8

Тема 1. Антикризове управління. Класифікація кризових явищ

1. Загальні поняття про кризу та кризові явища.

2. Види криз, їх причини та наслідки.

3. Процес розвитку кризових явищ.

4. Сутність та принципи антикризового управління.

5. Державне антикризове регулювання.

6. Світові економічні кризи; причини виникнення, наслідки та інструменти подолання.

Література:

1. Антикризисное управление: учебник / под ред. Э. М. Короткова. – М.: ИНФРА. – 2003. – 432 с.

2. Бабушкина Е. А. Антикризисное управление: конспект лекций / Е. А. Бабушкина, О. Ю. Бирюкова, Л. С. Верещагина. – М.: ЭКСМО. – 2008. – 160 с.

3. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Василенко. – К.: ЦУЛ. – 2003. – 504 с.

4. Демчук О. Н. Антикризисное управление: учебное пособие / О. Н. Демчук. – М.: Флинта: МПСИ. – 2009. – 256 с.

5. Національна економіка: підручник [2-е вид.] / за ред. П. В. Кручна. – К.: Каравела, 2008. – 428 с.

6. Раєвнєва О. В. Моделювання антикризового управління регіоном / О. В. Раєвнєва, Н. Ю. Голіяд. – Харків: вид. ХНЕУ. – 2007. – 300 с.

7. Сунцова А. А. Фінансовий розвиток, стримування і зростання в умовах нової хвилі економічної кризи 2012-2013 років / А. А. Сунцова // Актуальні проблеми економіки. – № 4 (142). – 2013. – С. 52-59.

8. Тюріна Н. М. Антикризове управління: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / Н. М. Тюріна, Н. С. Карвацка, І. В. Грабовська. – К.: ЦУЛ. – 2012. – 448 с.

9. Шнипко О. С. Економічна безпека ієрархічних багаторівневих систем: регіональний аспект / О. С. Шнипко. – К.: Генеза, 2006. – 288 с.

Розвиток управління має супроводжуватись підвищенням його ефективності. Антикризове управління так як і інше управління може бути ефективним та малоефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення поставлених цілей. Можна виділити такі основні фактори, які визначають ефективність антикризового управління:

• професіоналізм антикризового управління (професійні знання та навики, спеціальна підготовка, розвиток мистецтва управління в критичних ситуаціях);

• мистецтво управління (психологічне тестування менеджерів, відбір тих осіб, які здатні чутко реагувати на наближення кризи і управляти в екстремальних ситуаціях);

• методологія розробки ризикованих рішень (своєчасність, повнота відображення проблеми, конкретність, організаційна значимість);

• науковий аналіз обставин, прогнозування тенденцій (бачення майбутнього, що базується на точному, науково обґрунтованому аналізі);

• корпоративність (розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, самовіддано працювати для їх досягнення, внутрішній патріотизм та ентузіазм);

• лідерство (особистість менеджера, характеристика всієї системи управління, характеристика організації управління);

• оперативність та гнучкість управління (швидкі та рішучі дії, оперативні заходи, зміна управління в залежності від ситуації, адаптація до умов кризи);

• стратегія та якість антикризових програм (зміна стратегії управління та розробка спеціальних програм антикризового управління);

• людський фактор (фактори корпоративності і лідерства, мистецтво управління, антикризова команда);

• система моніторингу кризових ситуацій.

Здійснення ефективного антикризового управління за допомогою антикризової системи забезпечується дотриманням ряду принципів, основними з яких є:

1. Інтегрованість у загальну систему управління. Функціонування антикризової системи передбачає активний вплив на всі напрямки діяльності, що й визначає необхідність органічного поєднання антикризового менеджменту з іншими функціональними системами в рамках загальної системи управління.

2. Стратегічна орієнтація. Метою антикризового менеджменту є забезпечення існування та ефективної діяльності системи, що знаходить своє відображення в місії і стратегічних цілях. Тому будь-яке управлінське рішення, сформоване у вигляді антикризового заходу не повинно суперечити головній меті існування системи, її довгостроковим цілям і стратегічним напрямкам розвитку.

3. Перманентність. Даний принцип передбачає безперервність процесу антикризового управління, що має проявлятися у постійній готовності антикризової системи до відновлення порушеної рівноваги системи на будь-якому етапі її розвитку.

4. Превентивність. Діяльність антикризової системи повинна орієнтуватися не на швидке подолання кризового стану, а на упередження його виникнення. Реалізація даного принципу передбачає постійне здійснення моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища та здійснення управління за відхиленнями.

5. Комплексність впливу. Враховуючи те, що будь-яка криза не є результатом впливу окремих ендогенних чи то екзогенних чинників, сукупність розроблених антикризових заходів має елімінувати не лише симптоми, а й безпосередні причини дисбалансу, вплинувши на всі аспекти діяльності.

6. Адекватність впливу. Розробка і впровадження будь-якого заходу вимагає відповідної витрати часу, матеріальних, фінансових, відволікання людських ресурсів. Невиправдана перевитрата цих ресурсів може сама спричинити кризу підприємства. Тому розроблені антикризові заходи за своїми масштабами та обсягами використовуваних засобів має відповідати масштабності, ймовірності та обсягам можливих негативних наслідків відповідної загрози.

7. Ефективність впливу. Сукупність обраних для впровадження альтернативних антикризових дій повинна забезпечити не лише досягнення поставлених задач (відновлення платоспроможності, прибутковості), а й бути економічно вигідною з точки зору співвідношення результатів і витрат.

8. Динамічність розвитку антикризової системи. З метою забезпечення здійснення постійного ефективного антикризового менеджменту необхідним є адаптація антикризової системи до об'єктивних змін і вимог зовнішнього та внутрішнього середовища. Реалізація даного принципу передбачає якісний і кількісний розвиток елементів системи шляхом застосування нових прогресивних способів, методів, інструментів, технічних засобів здійснення антикризової діяльності. Результатом такого розвитку має стати підвищення якості моніторингу процесів та явищ, точності прогнозів, швидкості та результативності реакції системи.

9. Гомеостатичність. Антикризова система повинна бути здатними виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти негативним дисфункціональним впливам. Дотримання даного принципу передбачає створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання й стабілізації діяльності, формування достатніх обсягів резервів матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

10. Всезагальність процесу. Хоча антикризове управління й має здійснюватися висококласними фахівцями, з метою підвищення ефективності його здійснення, до початкової розробки, первісного впровадження й контролю перебігу антикризових заходів, слід залучати якомога більше активних працівників, які складають основу кадрового потенціалу.

11. Пріоритетність самостійного здійснення антикризового управління. Застереження даного принципу передбачає максимально повне й ефективне використання існуючих і потенційних власних ресурсів і резервів розвитку. При реалізації антикризового процесу та при здійсненні процедур банкрутства необхідно орієнтуватися на збереження організаційної єдності компанії, сталість прав власності тощо.

Антикризова система, що побудована та функціонує з урахуванням вищенаведених принципів, створює основу для високих темпів розвитку сиситеми, досягнення поставлених завдань і стійкого зростання.