль у здійсненні розрахунків.

Основна мета цих та інших правил і звичаїв - регулювання взаємин учасників розрахункових операцій по окремих формах міжнародних розрахунків шляхом уніфікації й універсалізації банківських операцій.

В Україні основними валютно-фінансовими обмеженнями розрахунків по експортно-імпортних операціях є:

сувора регламентація термінів їхнього здійснення, а також форм розрахунків в інвалюті першої групи Класифікатора;

обмеження авансових платежів у валюті першої групи Класифікатора інвалют;

	обов'язкові авансові платежі по	експортним	операціям	із
використанням платежів у національній валюті;
	обов'язковий продаж експортерами	50 відсотків експортного
валютного виторгу на Міжбанківському валютному ринку України;
Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин
заснована в основному на безготівковій формі розрахунків.
Усі	угоди й контракти, за винятком	бартерних,	при здійсненні

зовнішньоекономічних операцій передбачають проведення розрахунків з переказу коштів. Розрахунки, як правило, здійснюються через банківські установи або через інші кредитно-фінансові установи. Банківські кореспондентські відносини можуть бути прямими і за допомогою банку-

135

кореспондента. Прямі кореспондентські відносини передбачають наявність кореспондентських рахунків типу "Лоро" (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) і "Ностро" (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках) при наявності генеральної ліцензії. Якщо ж банк для кореспонденції з іншими банками використовує систему SWIFT, то розрахунки здійснюються через банк-кореспондент.

Система SWIFT дорожча, однак, тільки ця система дає можливість проведення міжнародних розрахунків протягом декількох хвилин, що дозволяє швидко одержувати й утягувати в оборот валютний виторг. Обсяг переданих повідомлень досягає 1 млн. у день, а їхня швидкість: звичайних 15

–хвилин, термінових – 5 хвилин.

Убагатьох випадках у міжнародній торгівлі при розрахунках використовується принцип дотримання гарантії. У процесі її надання (одержання) задіяні три юридичні особи: головний боржник, його кредитор і гарант.

Гарант приймає на себе зобов'язання по сплаті грошей перед своїм кредитором у випадку, якщо головний боржник випробує тимчасові фінансові утруднення. Ця вимога, викладена в "Уніфікованих правилах для гарантій за вимогою" у редакції Міжнародної торгівельної палати за 1992 рік.

Розрізняють гарантії за вимогою й умовні. Гарантії за вимогою передбачають положення, за яких гарант повинен здійснити платіж на першу вимогу бенефіціара (кредитора). При умовній гарантії платіж здійснюється на попередньо обговорених умовах, що передбачають різні варіанти по частині термінів оплати боргу й інші.

Найчастіше гарантію надають банки. У світі існують 100 так званих перших банків, гарантії яких приймаються без заперечень. Ці банки мають високу ділову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.

Якщо контрактом передбачене надання банківської гарантії, то вона повинна містити такі дані: хто надає гарантію, її вид (за вимогою або умовна, термін дії, можливість внесення коректив в умови контракту без змін умов гарантії й ін.)

Міжнародні розрахунки України пов'язані зі здійсненням різноманітних форм економічних і неекономічних відносин із закордонними країнами. Незважаючи на різноманіття цих форм, що випливають із них міжнародні розрахунки зводяться по економічному змісту до двох основних груп:

по зовнішньоторгівельним операціям, включаючи операції з міжнародних кредитів і перевезень;

неторгові розрахунки, до яких відносяться розрахунки по

дипломатичним представництвам, по змісту різних делегацій, організації форумів і т. п.

Валютно-фінансові умови зовнішньоторгівельного контракту повинні забезпечувати надійне й своєчасне надходження експортного виторгу й ефективне використання валютних коштів по імпортних постачаннях. Вибір конкретних валютно-фінансових умов залежить, насамперед, від

136

сформованої на світовому ринку порядку торгівлі, а також від ряду специфічних факторів, серед яких варто виділити:

вид товару (технічне устаткування, медикаменти, продовольча група товарів);

вид постачань, робіт, послуг (разові або постійні);

термін постачання або надання послуг;

наявність кредитної угоди;

платоспроможність і ділова репутація контрагента;

характер компромісу між контрагентами;

можливості банків.

При виборі валютно-фінансових умов по конкретному

зовнішньоторгівельному постачанню необхідно враховувати всі аспекти цих умов у комплексі, і особливо за такими угодами, де як валюта платежу використовується валюта першої групи Класифікатора інвалют. Усі умови повинні бути викладені чітко й однозначно, інакше будь-які неточності можуть викликати суперечки, збитки і навіть розрив зовнішньоекономічних зв'язків.

Основні фінансові умови контрактів містять у собі: засоби й умови платежів; засобу платежів; форми застосовуваних розрахунків.

У фінансових умовах контракту можуть обмовлятися три умови платежу – негайний платіж, платіж у кредит і авансовий платіж.

Розрахунки в кредит або з розстрочкою платежу мають два різновиди, що відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує. У міжнародних розрахунках мають місце обставини, за яких комерційний кредит надається експортерові або імпортерові банком або здійснюється авансування коштів, шляхом надання кредиту імпортерові експортером.

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій перевага віддається розрахункам без кредитування. Однак при деяких видах зовнішньоекономічної діяльності, виконання яких передбачається протягом декількох років (будівельно-монтажні роботи), застосовується кредитування.

При проведенні зовнішньоторговельної операції надзвичайно важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки дозволяє контрагентам знижувати витрати й ризик невиконання протилежною стороною своїх зобов'язань за контрактом.

Форми розрахунків по зовнішньоторгівельних постачаннях.

Здійснення платежів у формі безготівкового грошового обігу – це рух інвалютних коштів без участі наявної інвалюти, за допомогою зарахування її на банківський рахунок і перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача. У банківській термінології – це операційне оформлення платежів. У вищевикладених визначенних формах розрахунків простежується відмітна їхня риса від умов платежу – форма безготівкового грошового обігу й документообігу (пересилання, обробка фінансових і комерційних документів) між експортером і імпортером і їхніми банками. З цього варто розуміти, що кожна форма розрахунків передбачає свій порядок оформлення й передачі в банк платіжних банківських документів, порядок

137

документообігу між експортером, імпортером і їхніми банками, що і складає механізм конкретної форми розрахунків. Особливістю форм розрахунків по зовнішньоторгівельним постачанням є те, що з одного боку вони регламентуються за допомогою вироблених світовою практикою правил і звичаїв, з іншого боку – національними нормативними й законодавчими актами.

Міжбанківські розрахунки здійснюються шляхом передачі стандартних банківських повідомлень. До них відносяться: торгівельні перекази; валютні операції; банківські перекази, спеціальні повідомлення.

Основні форми міжнародних розрахунків: банківський переказ; акредитив; інкасо; розрахунки за відкритими рахунками. Ці форми розрахунків здійснюються з використанням чеків, векселів а також інших фінансових документів.

Найбільше поширення в Україні одержали такі види розрахунків, як банківськийпереказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

Кожна форма розрахунків специфічна в документальному оформленні і, залежно від порядку документообігу з операційного оформлення платежів, може мати різновиди. В одних випадках операційне оформлення платежів виробляється проти фінансових документів, в інших – проти фінансових і комерційних документів. Прикладом тому є інкасова й акредитивна форми розрахунків: інкасо може бути чистим (простим) або документарним (комерційним), те ж відноситься і до акредитивної форми розрахунків.

Можливість застосування тих або інших видів форм міжнародних розрахунків може визначатися в міждержавних договорах і міжбанківських угодах вітчизняних банків з іноземними банками.

9.2. Порядок та облік розрахунків з підзвітними особами з відряджень за кордон

Підприємства, установи та організації, що спрямовують працівників у відрядження за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами в національній валюті країни, куди вирушає працівник, чи у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмірах згідно з установленими нормами.

Видача грошових коштів під звіт здійснюється з каси підприємства за рахунок залишку в касі або отриманих касиром підприємства за чеком грошових коштів із банківського рахунка. Грошові кошти може одержати і підзвітна особа за грошовим чеком з поточного або валютного рахунка в установі банку (при цьому до бланка грошового чека заносяться паспортні дані підзвітної особи як одержувача грошових коштів за чеком), а також за корпоративною карткою з карткового рахунка в установі банку.

Документальне оформлення розрахунків із підзвітними особами

138

Підставою для видачі грошового авансу підзвітній особі може бути письмове розпорядження керівника, службова записка, в якій викладено мотиви для видачі такого авансу, завізована керівником підприємства. При направленні працівника у відрядження по підприємству видається відповідний наказ (про службове відрядження). У наказі обов’язково вказуються: мета й терміни відрядження; місце, куди направляється відряджений працівник; умови перебування за кордоном (у випадку поїздки по запрошенню представляється його копія з перекладом); кошторис. На ім'я працівника оформляється посвідчення про відрядження на підставі наказу про службове відрядження. Посвідчення про відрядження є підтверджуючим документом для працівника підприємства про перебування в призначеному місці відрядження. Крім того, на підставі оформленого посвідчення про відрядження і підтверджуючих документів затверджується авансовий звіт відрядженого працівника. За відмітками у посвідченні про відрядження, що зазначають дати перебування працівника в місцях відрядження, розраховуються добові витрати. Таким чином підставою для видачі грошового авансу підзвітній особі є розпорядження керівника, завізована службова записка, наказ про службове відрядження.

Документами, що підтверджують витрати на відрядження, є: проїзні квитки (для проїзду від місця постійної роботи до місця відрядження і назад), документи, що підтверджують витрати, пов'язані з провезенням багажу або іншого вантажу, рахунки готелів, рахунки за телефонні переговори (не особистого характеру), інші документи, що підтверджують витрати на відрядження.

При видачі з каси підприємства грошового авансу підзвітній особі оформляється видатковий касовий ордер. Приймання до каси невитрачених готівкових коштів оформляється прибутковим касовим ордером.

Якщо ж підзвітна особа одержала готівку в установі банку з карткового рахунка застосуванням корпоративної картки на відрядження, то така готівка має використовуватися працівником за цільовим призначенням без оприбуткування її у касі підприємства.

У цьому випадку працівники повинні подавати до бухгалтерії підприємства такі документи:

–авансовий звіт;

–підзвітні документи, що свідчать про одержання готівки з карткового рахунка (чек банкомату, копія видаткового ордера, довідки за формами 377 і 377а, які підтверджують здійснення операції обміну валюти, квитанція торгівельного термінала тощо);

–невитрачений залишок готівки.

Підзвітна особа зобов'язана подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про використання отриманої готівки в такий термін: по відрядженню – протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення та

139

назад, а також витрати на проживання в порядку й розмірах, установлених законодавством.

Для працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності (крім державних службовців, а також осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), установлено граничні розміри добових витрат за кордон.

Для осіб, які направляються в закордонне відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, норми добових витрат установлено в доларах США.

Працівникам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), добові виплачуються в іноземній валюті в сумі, яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день видачі коштів із каси уповноваженого банку, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.

Отже для розрахунку авансу в частині добових витрат слід використовувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений НБУ на день видачі коштів із каси банку.

Керівник підприємства має право встановлювати додаткові обмеження щодо сум і цілей використання коштів, наданих для відрядження. Такі обмеження встановлюються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Що стосується обмежень щодо сум і цілей використання коштів, наданих на відрядження, що встановлюються наказом (розпорядженням) керівника підприємства, то вони можуть бути застосовані тільки до витрат на проїзд і проживання, а не на добові.

Добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються в межах вищезгаданих норм.

Якщо при видачі авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову частину, то допускається застосування арифметичного правила округлення до повної одиниці.

Термін відрядження. Фактичний час перебування у відрядженні відносно місця вибуття й прибуття зворотно визначається за відмітками у посвідченні про відрядження.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається таким чином:

-при відрядженні в країни, із якими не встановлений або

спрощений прикордонний контроль, згідно з відмітками відправляючої і приймаючої сторони на посвідченні про відрядження;

140

- при відрядженні в країни, з якими встановлений повний прикордонний митний контроль, згідно з відмітками органів прикордонного контролю в паспорті або документі, що його замінює.

Термін відрядження за кордон визначається підприємцем і не може перевищувати 60 календарних днів.

Відшкодування витрат на відрядження. За час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: на проїзд; на оплату рахунків за мешкання в готелях (мотелях); на оплату телефонних рахунків; на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні, обов'язкове страхування, а також інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду і перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку здійснення таких витрат. Відрядженому також відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані в місцях відправлення, призначення і пересадок, а також витрат на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті за умов, що працівнику не надавалися засоби пересування безкоштовно.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження за кордон і не виїхав, то він повинен протягом трьох робочих днів від дня прийняття рішення про скасування поїздки повернути вказані кошти в тих грошових одиницях, в яких був виданий аванс.

Обов'язковою умовою віднесення витрат на відрядження до складу витрат підприємця є наявність документів, підтверджуючих взаємозв'язок такого відрядження із здійсненням основної діяльності такого платника податків.

Такими документами є і запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємця, і укладений договір (контракт) або інші документи, що свідчить про встановлення між ними цивільно-правових відносин, або ж документи, які підтверджують участь підприємця (його найманого працівника) у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться по тематиці, що збігається з основною діяльністю платника податків.

Підприємець повинен віднести витрати на відрядження в тому звітному періоді, в якому відрядження завершене.

У випадку якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти або якщо з поважних причин відрядженому не видані кошти на відрядження, то виплата здійснюється не пізніше трьох днів від дня прибуття відрядженого з відрядження в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, встановленому Національним банком України на день погашення заборгованості.

Вивіз валюти при відрядженні. Відряджений може вивозити за межі України іноземну валюту в сумі до 3000 доларів США для фізичних осіб резидентів та до 1000 доларів США для фізичних осіб нерезидентів або еквівалент цих сум в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом

141

гривни до іноземних валют на день перетинання митного кордону, за умови усного декларування готівки митному органові.

Увипадку якщо відряджений вивозить суму понад 1000 доларів США, але не перевищуючу 10000 доларів США, то він зобов'язаний указати у митній декларації цю суму або її еквівалент у іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, встановленому Національним банком на день оформлення митної декларації, готівці і/або дорожнім чекам у відповідності з довідкою уповноваженого банку на вивіз іноземної валюти і чеків, вираженої в іноземній валюті, у відрядження за кордон України за формою 01 с (довідка дійсна протягом 1 місяця).

Крім того, відряджений може вивозити з обов'язковою вказівкою в митній декларації іноземну валюту, ввезену раніше в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на її ввезення).

Бухгалтерський облік. Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Облік виданих у підзвіт сум ведеться по дебету рахунка 372 у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, зокрема із субрахунками 301 "Каса в національній валюті" і 302 "Каса в іноземній валюті" рахунка 30 "Каса".

Витрачені підзвітні суми (відповідно до затверджених авансових звітів) відображають по кредиту рахунка 372 у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат (91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності") залежно від характеру здійснених витрат.

Уситуації, коли гроші видано в підзвіт на відрядження, витрати, понесені підприємством, неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, витрати відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати на відрядження, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей включаються до первісної вартості таких запасів.

Згідно з П(С)БО 21 "Вплив зміни валютних курсів", сума витрат визнається за курсом НБУ на день видачі авансу на закордонну відрядження,

асума не витраченого авансу – за курсом НБУ на день повернення.

Особливості порядку розрахунків з підзвітними особами з відряджень за кордон зі застосуванням банківських платіжних карток

та їхній облік

На території України застосовуються два види платіжних карток:

-внутрішніх платіжних систем, сфера діяльності яких обмежена територією України і в яких платіжна організація є резидентом України;

-міжнародних платіжних систем, сфера діяльності яких розповсюджується на територію декількох країн. Платіжною організацією в такій системі може бути як нерезидент, так і резидент України.

З погляду юридичної особи – суб’єкта зовнішньоекономічної

діяльності характерним є використання корпоративних банківських платіжних карток (БПК).

142

Операції, які здійснюють на території України держателі платіжних карток, проводяться тільки у валюті України. Отримання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків можливо в касах і через банкомати уповноважених банків:

-емітентів або в уповноважених банках, які надають платіжні картки від імені емітентів;

-держателями платіжних карток міжнародних платіжних систем, які є клієнтами емітентів-нерезидентів.

Видача БПК її власнику (держателю картки) здійснюється тільки після відкриття картрахунку (КР) – спеціального рахунку, на якому враховуються операції за платіжними картками. Залежно від того, в якій валюті буде відкрито картрахунок, на нього зараховуються кошти з поточного гривневого або валютного рахунку, який може бути відкрито і в іншому банкурезиденті. Картрахунки відносяться до поточних рахунків, на них можуть здійснюватися операції, передбачені по таких рахунках. Для цього клієнти представляють у банк документи, які необхідні для відкриття поточних рахунків. Відкриття картрахунків, емісія БПК і еквайрінг здійснюється на підставі договору між уповноваженим банком і підприємством – власником картрахунку.

Для обліку коштів на картрахунках і розрахунків за допомогою корпоративних БПК використовуються рахунки: "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті". Зарахування або поповнення коштів на картрахунку юридичної особи здійснюється:

-з їхніх поточних рахунків;

-за рахунок коштів, що вносяться готівкою як відшкодування використаних держателями корпоративних платіжних карток коштів понад встановлені норми витрат.

Довірені особи юридичних осіб, яким видаються корпоративні картки, можуть здійснювати з їхньою допомогою наступні операції:

-отримання готівки у валюті України для здійснення розрахунків, пов'язаних з виробничими (господарськими) потребами, зокрема для оплати витрат, на відрядження, в межах України;

-здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України, пов'язаних із статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами, на відрядження, в межах України.

Довірена особа, яка одержала БПК, має право користуватися нею, оплачуючи господарські й особисті потреби в межах норм, встановлених чинним законодавством. У момент видачі довіреній особі БПК заборгованість по підзвітній сумі не виникає. Тільки після списання коштів з картрахунку підприємства по операціях, здійсненою довіреною особою, вони вважаються виданими під звіт. Моментом видачі коштів під звіт при застосуванні БПК є підтвердження їхнього використання – виписка банку з картрахунку. Враховувати БПК необхідно в реєстрі платіжних карток за