Завдання та умови створення біосферних заповідників

Основною метою біосферних заповідників є спільне використання знань, які сприяють підвищенню добробуту людини, не допускаючи одночасно деградації довкілля.

Основні завдання біосферних заповідників:

• збереження найхарактерніших еталонних природних екосис­тем та ландшафтів видового і генетичного різноманіття;

• сприяння економічному розвитку країн, стійкого з точки зору екології та культури;

• забезпечення постійного моніторингу за зміною природного середовища з допомогою наукових приладів і біоіндикаторів;

• сприяння організації обговорення підготовки і навчанні пов’язаних із вирішенням питань охорони навколишнього середовища стійкого розвитку на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях.

Саме в біосферних заповідниках мас проходити обговорення про­блеми збереження природи та розвитку суспільства. В такому обгово­ренні можуть брати участь всі зацікавлені сторони, зокрема, вчені і практики, сільські і міські жителі, політики і урядовці, члени приват­них, орендних та колективних сільськогосподарських підприємств тощо.

Біосферні заповідники України, статус, завдання та режим охорони

Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд Украї­ни" (ст. 17-19) біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, які створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних факторів.

Оскільки територія біосферного заповідника включає різноманітні природні та окультурені ландшафти і навіть населені пункти, тому во­на поділяється на такі функціональні зони: заповідну (ядро), регульо­ваного заповідного режиму, буферну та антропогенних ландшафтів. В кожній із зон встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів залежно від її пріоритетних завдань, а саме:

заповідна зона включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рос­линного і тваринного світу. Тут майже не відчувається вплив людської діяльності. Заповідна зона може складатися з одного або декількох заповідних ядер. Це найцінніша частина біосферного заповідника. У цій зоні допускається лише проведення наукових та моніторингових робіт. Природні комплекси заповідної зони мають еталонне значення. До режиму охорони заповідної зони ставляться такі ж вимоги, як і до режиму охорони природних заповідників;

буферна зона служить для запобігання негативного впливу господарської діяльності на прилеглих територіях на заповідну зону, збере­ження біорізноманітності, підтримання стабільності екологічних умов и регіоні. Режим та порядок створення буферних зон визначається стосовно вимог, встановлених для охоронних зон природних заповід­ними. На планах та місцевості буферна зона повинна мати чітко позначені межі. Людська діяльність у цій зоні не повинна перешкоджати досягненню созологічних цілей ядра, а сприяти його охороні. Буферна юна може стати місцем проведення експериментальних досліджень з вивчення методів раціонального використання екосистем;

зона антропогенних ландшафтів включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць посе­лення, рекреації та інших видів господарської діяльності. Вона може називатись ще перехідною зоною або зоною співробітництва. Це най­більш змінена територія біосферного заповідника і її роль у збережен­ні біорізноманітності незначна. Разом з тим, ця зона має велике зна­чення для підтримання сталого розвитку та екологічно збалансованого стану в регіоні. Саме в цій зоні місцеві жителі повинні брати участь у спільній із заповідником діяльності щодо раціонального використання природних ресурсів, їх збереження і примноження.

У межах території біосферних заповідників може ще виділятися юна регульованого заповідного режиму. До складу цієї зони включа­ються існуючі природно-заповідні території - регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища. Вимоги до режиму охорони цієї зони такі ж, як до вказаних категорій.

За рекомендаціями МАБ ЮНЕСКО, Міжнародної конференції з біосферних резерватів у Мінську та Севільської стратегії біосферних резерватів на території біосферних заповідників можуть виділятися гри зони - заповідна (ядро), буферна та транзитна.