Джерела Київської Русі

Джерелом по вивченню історії українського слов’янства часів Київської Русі є «Повість временних літ».

Автор «Повісті» чинець Києво- Печерського монастиря Нестор. Він розповідає про заснування м.Києва Києм, побут та культуру слов’ян.

Києво Печерська Лавра була заснована 7 ст. вихідцям з міста Любеча Антонієм. Одним з послідовників його був Феодосій (народився у 1036р). Феодосій мав на той час високу освіту.

У 1056р. Антоній постриг Феодосія у ченці Печерського монастиря .а у 1062р. Антоній поставив Феодосія іегуменом.

У 1074р. після смерті Феодосія діаконом у Лаврі став Нестор. Нестор був людиною великої літературної обдарованності і широкого історичного світогляду.

«Повість временних літ» у 2 частинах, частина 1, М.1950, ст.15-20

1. ... по довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де есть нині Угорська земля і Болгарська. От тих слов’ян розійшлися по всій землі і позвалися іменами своїми, од того, де сіли...

і що прийшовши, сіли на річці на наймення Марава прозивалися маравами, а другій чехами називалися. А се – ті самі слов’яни:білі хорвати. Коли ж волохи найшли на слов’ян на дунайських ,і осіли між них, чинили їм насильство, то слов яни ті сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів, пішли одні , що прозвалися полянами, другі ляхи прозвалися лютичами, інші – мозавшанам, ще інші – поморлянами.

2. Так саме і ті ж слов’яни , прийшовши сіли по Дніпру і називалися полянами,а інші – древлянами, бо осіли в лісах, а другі сіли між Прип’ятью і Двіною і називалися дреговичами. А інші сіли на Двіні і називалися полочанами, од річки яка впадає в Двіну і має назву Полота. Слов’яни ж, що сіли довкола озера Ільмена прозвалися своїм іменам – слов’янами , і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні і по сейму і пор Сумі і називалися Сіверяни. І так розійшовся слов’янський народ і від його імені і дістали свою назву слов’янські племена...»»

Джерело: Маврікій Стратич.» Про життя та побут слов’ян»

« Племена слов'ян і антів за своїм способом життя, своїми звичками. Своею любов’ю до свободи,їх ніяким чином не можна схилити до рабства або підкорення... Їх багато вони сміливі, легко витримують спеку, холод ,дощ, нестачу їжі. До іноземців які приїздять до них ставляться ласкаво виявляючи до них знак своеї приязні... Тих, хто потрапляе до них у полон. Вони не тримають у рабстві... У них велика кількість усілякої худоби і плодів земних, що лежать купами, особливо просо и пшениця.... вони оселяються в лісах біля важко прохідних річок, боліт, озер... Битися з своїми ворогами вони люблять у місцях порослих густим лісом, у тіснинках та урочищах....

Джерело: Нестор. «Повість временних лет»

«...У рік 852..називалася наша земля - Руська земля. У рік 859 варяги приходячи із замор я брав данину з чуді. Із слов’ян, із месі, із весі, із кривичів. А хозари брали із полян, сіверян, вятичів. Брали вони по білій вивірці – тільки від диму. У рік 862 вичнали чудь, словени,кривичі, і весь варягів за оре і не дали їм данини і стали самі в себе володіти. І не було в них правади, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювали вони між собою. І сказали вони : « Пошукаемо собі князя , який би володів нами і радив за угодою, по праву, пішли вони за море до варягів , до русі. Бо так звали тих варягів – русь....

Сказали чудь, словени, кривечі і весь: « Земля наша велика і щедра, а порядку в неї немає . Ідіть но княжити і володіти нами.»

Ваша думка

1. Джерлом якої території утворена Давньоруської держави став цей текст з « Повісті временних лет»?

2. Висловіть свое ставлення з приводу цієї території.

Велесова книга

Джерело.

2. А .» І сказав отець Орь до родичі своїх : треба підтримати кілька і людей його...

І тоді всі на коней посідали і били . били ворогів. Що вони розтрощені були і відійшли до себе.

«Маючи силу докупи ми можемо подолати ворога,- сказав отець Орь... ми є русичі і собі славу маємо визначну від ворогів наших . які зазіхають на нас . а бачачи життя наше собі спокусу мають...» Переказано з часів часів старих, що маємо усуспільнитись з іншими і створити силу велику, відродити маємо Рускань нашу...

... Бо ось птиця Матиринства співає про дні тії... і жде вона на часи інші, які повертатимуть кола Сварожі до нас. Говорить нам: « як будемо боронити землю нашу, удержимося на ній»..

2. Б. ... Кий помер по тридцятилітах владицтва нами, а після цього був Лебедян, що прозивався Славер і той жив 20 літ, а потім був Сережень – 10 років і багато одержали вони перемогли над ворогами, боронили землю нашу...

... Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем‘я, рід за рід, і бийтися за себе на землі нашій, яка належить нам і ніколи іншим... се бо ми є русичі, славиці богів наших.

... В ті часи князі вибиралися на віче... І всякі , які того покняжіння зазнали, звичайні. Прості мужі і так як і усі стоячи землю орали і себто князі були названі, щоб дбати про людей... Інші князі полюддя беруть і на синів владу передають, от отця до сина і аж до правнука...

4. Б. П’ємо сиру питвц на славу п’ятикратно денно, очниці запалюємо з дублів. Снопи втягаємо і речемо хвалу за них. Єсь ми Дажбові онуки у не сміємо нехаяти слави нашої і завітів..Се ж бо анти було по Фексолані , а в давнину були ми, Руси і перебуваємо ними... Се ж бо Волинь була попереду...Та Волинь найпершим родом есть. Поучаємося старому, а дошкуляємося душі.»(Праве, Яве, Наве).

Завдання:

1. Визначіть рядки в тексті , які є проявом високо патріотизму автора «Велесової книги».

2. Вірогідне, які князі в давнину правили на Русі??

3.В чому позначилися демократичні прояви громадянському устрою у слов’ян в давні часи.

4. За текстом , яких традицій дотримувалися східні слов’яни в давнину?

5. Які землі сучасної України автор « Велесової книги» вважае найдавнішими етнічними землями русів .

6. Поясніть зміст останнього речення тексту.

« Слово про Ігорів похід»

Джерело

« Почнемо ж,браття ,що повість від стародавнього Володимира до нинішнього Ігоря, який збудив міццю своєю, вигострив його мужністю серця свого, сповнившись войовничого духу, повів своєї хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руську...

... То було в тих боях і в тих походах, такого бою нечувано: з ранку до вечора, з вечора до світанку літять стріли гартовані, тримтять шаблі об шоломи, тріщать списи булатні у полі незнаному посеред землі Половецької...

Що то иені шумить, що мені бринить здалека рано перед зорями? Ігор полки повертає... Билися день, билися другий, на третій день під полудень упали стяги Ігореві... Боротьба князя проти поганих припинилася, тому що сказав брат братові:» Це мое і те теж мое!» І стали князі про мале говорить... і самі на себе крамолу кувати; а погані з усіх боків приходили з перемогами на землю Руську.

І застонав, браття, Київ з горя , а Чернігів від напастей... туга розлилася по Руській землі...!».

Джерело . З літопису Фуського.

З’їзд У Любечі 1097.

У рід 6. 605 ( 1097) прибули Святополк і Володимир і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич. І Давид Святославич і брат його Олег. І зібралися в Любечі , щоб укладати мир. І говорили один одному : « Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе звагу маючи? А половці землю нашу розносять і радіють, що межи наші війна донині. Відтепер з’єднаємся в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою...

І на цім вони цілували хреста. А якщо відтепер, хто на кого встане , то проти того будем ми всі і чесний хрест. І сказали вони всі : « Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руська». І поцілувались, пішли вони до себе...»

Д.Дорошенко. Нариси історії України. К. 1996,ст.70. т1

« ... Любецький з‘їзд ознаменував офіційний початок поступового і неминучого розпаду Київської Русі»

Завдання :

На ваш погляд , чому такий висновок зробив Д. Дорошенко в своему дослідженні?

Джерело. Грушевський М. « Історія України – Русі», т. 3. К. 1913,ст.192-194

... Київська Русь протягом двох століть розпалася на 15 окремих земель, великі міста занепали, держава втратила свою могутність...

В той час в західній Европі розцвітають італійські, французькі, німецькі міста, вони засновують Рейнський союз, Ганзу, які об’єднують північну Европу та Балтійське узбережжя.

Зміст, які входили до України - Русі втягуються в торгівельний вир Новгород, Псков, Полоцьк, Смоленськ... Дніпрянська Україна залишається поза новим рухом , при чому найбільше втрачають на тому Київські землі, убожіють її князі, боярство, патріціат....»