Речові джерела

Первісна матеріальна культура містить найдавніші відомості про населення, його розселення, побут, культуру. Її залишки е цінним історичним джерелом.

На сучасних землях України археологи знаходять пам’ятки,мідного віку: кремінці, скрібки, проколки, голки, кістки, посуд, знаряддя праці, стріли, лук тощо.

Часів Трипільської культури збереглися залишки житлових споруд, посуд с чудовим розписом = орнаментом, дерев’яний плуг, мідні знаряддя праці, вироби: ремісників.

Епоха виникнення і розселення слов’ян зберигла залишки Зарубінецької і Черняхівської культур.

Величезний пласт матеріальної культури зберігся часів Київської Русі: Софія Київська, Золоті ворота, церква Святої Богородиці, Михайлівський Златоверхий собор, Печерська Лавра та ін.

Золоті Ворота-головна брама стародавнього Киева вона споруджена у 1037р.під час будівництва оборонної системи “Міста Ярославль”. Споруда мала вигляд великої прямокутної кам’яної вежі з проїздом у вигляді арки. Її зруйнували у 1240р. монголо - татари. Відбудована у 1982р.

Шапка Мономаха - один із символів влади московських князів і царів. За легендою, її подарував візантійський імператор своему онукові київському князю Володимиру Мономаху. Шапка східного походження, виготовлена у 12 або у 14ст. . Це золотий філігранний гострокінцевий головний убор, увінчатий хрестом, оторочений хутром. Зберігаеться в Москві.

Цінними архітектурними пам’ятками та пам’ятниками матеріальної культури часів Київської Русі є Софійський собор у Києві, Спаський собор у Чернігові.

У Софіївському соборі стіни прикрашені мозаїкою та фресками. Під час виконання мозаїчного живопису зображення викладалося зі скляних камінців різного кольору – смальти. Фресковий живопис виконувався по сирому грунті і тому оволодіти цим мистецтвом було дуже важко. Давні майстри в храмі Святої Софії зображували біблійні сюжети, військові та мисливські сцени, птахів, тварин тощо. Зберіглися зображення Ярослава мудрого та його родини.

Пам’ятками матеріальної культури є джерела, які зберігаються в музеях: предмети побуту, знаряддя праці, озброєння, предмети одягу. Речовими джерелами є предмети озброєння. Це рубляча, ріжуча, колюча, ударна та металева зброя . Найбільш поширеними були: ножі, мечі, шаблі, сокири.

Використовували в бою захисні обладунки: шолом, щит, кольчуга.

У 14-15 ст. з'являються кільчасто – панцирні обладунки. Захисні засоби посилюються у зв’язку з виникненням вогнепальної зброї: пушки і ручної вогнепальної зброї – гвинтівки.

Історики визначають, що перші зразки вогнепальної зброї з’явились на Україні під час литовського панування. У ХIVст. на Україні вже була артилерія.

Археологічні пам’ятки зафіксували виробництво вогнепальної зброї в Україні з XIVст. . У Львові у 1468р. було засновано перший ливарницький завод, де відливали гармати. Такі заводи згодом з’явилися в Перемишлі та Острозі.

Предмети озброєння є цінним джерелом військової, соціально – економічної політичної, етнічної історії українського народу. Вони дають нам уяву про рівень розвитку технологічної культури України в різні періоди її історії.

До речових джерел відноситься одяг. Він виконував дві головні функції: перша – захистити людину від природних факторів і друга – естетична. Друга функція одягу поступово стала відображенням художньо - - естетичного смаку українського народу, його окремих етнічних та соціальних особливостей.

В джерельному значенні етнічна функція має виключне значення для досліджень фахівців в галузі етнографії, етнології, народознавства, культури України.