91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про внесення змін до Закону України "Про лізинг"

Стаття 1. Визначення фінансового лізингу

1. Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид

цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового

лізингу.

2. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу)

лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця

(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем

специфікацій та умов і передати її у користування

лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за

встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 3. Предмет лізингу

1. Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може

бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та

віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

2. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші

природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх

відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

3. Майно, що перебуває в державній або комунальній власності

та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або

володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому

цим Законом.

Стаття 4. Суб'єкти лізингу

Суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння

та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує

право володіння та користування предметом лізингу від

лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої

лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як

предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами

багатостороннього договору лізингу.

Стаття 6. Договір лізингу

1. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

2. Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування

предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має

бути досягнуто згоди.

3. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу

відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 7. Відмова від договору лізингу

1. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору

лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це

лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу

становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не

передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у

тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до

такої відмови.

2. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу

та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у

безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо

лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у

повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стаття 10. Права та обов'язки лізингодавця

1. Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і

залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов

користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених

договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета

лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у

безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків

відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових

зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі

невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань

лізингоодержувачем за договором лізингу.

2. Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу

предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам

договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі

властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити

небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших

осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час

користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі

виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення

предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у

порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання

договору лізингу або в разі закінчення строку користування

предметом лізингу.

3. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно

до умов договору лізингу, цього Закону та інших

нормативно-правових актів.

Стаття 11. Права та обов'язки лізингоодержувача

1. Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити

специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не

відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від

нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих

невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

2. Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно

до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі

виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу,

підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і

забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його

використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і

продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей

предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або

непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та

про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на

стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не

пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених

подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі

дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках

дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет

лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з

урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому

договором.

3. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу

можуть визначатися окремим договором.

4. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки

відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та

нормативно-правових актів.

Стаття 16. Лізингові платежі

1. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку,

встановленому договором.

2. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг

майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з

виконанням договору лізингу.

Стаття 17. Вирішення спорів

1. Спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових

договорів, вирішуються відповідно до закону.

2. Спори, що виникають із договорів міжнародного лізингу,

вирішуються з урахуванням визначених такими договорами умов

розгляду та вирішення спорів.

м. Київ, 11 грудня 2003 року

N 1381-IV

92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.

Поняття, ознаки та види бірж

Запровадження ринкових засад і форм господарювання в економіку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна (у тому числі цінних паперів як специфічного виду майна) шляхом проведення торгів і, відповідно, появу спеціалізованих організацій, що здійснюють організаційно-правове забезпечення проведення торгів і надання пов'язаних з цим послуг. Серед таких суб'єктів господарських відносин особливе місце посідають біржі - одна з найстаріших організаційно-правових форм, що використовується для проведення торгів.

Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві України відсутнє, оскільки правове становище двох основних видів бірж - фондової і товарної - регулюється різними нормативно-правовими актами - Законом України від 10.12.1991 р. "Про товарну біржу" та Законом України від 23.02.2006 р. "Про цінні папери та фондовий ринок". У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товарну біржу - в четвертому параграфі "Біржова торгівля" глави 39 "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарства", про фондову біржу - в параграфі 3 "Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа" глави 35 "Особливості правового регулювання фінансової діяльності". Водночас аналіз положень зазначених законів і відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду:

1. зазвичай корпоративні засади створення та діяльності (організація корпоративного типу), що передбачає створення кількома (для фондової біржі, що створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, - щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі: управління біржею за допомогою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі;

2. спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером, - організація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового котирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); збирання й обробка інформації товарів (цінних паперів), що допускаються до торгів на біржі, регулювання біржових операцій (порядку укладення біржових угод);

3. заборона здійснювати комерційне посередництво;

4. можливість отримання плати за послуги, що надаються біржею за встановленими нею цінами (відповідно до встановленого нею розміру плати) з метою забезпечення основної діяльності її покриття пов'язаних з нею витрат;

5. наявність власного манна, що формується за рахунок внесків учасників та інших джерел, передбачених на підставі закону статутом біржі;

6. обов'язковість двох локальних документів, на підставі яких функціонує біржа, - статуту біржі та правил біржової торгівлі (правил фондової біржі щодо порядку організації та проведення біржових торгів);

7. особливий порядок укладення угод на біржі, що визначаються правилами торгівлі на біржі, а також розгляду спорів, пов'язаних із біржовими угодами.

Узагальнення зазначених ознак дозволяє дати визначення біржі як некомерційної господарської організації корпоративного типу, що забезпечує організацію та проведення торгів на біржі й укладення за результатами торгів біржових угод, а також може надавати за плату пов'язані з основною діяльністю послуги (крім комерційного посередництва ).

Залежно під виду майнових цінностей (цінні папери чи товари), щодо яких здійснюється організація та проведення торгів, розрізняють фондові біржі і товарні біржі.

Фондова біржа оперує цінними паперами, обіг яких не обмежений, а товарна біржа - традиційними видами майна у формі речей (рухоме й нерухоме майно, що може вільно продаватися на конкурентних засадах). Своєю чергою товарні біржі можна класифікувати за різними критеріями.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як виробленні"!, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

93. Правове становище товарної біржі.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про товарну біржу

Стаття 1. Правове становище товарної біржі

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і

фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і

має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення

товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення,

упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним

торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської

самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно,

самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки

в банках, печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не

має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього

Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил

біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Стаття 2. Основні принципи діяльності товарної біржі

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

• рівноправності учасників біржових торгів;

• застосування вільних (ринкових) цін;

• публічного проведення біржових торгів.

Стаття 3. Права товарної біржі

Товарна біржа має право:

встановлювати відповідно до цього Закону та чинного

законодавства України власні правила біржової торгівлі та

біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників

торгів;

створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про

них;

розробляти з урахуванням державних стандартів власні

стандарти і типові контракти;

зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових

угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим

комітетом (радою біржі) розмір;

встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі,

плату за послуги, що надаються біржею;

встановлювати інші грошові збори;

встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату

за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення

статуту біржі та біржових правил;

засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у

торговельних угодах;

укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх

представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за

межами України;

вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються

біржової діяльності;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і

рекламні видання;

здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Стаття 4. Обов'язки товарної біржі

Товарна біржа забезпечує:

створення умов для проведення біржової торгівлі;

регулювання біржових операцій;

регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі;

надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг;

збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Розділ II

СТВОРЕННЯ ТОВАРНОЇ БІРЖІ, ПОРЯДОК ЇЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Стаття 5. Загальні умови створення товарної біржі

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єднання заінтересованих юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством.

Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових,

вступних та періодичних внесків.

Кожний із засновників сплачує пайовий внесок.

Стаття 6. Статут товарної біржі

Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

У статуті товарної біржі визначається:

найменування та місцезнаходження біржі;

склад засновників;

предмет і цілі діяльності біржі;

види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри;

органи управління біржею, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі;

порядок прийняття у члени біржі та припинення членства;

права та обов'язки членів біржі та біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами;

порядок і умови застосування санкцій;

майнова відповідальність членів біржі;

порядок припинення біржі.

У статуті можуть передбачатися й інші положення, що стосуються створення та діяльності товарної біржі.

Стаття 7. Державна реєстрація товарної біржі

Державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Розділ III

ЧЛЕНСТВО У ТОВАРНІЙ БІРЖІ

Стаття 8. Умови членства у товарній біржі

Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із

складу її членів визначається статутом товарної біржі.

Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості "біржового місця", що визначається виходячи з попиту та пропозиції на "біржове місце". Особа, яка сплатила пайовий або вступний

внесок, набуває управнення власника щодо "біржового місця" і може винаймати свої членські права, а також продавати ці права за правилами, встановленими біржовим комітетом (радою біржі).

Стаття 9. Права члена товарної біржі

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;

брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів;

здійснювати всі управнення, що випливають із сплати пайового або вступного внеску;

користуватися всіма послугами біржі.

Стаття 10. Обов'язки члена біржі

Член товарної біржі зобов'язаний:

додержувати статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);

провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею;

сплачувати членські внески;

вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі;

подавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі;

не розголошувати конфіденційні відомості та комерційну таємницю про діяльність біржі.

Розділ IV

УПРАВЛІННЯ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ

Стаття 11. Органи управління товарною біржею

Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів.

У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі).

Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія.

Біржовий комітет (рада біржі) і контрольна (ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету і комісії визначаються

статутом товарної біржі.

Стаття 12. Організаційна структура товарної біржі

Для управління товарною біржею та забезпечення її функцій на біржі створюються виконавча дирекція та спеціальні підрозділи:

розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія та інші підрозділи і допоміжні служби, необхідні для її діяльності.

Підрозділи біржі діють на основі положень, що затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом.

З працівниками біржі, які працюють за наймом, за згодою сторін можуть укладатися трудові контракти.

Розділ V

МАЙНО ТОВАРНОЇ БІРЖІ ТА ГАРАНТІЇ ЇЇ МАЙНОВИХ ПРАВ

Стаття 13. Майно товарної біржі

Майно товарної біржі складається з фондів, що утворюються

біржею, вартість яких відбивається на балансі біржі. Біржі також

належить інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Майно товарної біржі формується за рахунок:

пайових, вступних та періодичних внесків;

надходжень від біржових операцій та надання послуг

підрозділами біржі;

штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил

біржової торгівлі;

інших грошових надходжень, що не суперечать чинному

законодавству.

Майно біржі належить їй на праві власності.

Порядок використання майна товарної біржі визначається

загальними зборами її членів.

Стаття 14. Гарантії майнових прав товарної біржі

Держава гарантує захист майнових прав товарної біржі.

Вилучення майна біржі не допускається, крім випадків, передбачених

законом.

Збитки, завдані товарній біржі внаслідок порушення її

майнових прав, незаконного втручання в діяльність, відшкодовуються

у встановленому порядку.

Розділ VI

БІРЖОВІ ОПЕРАЦІЇ ТА ПРАВИЛА БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 15. Біржові операції

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності

зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін

товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі

не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному

посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару,

кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає

розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову

вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх

справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених

законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі

або брокерам.

Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені

індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а

також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та

капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке

відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане

відповідно до закону.

Стаття 16. Біржові брокери

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі

відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні

доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення

біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні

здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається

біржовим комітетом (радою біржі).

Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості

запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця,

пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які

інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо

здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів, одночасно

обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать.

Стаття 17. Правила біржової торгівлі

Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного

законодавства і є основним документом, що регламентує порядок

здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та

розв'язання спорів з цих питань.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами

членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

У правилах біржової торгівлі визначається:

строк та місце проведення біржових операцій;

склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що

ставляться до них;

порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

порядок визначення та розмір плати за користування послугами

біржі;

відповідальність учасників та працівників біржі за

невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

інші положення, встановлені органами управління біржі.

На товарній біржі забороняються:

купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою

безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку

цін;

будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають

своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних

біржових цін;

поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до

штучної зміни кон'юнктури.

м. Київ, 10 грудня 1991 року

N 1956-XII

94. Правове становище фондової біржі.

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та викопує інші функції, пов'язані з обігом цінних паперів.

Правову основу діяльності фондової біржі становить комплекс нормативно-правових актів різної юридичної сили:

Господарський кодекс України (статті 356-361), що визначає основні засади посередництва, пов'язаного з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356), ліцензування (ст. 357) та умови здійснення цієї діяльності (ст. 358), вимоги до укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359), основи правового статусу фондової біржі як торговця цінними паперами (ст. 360-361);

Закон України від 23.02.2006 р. "Про цінні папери та фондовий ринок" (статті 20-27): визначає поняття та основні засади створення та функціонування фондової біржі як організації, метою діяльності якої є організація торгівлі на фондовому ринку (укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних);

Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9;

Рішення ДКЦПФР Х° 212 від 11.06.2002 "Про затвердження Положення про подання адміністративних даних фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами";

Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003 № 344 "Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню;

Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому рийку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 № 347;

Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих нидів професійної діяльності на фондовому рийку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затв. Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 Х° 345:

Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затв. Рішенням ДКЦПФР від 23.06.2006 № 21;

Рішення ДКЦПФР під 17.І0.2006№ 1001 "Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів";

Положення про функціонування фондових бірж, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1542.

Фондова біржа мас більш складний статус, ніж товарна біржа, оскільки вона є професійним учасником фондового ринку й одночасно - здійснює діяльність з організації торгівлі та цьому ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок", діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленим! правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.

95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Професійна діяльність на ринку цінних паперів включає:

• брокерську діяльність;

• дилерську діяльність;

• андеррайтинг;

• діяльність з управлінні цінними паперами.

Брокерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами - не менш як 300 тисяч гривень андеррайтинг - не менш як 600 тисяч гривень.

96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб’єкти.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними,

що має місце як на території України, так і за її межами;

Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних

суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які

встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, такі за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Стаття 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на

території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші

види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні

об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким

цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.

Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України

послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі:

виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,

маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських,

агентських, консигнаційних, управлінських, облікових,

аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно

не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг

іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам

зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича,

навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської

діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній

основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними

паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності; створення суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та

страхових установ за межами України; створення іноземними

суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на

території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності, що включає створення спільних

підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських

операцій та спільне володіння майном як на території України, так

і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з

наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших

нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів

господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення

виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів

та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі,

за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація

та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на

території України за іноземну валюту у передбачених законами

України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,

побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних

аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з

іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території

України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на

контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені

прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності

на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних,

агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються

без обмежень.

97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення

соціального ефекту.

Стаття 2. Види іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

1. іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

2. валюти України - відповідно до законодавства України;

3. будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

4. акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

5. грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

6. будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні

моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

7. прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами)

країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

8. інших цінностей відповідно до законодавства України.

Стаття 3. Форми здійснення іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді

акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Стаття 7. Правовий режим інвестиційної діяльності

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм

розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог

забезпечення національної безпеки.

98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про режим іноземного інвестування

ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Стаття 16. Організаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціями

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.

Стаття 17. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями

Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Стаття 18. Обкладення митом

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від

обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за

місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до

статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з

іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Стаття 19. Умови реалізації продукції (робіт, послуг)

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 20. Оподаткування

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Стаття 21. Права інтелектуальної власності

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за

кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.