Персоналії

Вариво́да Анті́н (1869–1936) – полковникУкраїнської Галицької Армії. 16.3. – 30.9.1916 – комендантЛегіону Українських Січових Стрільців. Учасникукраїнсько-польської війни 1918 – 1919рр. В серпні 1920 р. був призначений командиром табору для полонених галичан у м.Ліберець(Чехословаччина). Помер уВідні.

Ко́ссак Григо́рій (Гриць) (1882 – бл. 1932) – полковник УГА. До 1914 р. працював вчителем в Ясенівці біля Дрогобича, брав активну участь у роботі товариства "Січових Стрільців" на Дрогобиччині. На початку Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Згодом відкликаний з діючої армії на прохання "Бойової Управи УСС" для формування УСС. 3.8.1914 призначений отаманом другого куреня Легіону Українських Січових Стрільців. В січні-березні 1915 р. – виконував обов'язки коменданта полку УСС, а з 22.8.1915 до 16.3.1916 – командир Першого полку УСС. 5-9.11.1918 – командуючий українськими військами у Львові. В 1917-18рр. – заступник командира, а згодом командир Вишколу УСС. Під час українсько-польської війни 1918-19 рр. з кінця 1918 р. очолював Третій Корпус УГА, згодом – тилові служби УГА. На початку 1920-х рр. перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберець (Чехословаччина). Згодом жив в еміграції в Австрії та на Закарпатті. В 1924 р. повернувся до УСРР, викладав українознавство в школі червоних старшин у Харкові. В 1931 р. разом з відомими українськими політичними і військовими діячами періоду українських національне визвольних змагань 1917-21 рр. І.Лизанівським, М.Шрагом, П.Христюком, В.Голубовичем, В.Мазуренком та ін. був заарештований органами НКВС. Звинувачений у приналежності до підпільної терористичної організації "Українського Національного Центру" і незабаром розстріляний.

Левицький Омелян (1875–1917) – український політичний і військовий діяч. За фахом – юрист. В 1907–1912 рр. працював адвокатом. Належав до Української Національно-Демократичної Партії, входив до керівного органу організації – Народного Комітету. З серпня 1914 р. брав активну участь в організації Легіону Українських Січових Стрільців. В 1914–1915 рр. командував четою, сотнею УСС. Відзначився в боях над Стрипою і Серетом у вересні 1915 р. В грудні 1916 р. призначений командантом Гуцульської сотні УСС, яка брала участь у боях біля Курлибаби на Закарпатті. В одному з боїв Левицький загинув.

Ле́пкий Лев Сильвестрович (літ. псевд.:Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз) (1888 – 1971) – український поет і прозаїк. Навчаючись у Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, Лев Лепкий поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. Під час навчання у Краківській академії мистецтв студентські аматорські гуртки їздили з концертами та театральними виставами на Буковину, до Німеччини та Австрії. Разом з друзями Левко організував Січові організації на Бережанщині, Бориславщині. З початком Першої світової війни він стає одним з перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців У боях за Україну, за її державність він став літописцем стрілецької слави. Завдяки йому та його побратимам Роману Купчинському, Михайлу Гайворонському, Юрію Шкрумеляку, Антону Лотоцькому маємо історію УСС – описи боїв, світлини, картини, романтичну стрілецьку поезію та вічно нев'янучі і невмирущі стрілецькі пісні. Автор низки пам'ятників на могилах Січових стрільців, зокрема у Винниках на Львівщині. Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою. У 1931–1939 рр. працював директором курорту «Черче» біля Рогатина, був одним з його співзасновників. З початком Другої світової війнивін назавжди прощається з рідною Україною, виїжджає спочатку до Кракова, а згодом і до Сполучених Штатів. Після років поневірянь активно включається в українське громадське життя діаспори, відновлюєвидавництво «Червона Калина», друкує свої спогади, оповідання, вірші та нові пісні.