Завдання та умови створення біосферних заповідників
Основною метою біосферних заповідників є спільне використання знань, які сприяють підвищенню добробуту людини, не допускаючи одночасно деградації довкілля.
Основні завдання біосферних заповідників:
збереження найхарактерніших еталонних природних екосистем та ландшафтів видового і генетичного різноманіття;
сприяння економічному розвитку країн, стійкого з точки зору екології та культури;
забезпечення постійного моніторингу за зміною природного середовища з допомогою наукових приладів і біоіндикаторів;
сприяння організації обговорення підготовки і навчанні пов’язаних із вирішенням питань охорони навколишнього середовища стійкого розвитку на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях.
Саме в біосферних заповідниках мас проходити обговорення проблеми збереження природи та розвитку суспільства. В такому обговоренні можуть брати участь всі зацікавлені сторони, зокрема, вчені і практики, сільські і міські жителі, політики і урядовці, члени приватних, орендних та колективних сільськогосподарських підприємств тощо.
Біосферні заповідники України, статус, завдання та режим охорони
Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 17-19) біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, які створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних факторів.
Оскільки територія біосферного заповідника включає різноманітні природні та окультурені ландшафти і навіть населені пункти, тому вона поділяється на такі функціональні зони: заповідну (ядро), регульованого заповідного режиму, буферну та антропогенних ландшафтів. В кожній із зон встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів залежно від її пріоритетних завдань, а саме:
заповідна зона включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу. Тут майже не відчувається вплив людської діяльності. Заповідна зона може складатися з одного або декількох заповідних ядер. Це найцінніша частина біосферного заповідника. У цій зоні допускається лише проведення наукових та моніторингових робіт. Природні комплекси заповідної зони мають еталонне значення. До режиму охорони заповідної зони ставляться такі ж вимоги, як і до режиму охорони природних заповідників;
буферна зона служить для запобігання негативного впливу господарської діяльності на прилеглих територіях на заповідну зону, збереження біорізноманітності, підтримання стабільності екологічних умов и регіоні. Режим та порядок створення буферних зон визначається стосовно вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідними. На планах та місцевості буферна зона повинна мати чітко позначені межі. Людська діяльність у цій зоні не повинна перешкоджати досягненню созологічних цілей ядра, а сприяти його охороні. Буферна юна може стати місцем проведення експериментальних досліджень з вивчення методів раціонального використання екосистем;
зона антропогенних ландшафтів включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності. Вона може називатись ще перехідною зоною або зоною співробітництва. Це найбільш змінена територія біосферного заповідника і її роль у збереженні біорізноманітності незначна. Разом з тим, ця зона має велике значення для підтримання сталого розвитку та екологічно збалансованого стану в регіоні. Саме в цій зоні місцеві жителі повинні брати участь у спільній із заповідником діяльності щодо раціонального використання природних ресурсів, їх збереження і примноження.
У межах території біосферних заповідників може ще виділятися юна регульованого заповідного режиму. До складу цієї зони включаються існуючі природно-заповідні території - регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища. Вимоги до режиму охорони цієї зони такі ж, як до вказаних категорій.
За рекомендаціями МАБ ЮНЕСКО, Міжнародної конференції з біосферних резерватів у Мінську та Севільської стратегії біосферних резерватів на території біосферних заповідників можуть виділятися гри зони - заповідна (ядро), буферна та транзитна.