4.Поняття та способи забезпечення зобов’язань.

У сучасному цивільному праві розроблена ціла система засобів, призначених забезпечувати належе виконання зобов'язання боржником.

Способи забезпечення виконання зобов'язань передбачені статтею 546 Цивільного кодексу. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, заставою, завдатком, порукою, гарантією, притриманням. Законом або договором можуть бути встановлені також інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Характеристика неустойки.

Неустойка – це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка є одним з найбільш поширених способів забезпечення виконання зобов'язань, особливо в договірних відносинах за участю юридичних осіб.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, окрім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Неустойка покликана забезпечити зобов'язання від різноманітних порушень, стимулюючи боржника до належного виконання, а також компенсує (повністю або частково) збитки, які можуть бути заподіяні невиконанням зобов'язання. Тому сплата неустойки не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Умовами стягнення неустойки є невиконання зобов'язання і вина боржника, незалежно від наявності збитків у кредитора. Проте якщо збитки виникли, то залежно від співвідношення права на стягнення неустойки з правом на відшкодування збитків розрізняють:

1) залікову неустойку (право вимагати відшкодування збитків тільки в частині, не покритою неустойкою). Залікова неустойка застосовується як загальне правило і повинна застосовуватися у випадках, якщо законом або договором не передбачена неустойка іншого вигляду;

2) виняткову неустойку (право вимагати стягнення тільки неустойки, але не збитків (використовується, як правило, у випадках прострочення виконання зобов'язання);

3) штрафну (кумулятивну) неустойку (право вимагати стягнення збитків в повній сумі понад неустойку);

4) альтернативну неустойку (право стягнення на вибір кредитора або неустойки, або збитків).

Формами неустойки є штраф та пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Пенею виявляє неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Головна відмінність штрафу від пені полягає в тому, що пеня – сума, що безперервно зростає, а штраф – сума, що стягається одноразово.

Правове регулювання застави.

Суть застави як забезпечувального зобов'язання полягає в тому, що кредитор-заставодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок закладеного майна. Особливістю застави є те, що він є не тільки способом забезпечення зобов'язань, але і породжує речові права, суть яких полягає в можливості розпорядження чужими речами.

Види застави:

1) іпотека – застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставника або третьої особи;

2) застава товарів в обороті або в переробці (предмет – сировина, напівфабрикати, що комплектують вироби, готова продукція);

3) заклад – застава рухомого майна, при якому майно, що є предметом застави, передається заставником у володіння заставодержателя або по його розпорядженню, – у володіння третій особі;