2. Норма часу і її структура. Розрахунок технічних норм часу і норм виробітку.

На підприємствах швейної промисловості використовують різні норми трудових норм. Найпоширенішими серед них є: норма часу , норма виробітку, галузева норма часу, норма обслуговування, норма чисельності, норма керованості, нормоване завдання.

Норма часу– кількість робочого часу, що витрачають на обробку одиниці продукції чи виконання одиниці обсягу робіт на певній операції відповідно до конкретних умов та вимог до якості.

Тчас. = Топ + Тобс. + Твід. + Тп-з

де Топ – оперативний час;

Тобс – час на обслуговування робочого місця;

Твід. – час на відпочинок робітника;

Тп-з – час на підготовчо – заключну роботу. Цей час часто включається в Тобс.

Тчас = Топ + Тобс. + Твід. – норма часу на технічно-неподільну операцію, в % від Топ.

Виходячи з особливостей потокового виробництва, робітнику для найбільш повного використання його часу доручається так звана організаційна операція, яка складається з кількох технологічних. В цьому випадку норму часу розраховують для кожної технологічної операції, а норму часу на організаційну операцію визначають як суму цих норм, зменшену на витрати часу на ті допоміжні прийоми, що не повторюються, якщо технологічні операції пов»язані з обробкою одного й того самого предмету праці.

Норма виробітку – кількість одиниць продукції чи обсяг робіт, які повинні бути вироблені за одиницю часу в певних умовах виробництва (за годин, зміну). Змінна норма виробітку можу бути визначена за формулою

НВ = Тзм./Тчас., де Тзм. – тривалість зміни.

Якщо час на підготовчо – заключні роботи та обслуговування робочого місця, а також на відпочинок й особисті потреби задані в абсолютній величині в цілому на зміну, норму виробітку визначають інакше:

НОзм = Тзм – (Тп.з. -+ Твідп.)/ Топ,

Де Тп.з. – час на підготовчо – заключні роботи та обслуговування протягом зміни; Твідп. – час на відпочинок та особисті потреби протягом зміни.

Тоді норма часу дорівнюватиме:

Тч = Тзм/НВзм

3. Методи нормування праці

Основним методом нормування праці є аналітичний метод, за яком норми встановлюються в результаті виявлення всіх виробничих можливостей, кожного робочого місця і проектування раціонального складу операції по складовим її елементам.

Аналітичний метод дає змогу розробляти норми, в яких закладений необхідний рівень інтенсивності праці. Реалізація цього методу пов’язана і з виконання цілого ряду робіт, через які й розраховуються найбільш повно його принципи:

-         аналіз структури операції (роботи) при розподілі її на окремі складові елементи, які виконуються в певній послідовності;

-         виявлення впливу всіх факторів, які визначають тривалість кожного з елементів та операції в цілому;

-         проектування раціонального складу операції шляхом синтезу її з найбільш економічних елементів;

-         розробка заходів, що дозволяють встановити прогресивний режим роботи на робочих місцях, запобігти виникненню втрат робочого часу;

-         встановлення норм часу, які відповідають запроектованим умовам праці.

Аналітичний метод має два різновиди:

Аналітично – дослідницький (експериментальний) – витрати часу на запроектовані елементи операції, визначаються безпосередньо дослідженням операції та вимірюванням витрат часу, безпосередньо в виробництві на робочому місці. Тоді технічну норму часу можна визначати за умов усунення цих недоліків, а її впровадженню будуть передувати відповідні організаційно – технічні заходи. Отже, аналітично – дослідний метод нормування тісно пов’язаний з конкретними умовами виробництва й праці та сприяє виявленню всіх можливостей робочого місця. В цьому й полягає основна перевага його.

Однак цей метод має і ряд недоліків. До них належать:

–       велика трудомісткість, пов’язана з багаторазовими спостереженнями;

–       елементи суб’єктивності, які можуть бути внесені робітником, що є об’єктом спостереження та за своїм бажанням може змінювати темп роботи; чи нормувальником – в зв’язку з його кваліфікацією;

–       неможливість встановлювати норми до впровадження організаційно – технічних заходів чи до початку відповідних робіт, які складають нові технологічні процеси.

 

Аналітично – розрахунковий метод – витрата часу визначається технічним розрахунком за допомогою формул та за допомогою використання нормативів часу на окремі операції, які заздалегідь були встановлені на основі узагальнення великої кількості замірів (на основі аналітично – дослідницького методу). Вони містяться в сучасних галузевих по елементних нормативах часу за видами робіт та обладнання при пошитті одягу. Галузеві нормативів дають змогу визначати норми часу та виробітку на будь – які операції технологічного процесу за допомогою відповідних розрахунків. Цей метод має такі переваги:

- невелика трудомісткість;

- можливість охопити широке коло операцій;

- встановлювати норми завчасно, до впровадження запроектованих умов праці (нових технологічних процесів).

Однак, порівняно з аналітично – дослідним, розрахунковий метод менш точно пов’язаний з конкретними умовами виробництва, особливо з тими, що не підлягають формалізованому опису (наприклад, кваліфікаційний склад, досвід робітників тощо).