3. Робота з вирішення проблеми девіацій у школі.

Соціальна девіація - це широкий спектр відхилень поведінки особистості від традиційних у даному суспільстві нормативів поведінки [Соціальна енциклопедія / Під ред. А.П.Горнина, Г.Н. Кареловою, О.Д. Катульского та інших. М: Велика Російська енциклопедія, 2000 рік.].

Девіантна поведінка людини - система вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованості психічних процесів, дезадаптованості, порушенні процесу самоактуалізації чи у вигляді відхилення від морального та естетичного контролю над особистою поведінкою [Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие. – СПб: СПбФ РАН. – С. 34, с. 34].

Одним з розповсюджених сьогодні проявів девіації є аддиктивна поведінка, що виражається у прагненні людиною відходження від реальності внаслідок змінені свого психічного стану (алкоголізм, вживання наркотиків, комп’ютерні ігри тощо) [Корнієнко І.О. Методологічні засади профілактики алкоголізму в загальноосвітній школі // Науково-методичні засади діяльності психологічної школи: Навч.-метод. посібник: В 2 т. / За заг. ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. - К.: Ніка-центр, 2005. - Т.2. - С. 56, с. 56].

Підкреслимо, що девіація може бути не тільки негативною, а й позитивною, що більш відома під назвою «обдарованість».

Як бачимо, девіації можуть мати різноманітний характер, тому різноманітною є й соціально-педагогічна робота у школі з девіантними дітьми. Це й:

- соціально-психологічна експертиза, спрямована на визначення проблем і кризових станів різних категорій молоді;

- соціальна реабілітація - діяльність спрямована на здійснення системи оргаїгізаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей та молоді;

- консультативна робота, яка включає комплекс заходів щодо інформаційного обслуговування молоді, створення позитивно спрямованої програми життєдіяльності особистості;

- соціальна просвіта, яка передбачає підвищення загальнокультурного рівня розвитку різних категорій молоді, умови включення її у соціальне життя, засвоєння та оволодіння його цінностями;

- психолого-педагогічна корекція, основним завданням якої є здійснення заходів щодо попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі, утруднень у спілкуванні та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально значущої діяльності;

- соціальна профілактика, що ґрунтується на виявленні несприятливих психобіологічних умов, психолого-педагогічних факторів які зумовлюють відхилення у психічному і соціальному розвитку дітей, підлітків, молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я тощо, а також на організації життєдіяльності та дозвілля молоді.

4. Соціально-педагогічна робота з сім’ями учнів.

Учням та їхнім батькам шкільний соціальний педагог надає такі види соціальних послуг:

- допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій на ранній стадії та запобігає розвитку більш складніших проблем, допомагає учням та їх батькам у формуванні навичок вирішення та подолання кризових станів;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім'єю: допомагає батькам і вчителям зрозуміти інтереси і потреби дітей в отриманні освіти і віднайти способи їх задоволення в навчальному закладі; допомагає визначати індивідуальні навчальні програми для дітей, які цього потребують (наприклад, навчання вдома);

- виступає посередником між батьками і вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі в житті навчального закладу, доводить до відома адміністрації та педколективу необхідну інформацію про становище в сім'ях учнів, які потребують соціально-педагогічної підтримки;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує і понижує негативний вплив факторів ризику на дітей, зокрема й у сімейному середовищі, допомагає сім'ям "соціального ризику";

- здійснює соціально-педагогічний захист сім’ї та її членів;

- сприяє зміцненню, гармонізації та розвитку позитивних відносин у сім’ї, внутрисімейних стосунків, зв’язків з соціальним оточенням, зокрема, через організацію спільного дозвілля, розвиток інтересів;

- сприяє активізації педагогічної фікції сім'ї, наданню допомоги у вихованні дітей, онуків тощо, нейтралізації негативного впливу сімейного середовища на людину, в першу чергу, на дитину;