4.6. Графіки і діаграми

Залежно від об'єкту, завдань і розмірів показників, що зіставляються, в дипломній (магістерської) роботі можуть бути використані різні графіки і діаграми (див. додаток Р).

Найбільше вживання мають лінійні і площинні діаграми (стовпчасті, кругові, секторні і так далі)

Стовпчасті (стрічкові) діаграми використовуються для зіставлення однойменних величин, для зображення динаміки, а також структури явища.

Стовпчасті (стрічкові) діаграми будуються у вигляді прямокутників, розташованих вертикально (горизонтально). Висота стовпчика (довжина стрічки) повинна відповідати рівню змальовуваного явища.

При побудові стовпчастих (стрічкових) діаграм необхідно дотримувати наступні правила:

стовпчики (стрічки) мають бути однакової ширини;

їх слід розташовувати на однаковій відстані один від одного, або впритул один до одного, або так, щоб вони частково накладалися один на одного;

слід уникати розривів;

разом з масштабною шкалою слід поміщати цифрові написи.

Квадратні і кругові діаграми є рядом квадратів або кругів, кожен з яких своєю площею виражає величину змальовуваного явища. Вживаються квадратні і кругові діаграми для зображення динаміки явища і для зіставлення явищ.

Секторна діаграма є кругом, розділеним на сектори, величина яких (по центральному куту або площі) відповідає порівняльним розмірам змальовуваних величин. Цей вигляд діаграм використовується для характеристики структури і структурних зрушень. При побудові весь круг береться за ціле і розбивається по секторах пропорційно окремим частинам цілого.

Можна поєднати кругову і секторну діаграми. Така діаграма відображатиме зміну, як складу сукупності, так і її об'єму.

Перевага кругової і секторної діаграм перед стовпчиковою повинна віддаватися в тих випадках, коли зображення величин різко відрізняються один від одного.

Лінійні діаграми широко використовуються для характеристики виконання плану, розвитку явища за часом, при вивченні зв'язку між ознаками і законів розподілу.

Лінійні діаграми будуються на координатному полі або на числовій сітці. На осі абсцис відкладається у вибраному масштабі час або факторні ознаки, на осі ординат - значення показників на момент або період часу, або розміри результативної ознаки.

Координатні осі мають бути розділені на інтервали або ділильними штрихами, або координатною сіткою. Поряд з діленнями сітки або ділильними штрихами мають бути вказані відповідні числа. Якщо початком відліку є нуль, то його слід вказувати один раз в точки пересічення шкал.

Частоту нанесених числових значень і проміжних ділень шкал вибирають з врахуванням зручності користування діаграмою.

Ділильні штрихи, відповідні кратним графічним інтервалам, допускається подовжувати.

Якщо в одній діаграмі зображуються дві і більш функціональні залежності, допускається змальовувати ці залежності лініями різних типів або кольорів.

Якщо в певної області збігається декілька ліній, слід викреслювати одну з них. При збігу лінії, що змальовує функціональну залежність, з віссю координат або лінією сітки слід викреслювати лінію функціональної залежності.

Змінні величини слід вказувати одним з наступних способів: символом, найменуванням, найменуванням і символом.

При зображенні на графіці два і більш за залежності в ліній, що змальовують їх, допускається проставляти найменування або (и) символи, або порядкові номери, які мають бути роз'яснені в частині пояснення.

Пересічення написів і ліній не допускається.