Персоналії

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) – український історик, літературознавець, публіцист, політичний, громадський і державний діяч. Народився в м. Холм. Закінчив Київський університет (1890). Академік АН УРСР (1924), академік AH СРСР (1929). З 1894 року професор Львівського університету. З 1919 по 1924 р. перебував в еміграції. 1897-1913 pp. голова Наукового товариства ім. Т.Шевченка. З кінця 1930 по 1934 р. працював у Москві. У Львові почав публікацію своєї основної наукової праці – «Історія України-Руси» (10 тт. в 13 кн., 1898-1936). 20 листопада 1917 р. Центральна Рада під головуванням Грушевського проголосила створення Української Народної Республіки. Під керівництвом Грушевського була розроблена Конституція УНР (прийнята 29 квітня 1918 p.). Помер Грушевський М.С. 25 листопада 1934 р. у Кисловодську (після нескладної операції від зараження крові). Перевезений в Київ і похований на Байковому кладовищі.

Багалій Дмитро Іванович (1857-1932) – історик, архівознавець, громадський діяч, академік ВУАН (1918). Народився у м. Київ. Навчався 1876-1880 на історико-філологічному факультеті університету Святого Володимира. Від 1883 – доцент кафедри російської історії у Харківському університеті, завідувач Харківським історичним архівом. У 1887 року у Московському університеті за сприяння професора В. Ключевського захистив докторську дисертацію. Від 1887 року професор. 1906-1911 – ректор Харківського університету. 1906, 1910-1914 – член Державної ради (С-Петербург). 1914-1916 голова Харківської міської думи. Наукова діяльність присвячена історії України ХV-XVIII ст., зокрема Лівобережної та Слобідської, історії козацтва, духовної культури, археології, краєзнавству, архівній справі. Підручники з російської історії та історіографії.

Литви́н Володи́мир Миха́йлович (1956 - ) – український політик, голова Верховної Ради України у 2002 – 2006 рр. та з 9 грудня 2008 р. і досьогодні. Герой України. В 1973р. вступив на історичний факультетКиївського університету. Після закінчення навчання в1978р. був аспірантом, а пізніше викладачем. У 1978 – 1994 рр. працював викладачем в Київському університеті (за винятком 5 років, коли працював уМіносвіти УкраїниіЦК КПУ). В1984р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966–1975 рр.)». У1994р. за пропозицієюО.РазумковаЛитвина запросили на посаду помічника з питань внутрішньої політики Президента Леоніда Кучми. В 1995 р. захистив свою книгу «Політична арена України: особи та виконавці» в якості докторської дисертації під назвою «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-их років)».Член-кореспондентНаціональної академії наук Україниз 1997 р., дійсний член НАНУ з 2003 р., віце-президент НАНУ з 2006 р. Почесний докторХарківського національного університету внутрішніх справ(2009).

Контрольні запитання

1. Обґрунтуйте зростаюче значення історії України на сучасному етапі.

2. Що таке періодизація історичного процесу і з якою метою вона здійснюється?

3. Періодизація українського історичного процесу М.Грушевського.

4. Які нові схеми періодизації історії України з’явилися на сучасному етапі розвитку історичної науки?

5. Які основні періоди української історії можна виділити сьогодні? Дайте їх загальну характеристику, розкрийте особливості.