Тема 2: Громадськість в сфері пр.

• Громадськість і громадська думка.

Громадськість – будь-яка група людей (і навіть окремих індивідів) певним чином пов’язаних з життєдіяльністю організації. Громадськість може бути активною і пасивною.

Громадська думка – це прояв масової свідомості, що висловлює домінуюче ціннісно-оціночне судження (погляди, мотиви) соціальних груп і суспільства в цілому по відношенню до актуальних явищ, ситуацій, процесів, що мають соціальну вагу.

Функції громадської думки: оцінна, захисна, мобілізуюча, контрольна, консультативна, директивна, регулятивна.

• Типологія груп громадськості.

Найбільш загальний розподіл груп громадськості на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня громадськість – групи людей, що безпосередньо пов’язані з організацією (ЗМІ, державні органи, освіта, місцеві жителі, постачальники).

Внутрішня громадськість – групи людей, що входять до складу організації в єдності керівництва і співробітників.

• Визначення цільових груп громадськості.

Визначення цільових груп полягає в тому, щоб встановити – як люди включені в ситуацію і як ситуація впливає на них. Знання того, що відомо людям, як вони себе відчувають і що вони роблять з поєднанням інформації про те, хто і яке положення займають, саме і складають базу для підготовки продуманої програми задач по роботі з кожною окремою цільовою громадськістю.

• Типи досліджень громадської думки.

Соціологічні дослідження. Виясняють установки і думки людей щодо певних суб’єктів. Вибірка. Анкетування. Групове анкетування. Фокус-групи. Можливість особисто пізнати громадську думку. Аналіз.

Комунікаційний аудит. Осмислення невідповідностей, що виникають при комунікації між організацією і цільовою аудиторією.

Неформальні дослідження. Накопичення фактів, аналіз різних інформаційних матеріалів.

Глосарій: Громадськість, громадська думка, зовнішня і внутрішня громадськість організації, цільова аудиторія, анкетування, інтерв’ю, вибірка, фокус-групи.

Тема 3: Комунікація і вплив на громадськість.

• Процес комунікації та його елементи.

Відмінність між комунікацією і передаванням інформації. Комунікація – це двосторонній процес обміну повідомленнями (сигналами), що базується на загальновизнаних поняттях і обумовлений як змістом взаємовідносин комунікаторів, так і соціальним оточенням. Стадії процесу інформації: 1. звернення уваги до комунікації. 2. досягнення сприйняття повідомлення. 3. інтерпретація повідомлення в наперед передбаченому вигляді. 4. збереження інформації для подальшого користування.

Елементи комунікації:

- Відправник (джерело) повідомлення. Якісні характеристики джерела повідомлення: статус, надійність, кваліфікація.. Загальна ситуація, тема повідомлення, час оприлюднення.

- Кодування – переклад мовою, що є зрозумілою конкретній аудиторії.

Повідомлення. Поширення повідомлення через різні засоби комунікації – виступи, ЗМІ, прес-релізи, прес-конференції, зустрічі віч-на-віч, тощо.

- Декодування. Вплив особистісного фактора на декодування - наявність стереотипів, використання символів, семантика, тиск групи, ЗМІ.

Перепони на шляху комунікації – цензура, обмеження соціальних контактів, неточності, викривлення змісту реальних подій.

- Адресат (отримувач) повідомлення. Фактор зворотного зв’язку – критерій ефективності комунікації.

Комунікація і зміст взаємовідносин. Вплив соціального оточення на процес комунікації.

• Вплив на громадськість.

Фактор впливу на громадськість – сила переконання. Мета ПР-технологій – спонукати громадськість до здійснення бажаної акції. ПР-технології здатні сформувати чи змінити громадську думку. 15 законів громадської думки Хадли Кентріла.

На громадську думку здійснюють вплив, як правило, події. Типовою зворотною реакцією громадської думки є вимога діяти. Необхідно враховувати інтереси людей, тощо.

Засоби впливу на громадську думку – закріплення ярликів, яскраві узагальнення, зміщення акцентів, свідчення.

• Етика ПР.

Рівні етики ПР – етика поведінки кожного, що задіяний в ПР-програмах; поведінка власно організації, що презентує ПР-програму. Рівень соціальної відповідальності перед різними групами громадськості. Інструкція з етики поведінки керівних кадрів (1927 р., Артур Пейдж) – говори правду, доведи це на практиці, прислухайся до споживача, думай про завтрашній день, будуй зв’язки з громадськістю так, наче від цього залежить доля організації.

Глосарій: Комунікація, інформація, повідомлення, кодування, декодування, адресат, сила переконання, message, етика, етика ділового спілкування.