Тема: Строки та терміни здійснення і захисту цивільних прав і виконання цивільних обов’язків

1. Поняття і цивільно-правове значення строків та термінів.

2. Обчислення строків у цивільному праві. Початок і закінчення перебігу строку.

3. Види строків у цивільному праві, їх класифікація:

• Строки виникнення і здійснення цивільних прав:

1. Строки існування цивільних прав;

2. Присікальні (преклюзивні строки);

3. Претензійні строки;

4. Гарантійні строки;

5. Інші строки реалізації цивільних прав.

• Строки виконання цивільно-правових обов’язків.

• Строки захисту цивільних прав.

9. Поняття і значення позовної давності.

10. Види строків позовної давності.

11. Зупинення та переривання перебігу строку позовної давності. Поновлення строку позовної давності.

12. Наслідки спливу строку позовної давності.

13. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

1. Для належного здійснення і захисту суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків важливе значення має фактор часу. Проте юридичне значення має не сам час, а певні його відрізки чи моменти, з якими пов'язують виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. ЦК України оперує поняттями "строк" і "термін".

Термін — це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Такою подією може бути момент смерті особи, закінчення перебігу певного строку тощо.

Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Іноді обчислення строку в цивільному праві визначається також хвилинами і секундами, наприклад договір телефонного зв'язку.

Строк і термін можуть визначатись актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 251. Поняття строку та терміну

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, пра-вочином або рішенням суду. 1. Настання чи припинення певного строку завжди тягне за собою певні юридичні на­слідки, які пов'язані з настанням чи припиненням цивільних прав і обов'язків. Тому в цивільно-правовій літературі строк зазвичай розглядається як юридичний факт або як один з елементів фактичного складу, з яким закон пов'язує настання певних правових на­слідків. Юридична енциклопедія визначає строки у праві як визначений законом, договором або іншим актом юридичний відтінок часу (період), встановлений для здійснення відповідних дій, реалізації прав або виконання зобов'язань, з настанням чи закінченням якого пов'язу­ється певна дія або подія, що має юридичне значення. Сучасний словник цивільно-правових термінів під строком реалізації і захисту цивіль­них прав визначає певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Цивільний кодекс УРСР 1963 року не містив визначення поняття «строк», окрім строку позовної давності. В ст. 85 зазначеного Кодексу зазначалось, що порядок обчислення стро­ків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається стаття­ми Цивільного-процесуального кодексу Української РСР. На відміну від Цивільного кодексу 1963 року в ЦК міститься чітке визначення поняття «строк». Так, ч. 1 коментованої статті визначає строк як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 2. Крім визначення поняття «строк», коментована стаття також містить визначення по­няття «термін». Під терміном розуміється певний момент у часі, з настанням якого пов'яза­ на дія чи подія, яка має юридичне значення. Сучасний словник цивільно-правових термінів під строком реалізації і захисту цивіль­них прав визначає певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. 3. В коментованій статті визначено, що строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Деякі встановлені законом строки та терміни не можуть бути ні конкретизовані, ні змінені сторонами правочину. Так, наприклад, строк набувальної давності, встановлений ст. 344 ЦК. Деякі строки нормативні акти встановлюють на випадок, якщо учасники правовідно­син не вирішили інакше. Наприклад, відповідно до ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встанов­лено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання стро­ку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимо­ги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору црруки. Більшість строків, з якими пов'язано виникнення, зміна та припинення цивільних прав та обов'язків, встановлюється самими учасниками правочинів. Рішенням суду також можуть встановлюватись певні строки та терміни. Так, напри­клад, суд може встановити строк для спростування відомостей, що принижують честь та гідність особи.

В деяких статтях ЦК законодавець вживає такий термін як «розумний строк». В ч. 1 ст. 688 ЦК визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законо­давства, а якщо такий строк не встановлений, — в розумний строк після того як пору­шення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Питання про те, який саме строк вважається розумним, як правило, виникає при кон­флікті між учасниками зобов'язання, тому вирішення цього питання покладається на ор­ган, який вирішує спір.

2. )))Обчислення строків у цивільному праві. Початок і закінчення перебігу строку

Для правильного обчислення строку важливе значення має його початок та закінчення. За загальним правилом, строк починається з наступного дня після календарної дати або з настанням події, якими визначено його початок. Закінчення строку залежить від одиниці виміру часу, що застосовується для обчислення цього строку.