Завдання практичного туру:

Завдання 1. 1. Люксембург. 2. Нідерланди. 3. Німеччина. 4. Португалія. 5. Франція. 6. Фінляндія. 7. Австрія. 8. Бельгія. 9. Італія. 10. Іспанія. 11. Ірландія. 12. Греція.

Приєдналися до зони євро на початок 2008 року Словенія, Мальта і Кіпр.

Завдання 2(приклад):

а) за політико-адміністративним устроєм:
Унітарні держави	Федеративні держави
Більшість країн: Франція, Ірландія, Італія тощо	7 країн: Німеччина, Австрія, Росія, Бельгія тощо

Завдання 3.

Орієнтовна схема висотної поясності гірського пасма.

1. Мішані бар’єрно-дощові ліси.

2. Хвойні ліси.

3. Субальпійські луки.

4. Альпійські луки й гірські тундри.

5. Льодовики.

6. Сухі соснові рідколісся.

7. Гірські степи й напівпустелі.

Тести: 1г; 2а; 3в; 4в; 5в; 6б; 7б; 8в; 9в; 10а; 11б; 12в; 13 (Бразилія); 14г; 15в; 16 (0 годин); 17 (Андорра); 18б; 19 (1 км); 20б.

11 Клас

Завдання теоретичного туру

Завдання 1. Упродовж ХХ ст. спостерігалися глобальні зміну клімату, які не оминули й територію України. Проте, ці зміни не виходять за рамки коливань, які відзначалися після закінчення льодовикового періоду (за останні 12 тис. років). Одним із найбільш суттєвих причин (особливо впродовж останніх десятиліть), було суттєве збільшення вмісту в атмосфері так званих «парникових» газів (вуглекислого газу, метану тощо).

За останні десятиліття клімат України став менш континентальним. Дещо зростає річна кількість атмосферних опадів (особливо в південній частині країни). Зима стає м’якшою, коротшою, а висота снігового покриву зменшується (на півдні він практично відсутній). Спостерігається також деяке зміщення дат початку й кінця кліматичних сезонів (у бік збільшення тривалості перехідних сезонів — весни й осені, а також теплого півріччя). Разом із тим посилюються контрасти погоди всередині сезонів. Якщо раніше можна було говорити: літо було прохолодним і вологим (чи навпаки — спекотним і сухим), то нині в межах кожного кліматичного сезону можливі різкі коливання температури повітря й кількості атмосферних опадів (наприклад, улітку спекотні й сухі періоди значної тривалості чергуються з прохолодними і дощовими).

Завдання 2.

Розрізняють два головних типи відтворення населення:

І. Традиційний, характерний для доіндустріальних аграрних суспільств. Для цього типу характерні високі народжуваність і смертність, невеликий природний приріст і мала середня тривалість життя (25-35 років). У Європі цей тип відтворення населення був характерний у ХVІІІ ст., а в багатьох африканських і азіатських країнах спостерігався ще півстоліття тому.

ІІ. Раціональний тип відтворення характерний для окремих розвинених індустріальних держав. Він характеризується невисокою народжуваністю і невеликим природним приростом населення, значною середньою тривалістю життя (понад 75 років).

Перехід від традиційного до раціонального типу відтворення називається “демографічним переходом”. У цьому переході відзначають 4 фази. Розвинені країни перебувають на останній, а країни, що розвиваютьсяна перших фазах демографічного переходу.

а) Перша фаза: висока народжуваність, різке зниження смертності, і як наслідок – високий природний приріст населення, що призводить до різкого зростання чисельності населення упродовж короткого часу (демографічний вибух). Демографічний вибух у країнах Західної Європи припинився на початку ХХ століття, а в країнах, що розвиваються він почався у середині ХХ ст. і триває понині. Переважно за рахунок країн, що переживають сучасний демографічний вибух, за останні 40 років чисельність населення Землі зросла вдвічі – з 3 до 6,6 млрд. жителів. Завдяки розвитку медицини і впровадження засобів гігієни, смертність у цих країнах скоротилася в 2-3 рази, а народжуваність залишилася високою. Так, у Нігері народжуваність 51,5/1000 жителів, смертність – 23,2/1000 жителів, природний приріст = 28,3/1000 жителів; в Лівії природний приріст 37/1000 жителів (жінки народжують 6-7 дітей).

б) Друга фаза характеризується переходом від багатодітної сім’ї до малодітної, зниженням показників смертності і народжуваності. В цю фазу вступили лише деякі з країн, що розвиваються. Їх прикладами є Китай (+18 -6=12/1000 жителів), Туреччина (+23 -7=16/1000 жителів).

в) Третя фаза переходу характеризується підвищенням показників смертності, головним чином, за рахунок “старіння” населення, при повільному зниженні народжуваності, які іноді призводять до зменшення чисельності населення країни (депопуляції). Прикладом країн цієї фази є Україна, Росія, країни Балтії, Центральної і Південної Європи – переважно середньорозвинені країни. Цю фазу ще називають “демографічною кризою”.

г) Четверта, завершальна фаза переходу характеризується встановленням рівноваги між показниками смертності і народжуваності, збільшення кількості населення старших вікових груп, пенсіонерів – наприклад, у країнах Західної та Північної Європи, в Японії.

Таким чином, основні демографічні проблеми сучасності – “демографічний вибух” у країнах, що перебувають у першій фазі переходу і “демографічне постаріння”, характерне для більшості індустріально-розвинених країн.

Географiчнi вiдмiнностi у спiввiдношеннi трудових ресурсів i непрацездатного населення залежить від вікової структури населення, а та - визначається типом відтворення (фазою демографічного переходу). В країнах що розвиваються (i перебувають на 1-2 фазах демографічного переходу), трудові ресурси становлять 50-55% населення (тобто менші за рахунок великої частки дітей - до половини населення), але з часом зростають. У розвинених країнах, частка трудових ресурсів становить біля 60%, але вона зменшується (за рахунок збільшення частки пенсiонерiв - до 16% в Iталiї, Великій Британії, 29% - в Україні).

Для країн, що перебувають на різних фазах демографічного переходу притаманна різна демографічна політика – цілеспрямована діяльність уряду та державних установ з метою збереження або зміни існуючих тенденцій у демографічних процесах. Зокрема, у країнах що перебувають на першій-другій фазах демографічного переходу (Китаї, Індії, Індонезії, Шрі Ланці) проводиться політика по зменшенню народжуваності. У багатих європейських країнах четвертої фази переходу (ФРН, Нідерланди, Швеція, Франція), США, Японії запроваджують заходи по стимулюванню народжуваності (грошові субсидії, пільги тощо).

Завдання 3. Галузева структура господарства України свідчить про його перехідну стадію від індустріально-аграрної до більш сучасної (пов’язаної зі значним зростанням сфери послуг упродовж останніх десятиліть). Цей перехід в різних регіонах сучасного ЄС у другій половині ХХ століття вирішувався по-різному. Донбас можна співставити із одним із староіндустріальних регіонів (Рурським у Німеччині; Бірмінгемським – у Великій Британії); Південний Берег Криму – із курортними районами Італії (серед нових членів ЄС – з курортами Болгарії); Київську область – зі столичним районом однієї з країн (наприклад, навколо Мадрида); Північно-Західний економічний район – з Ірландією (чи сусідніми районами Польщі).