Сучасне вчення про регуляторні пептиди

Регуляторні пептиди - біологічно активні речовини, що синтезуються різними за походженням клітинами організму і беруть участь у регуляції різних функцій. Серед них виділяють нейропептиди, які секретуються нервовими клітинами і беруть участь у здійсненні функцій нервової системи. Крім цього, вони виявлені і за межами ЦНС у ряді ендокринних залоз, а також в інших органах і тканинах.

У онтогенезі регуляторні пептиди з'явилися значно раніше «класичних» гормонів, тобто до відокремлення спеціалізованих ендокринних залоз. Це дозволяє вважати, що в геномі запрограмовано роздільне утворення названи х груп речовин, а отже вони є самостійними.

Джерелами регуляторних пептидів служать поодинокі гормон-продукуючі клітини, що утворюють іноді невеликі скупчення. Ці клітини розглядають як початкову форму ендокринних утворень. До них відносяться нейросекреторні клітини гіпоталамуса, нейроендокринні (хромафінні) клітини наднирників і парагангліїв, клітини слизової оболонки гастро-інтестинальної системи, пінеалоцитів епіфіза. Встановлено, що ці клітини здатні декарбоксилюрувати ароматичні кислоти-попередники нейроамінів, що дозволило об'єднати їх у єдину систему (Pearse, 1976), що отримала назву «APUD-система» (за першими літерами англійських слів Amine Precursor Uptake and Decarboxylating system - система захоплення і декарбоксилювання попередників амінів). Велика кількість пептидів (вазоактивний інтестинальний пептид - ВІП, холецистокинін, гастрин, глюкагон) спочатку було виявлено у секреторних елементах гастро-інтестинального тракту. Інші (субстанція Р, нейротензин, енкефаліни, соматостатин) були спочатку знайдені в нервовій тканині. Слід зазначити, що в гастро-інтестинального тракту деякі пептиди (гастрин, холецистокинін, ВІП і деякі інші) присутні і в нервах, а також і в ендокринних клітинах.

Існування цієї нейродиффузній ендокринної системи пояснюють міграцією клітин з єдиного джерела - нервового гребінця; вони включаються у ЦНС і у тканини різних органів, де перетворюються на ЦНС-подібні, секретуємі нейроаміни (нейромедіатори) і пептидні гормони. Це пояснює присутність нейропептидів в кишечнику і підшлунковій залозі, клітин Кульчицького у бронхах, а також робить зрозумілим виникнення гормонально-активних пухлин легень, кишечника, підшлункової залози. Апудоцити зустрічаються також у нирках, серці, лімфатичних вузлах, кістковому мозку, епіфізі, плаценті.

Основні групи регуляторних пептидів (за Krieger)

Найбільш поширеною є класифікація регуляторних пептидів, що включає наступні групи:

1) гіпоталамічні рилізинг-гормони;

2) нейрогіпофізарні гормони;

3) пептиди гіпофіза (АКТГ, МСГ, СТГ, ТТГ, пролактин, ЛГ, ФСГ, (3-ендорфін, ліпотропін);

4) гастро-інтестинального пептиду;

5) інші пептиди (ангіотензин, кальцитонін, нейропептид V).

Для ряду пептидів встановлені локалізації,що містять клітини та розподіл волокон. Описано декілька пептидергічних систем мозку, які поділяють на два основних види.

1. Довгі проекційні системи, волокна яких досягають віддалених областей мозку. Наприклад, тіла нейронів сімейства проопиомеланокортина розташовані в аркуатному ядрі гіпоталамуса, а їх волокна досягають мигдалини і навколопровідної сірої речовини середнього мозку.

2. Короткі проекційні системи: тіла нейронів розташовані нерідко в багатьох областях мозку і мають локальний розподіл відростків (субстанція Р, енкефаліни, холецистокинін, соматостатин).

Багато пептидів є присутніх в периферичних нервах. Наприклад, субстанція Р, ВІП, енкефаліни, холецистокинін, соматостатин виявлені в блукаючому, черевному і сідничному нерві. Мозкова речовина надниркових залоз містить велику кількість препроенкефаліна А (метенкефаліна).

Показано існування нейропептидів та нейротрансмітерів в одному і тому ж нейроні: серотонін виявлений в нейронах довгастого мозку разом з речовиною Р, допамін разом з холецистокинином - у нейронах середнього мозку, ацетилхолін і ВІП - у вегетативних гангліях. Про функціональному значенні цього співіснування дозволяють судити наступні чинники. Під впливом ВІП в фізіологічних концентраціях відбувається виражене збільшення чутливості до ацетилхоліну мускаринових рецепторів в підщелепній залозі котів, а антисироватка до ВІП частково блокує вазодилатацію, викликану стимуляцією парасимпатичних нервів.