підприємницьке право

Київський університет права НАН України – Підприємницьке право

статутний капітал господарського товариства мають бути також у іноземній валюті і переведені через банківську установу. Виключення становить реінвестиція отриманих коштів, тобто не резидент, учасник господарського товариства, може отримати прибуток в гривнях і передати їх на збільшення статутного капіталу. При перерахунку грошових коштів за кордон вони обкладаються податком у розмірі 15 %.

Стаття 4 Декрету передбачала, що вся валюта, яка поступає на територію України підлягає обов’язковому продажу. Банк, на рахунок якого перераховані гроші, протягом п’яти днів зобов’язаний продати валюту. На сьогодні це правило не діє.

Обмін валюти можуть здійснювати банки, які мають генеральну ліцензію НБУ. Така ліцензія видається на здійснення розрахункових операцій і обмін валют. Особа, яка не є банком і бажає займатися обміном валют, має укласти з банком договір, і передбачити у статуті агентську діяльність по обміну валют.

НБУ видає також індивідуальні ліцензії. Індивідуальна ліцензія видається на розрахунки між резидентами у валюті. Ліцензію має отримати один з учасників договору. Індивідуальна ліцензія потрібна при вивезенні валюти, пересилці чи переводу за кордон, за винятком наступних випадків:

1.Перерахування валюти у сумі нижчій визначеної НБУ.

2.Якщо розрахунки проводяться на виконання своїх зобов’язань по виконанню робіт, наданню послуг, отриманню товарів, за виключенням оплати валютних цінностей.

3.Для платежів в іноземній валюті, у вигляді відсотків за кредит.

4.Вивезення іноземної валюти, яка була ввезена у вигляді іноземних інвестицій.

Індивідуальна ліцензія необхідна і при отриманні кредиту в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством. Однак на сьогодні НБУ не видає ліцензію на отримання кредиту, а здійснює його реєстрацію, реєстрації також підлягає і позика.

Резидентам необхідна ліцензія і на відкриття рахунків у банках за кордоном. Виняток становить випадок коли особа знаходиться безпосередньо за кордоном на час перебування за кордоном. Для здійснення інвестицій резидентом за кордон, також необхідна ліцензія НБУ.

2. Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є фізичні і юридичні особи. Кожна країна захищаючи свій внутрішній суверенітет, обмежує імпорт і розвиває експорт. Це відбувається шляхом встановлення пільг для експорту і податків на імпорт. Так імпортовані товари обкладаються ПДВ, а товари, що йдуть на експорт ні, для імпортних товарів встановлено мито.

Для здійснення імпорту і експорту необхідно отримати ліцензію, тобто дозвіл на імпорт і експорт певних товарів. Також існує таке поняття, як квотування, тобто купівля можливості експортувати або імпортувати певної кількості товару (наприклад, квотуванню підлягає експорт цукру).

Київський університет права НАН України – Підприємницьке право

Стаття 5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачала, що зовнішньоекономічний договір, має бути підписаний двома особами: керівником підприємства і особою, яка діє на підставі довіреності. На сьогодні такого обмеження не існує. Призупинення дія статті, яка передбачала спеціальну реєстрацію, як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Правилами зовнішньоекономічної діяльності є:

1.Валютні розрахунки.

2.Проходження митних процедур.

3.Встановлення строків розрахунків на зовнішньоекономічні операції.

Особливість правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є наявність нормативних актів, які регулюють порядок розрахунків або порядок передачі товарів. Такими актами є міжнародні договори, конвенції. Вони мають вищу юридичну силу порівняно з законами України. Їх особливістю є те, що втони можуть бути ратифіковані Верховною Радою не повністю, а з виключенням деяких пунктів.

Для зовнішньоекономічної діяльності обов’язковим є використання правил ІНКОТЕРМС, що закріплені указом Президента України.

3. Митне регулювання здійснюється для контролю експорту і імпорту, попередження контрабанди.

Для проходження митного контролю необхідно:

1.зареєструватися на митниці;

2.заповнити певні документи (митні декларації).

ВУкраїні існує інститут митних брокерів, тобто осіб, які мають ліцензію на здійснення представництва декларанта на підставі договору доручення.

Для полегшення сплати ПДВ або мита, були запроваджені ліцензійні склади. На цих складах товар може зберігатися не розмитненим. Відповідно особа, може частками розмитнювати і реалізовувати цей товар, поступово сплачуючи податки.

4. Законодавством встановлено строк, у який мають бути проведені розрахунки, якщо боржником є не резидент. Таки строк становить 90 днів. Початок перебігу починається:

1.Для товарів – з дати оформлення митної декларації.

2.Для послуг і робіт – це дата здачі акту виконаних робіт.

Київський університет права НАН України – Підприємницьке право

Якщо розрахунок не був проведений протягом 90 днів, то встановлюється пеня у розмірі 0,3 % за кожен день прострочення. Сплата цієї пені покладається на сторону договору, яка є резидентом. Стягнення пені призупиняється у випадку подачі позовної заяви про стягнення з нерезидента відповідних сум або повернення товарів. Така заява може бути подана у господарський суд, Морську арбітражну комісію, Міжнародний комерційний арбітраж. У даному випадку може виникнути проблема з підсудністю, оскільки за загальним правилом, справа розглядається за місцем знаходження боржника. Тому у договорі потрібно визначити, що у випадку виникнення спорів справа буде розглядатися відповідним органом на території країни, де знаходиться кредитор.

Якщо прийняв рішення стягнення з боржника відповідних сум, то пеня не сплачується з моменту прийняття судом позовної заяви. Відмова від позову, припинення справи, залишення справи без розгляду веде до поновлення стягнення пені.