- •Правове забезпечення державного регулювання
- •Методичні рекомендації
- •До семінарських занять
- •Та самостійної роботи студентів
- •Для підготовки фахівців
- •Освітньо-кваліфікаційного
- •Рівня Магістр за спеціальністю
- •8.15010002 Державна служба
- •За денною формою навчання
- •Хмельницький
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •2. Структура навчальної дисципліни
- •3. Зміст семінарських занять
- •Практичне заняття 2 Тема: Правове регулювання відносин у сфері державного управління
- •Методичні вказівки
- •Змістовий модуль 2
- •Практичне заняття 4 Тема: Нормативно-правові акти як результат правотворчості в державному управління
- •Методичні вказівки
- •Змістовий модуль 3
- •Право(нормо)застосування в державному управлінні
- •Практичне заняття 5
- •Тема: Правозастосовча діяльність в державному управлінні
- •Методичні вказівки
- •Змістовий модуль 4
- •4. Зміст самостійної роботи студентів
- •Змістовий модуль 1
- •Тема 1-2. Поняття та зміст методології правового забезпечення державного управління. Сучасні тенденції правового забезпечення державного управління
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3-4. Керівництво, управління, правове регулювання. Наукоємність правового забезпечення державного управління
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 2
- •Тема 5. Право (нормо) творчий процес у державному управлінні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Види правових актів державного управління та їх систематизація
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 3
- •Тема 7-8. Соціально управлінська природа та функції застосування права в державному управлінні. Процес (основні етапи) та процедура застосування норм права в державному управлінні
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 4
- •Тема 9-10. Правове забезпечення гуманізму в управлінській діяльності. Суб’єктивно-правова характеристика людини в системі державного управління
- •Питання для самоконтролю
- •5. Модульний контроль
- •5.1. Питання до модульного контролю Змістовий модуль 1-2
- •Змістовий модуль 3-4
- •5.2. Приклади тестових завдань
- •6. Індивідуальні завдання
- •6.1. Умови виконання завдань
- •6.2. Теми завдань
- •6.2.1. Теми рефератів
- •6.2.2. Теми науково-дослідних завдань
- •6.3. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •7. Підсумковий контроль
- •7.1. Питання для підсумкового контролю
- •7.2. Приклад екзаменаційного білету
- •8. Система оцінювання знань студентів в умовах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (єктс)
- •8.1. Загальні положення
- •Співвідношення оцінок за національною, 100-бальною та шкалою єктс і критерії оцінювання знань
- •8.2. Поточний контроль
- •8.3. Модульний контроль
- •8.4. Підсумковий семестровий контроль
- •Шкала обчислення балів, набраних студентом з поточного, модульного та підсумкового семестрового контролю з навчальної дисципліни, підсумковий контроль з якої передбачений у формі екзамену
- •Приклад обчислення балів, набраних студентом з поточного, модульного та підсумкового семестрового контролю з навчальної дисципліни, підсумковий контроль з якої передбачений у формі екзамену
- •8.5. Критерії оцінювання знань студентів
- •9. Рекомендовані джерела
- •9.1. Базові джерела
- •9.1.1. Нормативні джерела
- •9.2.1. Літературні джерела
- •9.2. Додаткові джерела
- •10. Інформаційні ресурси
- •Чудик-Білоусова Надія Іванівна
Практичне заняття 2 Тема: Правове регулювання відносин у сфері державного управління
Питання для усного опитування та дискусії
Поняття та особливості правовідносин, які виникають у сфері державного управління.
Координаційні відносини у державному управлінні.
Стан та перспективи розвитку субординаційних відносин.
Реординаційні відносини в державному управлінні.
Інформаційні відносини в державному управлінні.
Перспективи вдосконалення правового регулювання відносин в державному управлінні.
Методичні вказівки
Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: правовідносини, реординаційні відносин, координаційні відносини, субординаційні відносини, інформаційні відносини.
Законодавство дозволяє виділити три види зв’язків в організаційній структурі державного управління:
субординаційні (упорядкування зверху вниз, від керуючого до керованого);
реординаційні (знизу вверх, від керованого до керуючого);
координаційні (упорядкування на одному рівні, між двома і більше суб’єктами, що не виключає того, що в загальному вони можуть знаходитись на різних рівнях в ієрархічно організованій системі управління).
Субординаційні зв’язки в організаційній структурі державного управління можуть передбачати:
• виключну компетенцію вищого за організаційно-правовим статусом органу щодо органу, нижчого за статусом;
• безпосереднє і пряме лінійне підпорядкування;
• функціональне або методичне підпорядкування;
• право затвердження проекту рішення;
• підконтрольність;
• підзвітність.
Координаційні зв’язки базуються на взаємній зацікавленості різних органів державної влади (та органів місцевого самоврядування) в узгодженні своїх управлінських впливів або на один і той же об’єкт, або на різні об’єкти й можуть передбачати:
• створення й функціонування спеціальних координаційних органів управління;
• проведення координаційних нарад;
• регулярний обмін інформацією, насамперед плановою й обліковою;
• прийняття одночасних спільних рішень.
Порядок відповідальності органів, які мають між собою координаційні зв’язки (або взагалі елементів механізму держави та елементів державного апарату), може бути передбачений як нормативними рішеннями вищих за організаційно-правовим статусом органів, так і спільним рішенням.
Спільними ознаками є те, що і субординаційні, і координаційні відносини в системі органів виконавчої влади є управлінськими, а також те, що ці відносини можуть існувати як по горизонталі, так і по вертикалі, за наявності різних видів підпорядкування, а не лише організаційного. Відмінним є спосіб досягнення кінцевого результату органами виконавчої влади, а також те, що у координаційних відносинах, на відміну від субординаційних, сторони виступають, так би мовити, як партнери.
Реординаційні зв’язки передбачають:
• певну самостійність нижчого за організаційно-правовим статусом органу (з певного кола питань орган приймає рішення без їх попереднього узгодження з вищим за організаційно-правовим статусом органом, а останній може скасовувати чи призупиняти ці рішення);
• право законодавчої, а також нормотворчої ініціативи;
• право планово-бюджетної ініціативи;
• право структурно-штатної ініціативи;
• право представлення для призначення на посаду;
• право органу, нижчого за організаційно-правовим статусом, брати участь у підготовці рішень органу вищого за статусом;
• право органу, нижчого за організаційно-правовим статусом, на консультативне погодження з ним підготовленого вищим органом проекту рішення;
• право й обов’язок не виконувати незаконний, особливо злочинний наказ.