Pedagogika_Lozova_Trotsko

1.6.Дитинаіколектив

191

Так, орієнтований перелік спільних справ дітей і батьків за програмою «Я і моя родина» містить такі пропозиції: І. «День сі- м'ї у загоні, дружині. 2. Клуб вихідного дня. 3. Туристські походи. 4. Проблемний «круглий стіл». 5. Родинні вогники «Приходьте в гості». 6. Конкурс на найбільше родовідне дерево. 7. Конкурс сімейних ансамблів. 8. Родинний клуб дотепників. 9. Сімейне «Поле чудес*. 10. Виставка-конкурс «Світ захоплень моєї родини». 11. Свято родинних традицій тощо».

Учитель і дитячий колектив

Успішність формування дитячого колективу багато в чому визначається позиціями вчительського колективу школи, окремими вчителями, головним недоліком яких є недостатність знань інтересів, запитів своїх вихованців, їхнього місця в колективі. Педагоги, як правило, переоцінюють становище в колективі тих учнів, які їм самим більше подобаються, менше всього проінформовані про неблагополучних дітей, про тих, кому в першу чергу потрібна допомога, участь, підтримка. За результатами дослідження Т.М. Мальковської, тільки 18 % старшокласників позитивно від-

	повіли на запитання, чи іс-
	нує психологічний контакт	Педагог повинен уміти:
	між вчителями і учнями. Од-
		— здійснювати діагностику розвит-
	ночасно 73 % вчителів цієї
		ку колективу, характеру внутріш-
	школи заявили, шо психоло-
		ньоколективнихвідносин;
	гічний контакт із старшокла-
		— визначати соціально значущі
	сниками у них існує. Пояс-
		і привабливі для дітей цілі та пер-
	нення розходження пов'яза-
		спективи розвитку колективу;
	не з тим, шо для вчителів
		— педагогічно доцільно планувати
	контакт припускає нормаль-
		І стимулювати діяльність колекти-
	ні стосунки у процесі вивчен-
		ву,,.;
	ня тієї чи іншої навчальної
		—поєднуватипедагогічнекерівни-
	дисципліни. Для старшоклас-
		цтвозрозвиткомініціативи,само-
	ників — це коло емоційних
		діяльності й колективної творчості
	стосунків. Тому лише 1,2%
		дітей;
	вчителів впливають на вибір
		— організовувати колективне са-
	школярами друзів і характе-
		моврядування.., тактовно здійсню-
	ру стосунків з ними, 7,7 % —
		ючипедагогічнекерівництводитя-
	на оцінку прочитаних книг,
		чим самоврядуванням;
	проглянутих кінофільмів, те-
		— застосовувати адекватні мето-
	лепередач; 5,8 % — на вибір
		ди, прийоми та техніку управління
	професії. У переліку осіб,
		груповимспілкуванням,сумісною
	яких поважають школярі як
		діяльністю.
	особистість, вчитель зайняв
		В.І.Смирнов
	останнє місце (9 %), прияте-

192 Розділ і. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

лі — 73%, одкокласники — 52%, керівники секцій, гуртків — 31 %, батьки - 27%.

Коли соціологи досліджували причини соціальної поведінки школярів, вони встановили, що 40 % випадків невідвідування учнями школи класні керівники фіксували, але не знали причин. Про позитивні якості інформовані менше, аніж про негативні. Тільки в 30 % випадків знали про прихильність дітей до технічної творчості, 15 % — про інтерес до спорту.

Ставлення педагогів до учнів визначається в основному трьома критеріями: успішністю, дисциплінованістю і зовнішніми даними школярів, що створює своєрідні ножиці із-за різних критеріїв оцінки окремого учня школярами і вчителями.

Так, у 1974 році в США вийшла монографія Дж. БрофІ і Т. Туда «Отношения учителя и ученика«. Автори зазначають, що вчитель схильний краще ставитись до більш інтелектуальних, більш дисциплінованих, ретельних учнів. На другому місці стоять пасивно-залежні і спокійні. На третьому — розтяпи, які піддаються впливу, зле ними важко керувати. Найбільш нелюбі — незалежні, активні й самовпевнені школярі. В одному з експериментів 400 учителям були запропоновані для оцінки особисті справи учнів. Завдання, яке було поставлене перед вчителями, — визначити рівень інтелекту школяра, ставлення його до батьків, до школи, плани в розумінні подальшої освіти, ставлення до них ровесників. Секрет був у тому, що всім давалась одна і та ж справа, але до неї були прикладені дві різні фотокартки — свідомо приваблива і свідомо неприваблива. Виявилось, що •привабливим» дітям за рівних умов учителі приписували більш високий Інтелект, кращий статус у групі, навіть батьків, більш зайнятих їхнім вихованням1.

Такі ж дані наводять і інші дослідники у своїх працях:

О.О. Бодальов у книзі: «Восприятие и понимание человека человеком». — М., 1982; І.С. Кон у брошурі «Какими они себя видят». — М., 1975.

О.М. Леонтьєв називає ознаки, за якими можна визначити негативні установки вчителя, тобто неусвідомлене погане ставлення до учня: він дає «поганому» учневі менше часу на відповідь, аніж «гарному»; не повторює запитання; не пропонує підказку, а одразу запитує іншого, або сам дає правильну відповідь, рідше хвалить за правильну; рідше усміхається, менш дивиться в очі «поганому», ніж «гарному» та інше.

Тому вчитель повинен частіше ставити собі запитання для аналізу стосунків з дітьми: чи досягнуто взаємопорозуміння з учнями? Чи говорять йому учні класу відверто? Чи радяться з ним

' Леонтьєв А.Н. Педагогическое обшение — М., 1979. — С 14—15

1.6.Дитинаіколектив

193

з приводу особистих справ? Чи звертаються ДІЇИ З проханням допомогти вирішити конфлікт з батьками, іншими дорослими? Чи знає він позашкільні інтереси школярів? Чи буває разом з учнями в театрах, на концертах, виставках? Чи часто радиться з учнями? Чи добре знає домашні умови, здібності дітей? Чи отримує моральне задоволення від спілкування з ними тощо?

Аналіз відповідей на ці та подібні запитання допоможе вчителю за необхідності коректувати свої стосунки із школярами.

Короткі висновки;

Важливим фактором, який впливає на формування особистості школяра, є класний колектив, який інтегрує мету, духовні цінності суспільства, утворюючи своєрілну сполучну ланку між школярем і суспільством. У системі позитивних колективних стосунків дитина має можливість повніше розвинути свої здібності, усвідомити себе як особистість.

Багатство ролей, які виконують учні в шкільному колективі, залежить від функціонування первинних і загальних, постійних і тимчасових, олновікових і різновікових колективів, членом яких виступас учень, їх гармонійної взаємодії, достатньо різнобічної діяльності.

Взаємодія конкретної особистості з ровесниками здійснюється через систему ділових, офіційних і виборчих зв'язків і стосунків, які виникають у процесі діяльності і спілкування. Характер, стиль, тон стосунків дорослих і дітей, а також дітей між собою Счгато в чому визначають ступінь благополуччя особистості в колективі, його задоволення.

Формування колективу вимагає організації значушої для членів колективу діяльності. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, але і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, шо вимагає прояву ініціативи, творчого підходу.

Згуртуванню колективу сприяють: постановка перспективи, традиції, робота з організаторами, пред'явлення вимог, педагогічно доцільна позиція дорослих, колективна творча діяльність.

Велике значення для виховання особистості школяра має їх участь у діяльності дитячих і громадських організацій.

Питання для обговорення:

1. Одна з вимог багатьох педагогів — дати можливість особистості виконувати різноманітні ролі в колективі — командних і підлеглих, творчих і виконуючих.

—У чому значення даного підходу?

2.Давно встановлений факт, шо часто безпосередній вплив учителя, батьків, підлітків, старшокласників з ряду причин буває

194 Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

малоефективним. А вплив через добре організований колектив дає кращі результати.

— Чи не є колектив знаряддям пригноблення особистості?

3.Суперечка про конформізм реагування учнів продовжується уже багато років.

Одні вважають його неминучим, нормальним явищем у колективі, яке допомагає людині погодити свою поведінку з поведінкою ровесників, інші стверджують, що конформізм заважає розвитку самостійності людини.

—Ваша позиція в цій суперечці?

4.У багатьох школах проводять День учнівського самоврядування, коли в основному старшокласники заміняють (дублюють) директора школи, його заступників, класних керівників, учителів у деяких класах, тобто проводять уроки, «проробляють» порушників дисципліни, займаються організаційно-господарськими питаннями,

—Яка ваша оцінка такої практики?

5.Чи сприяє вихованню особистості покращанню взаємин у колективі обговорення на зборах характеристик учнів, складених самими школярами? Вчителями?

6.Що, на вашу думку, означають висловлювання: 1) В 5-А справжній колектив»; 2) «У класі немає справжнього колективу»?

Додаткові завдання

1. На прикладі відомого вам колективу дайте характеристику типів стосунків між членами колективу.

2.У період педагогічної практики з'ясуйте в учнів про традиції школи, класу, цікаві справи, в яких вони брали участь, їхні пропозиції щодо покращання виховної роботи в школі.

3.У книзі С. Соловейчика «Воспитание по Иванову» розповідається про плани класного керівника IV класу:

«Я прийду до них і скажу найпростіші слова, еони не раз це чули.

—Нам потрібно скласти план роботи. У кого які пропозиції? І напевно півкласу вигукне:

—У кіно!

—Йдемо в кіно!

—Культпохід у кіно!

...Я відповім спокійно:

—У кіно? Добре. В кіно, так в кіно. Дуже добре. До речі, я теж люблю кіно. Але як же ми підемо в кіно?

—Тобто, що це значить: «Як ми підемо в кіно?». Хто не знає, як ходять в кіно? Купують квитки і йдуть в кіно!

—А я й сам не знаю, друзі, як ми підемо в кіно... Мені завжди потрібно спочатку поміркувати... Хто допоможе мені?

—У чому — допоможе?!

1.6. Дитина і колектив

1 95

— А ось у чому... Хто допоможе мені придумати, яким чином ми ПІДеМО 8 КІНО?.,

Іми залишилися вчотирьох або вп'ятьох...

Ія розповім їм, що я придумав на перший випадок. Ми повинні піти не в сусідній звичайний кінотеатр, а вибрати з газети найцікавіший для всіх кінофільм із тих, що йдуть зараз у місті. Для цього ми запропонуємо список із 3—4 кінофільмів І проведемо голосування.

—Таємне? Відкрите?

—А як ви думаєте?

—Потім, — скажу я, — наперед купимо квитки, але як ми їх розподілимо? За жеребом, як попало?

—За жеребом! Візьмемо шапку і за жеребом!

—Тоді, може, — скажу я, — зробимо один квиток щасливим? Вирішимо і про щасливий квиток — що на ньому написати, щоб

було смішним.

—А в самому кінотеатрі! По-перше, в кінотеатрі працюють люди

—є білетєрша, є кіномеханік, є касир, адміністратор сидить за вікном! Уявляєте? Просто подаруємо йому квіточку!..

—Нас буде майже сорок чоловік, і ми всі відразу з'явимося до контролера, і всі захочуть, звичайно, пройти першими... Як бути?

...Може, на кожному квитку написати олівцем номер, щоб за чергою? Чи це нудно? А може, написати літери так, щоб складалось на квитках смішна фраза із сорока літер? І увійти в кіно цілим реченням? Напишемо на квитку і номер, і літеру...

Я запропоную, щоб після кіно, на наступний день, ми всі зібрались І «влаштували різнобій» — щось приблизно звичному їм КВК.

Розподілимось на 4 команди, І кожна команда буде задавати запитання по кінофільму, щоб дитина уважніше дивилась картину і міркувала над нею...

Нехай кожна команда придумує запитання на такі теми: щось про діючі особи (в чому одягнуті, улюблене висловлювання героя, причини його вчинку, головна риса героя, і щось про акторів, зайнятих у кінофільмі, і його винахідників (і нехай, таким чином, діти вперше в житті помітять, що у кінофільмі є режисер), і якісь запитання із історії кіно...

Арозділимось ми на ці команди заздалегідь, завтра ж...»1

—Взявши ці міркування за зразок, уявіть план організації якоїсь справи з дітьми «свого» класу.

4.Нижче названо окремі ознаки згуртованого колективу. Вне-

сіть необхідні, на вашу думку, доповнення або висловіть свою незгоду з тим, що представлено:

Соловейчик С. Воспитание по Иванову. — М., 1989. — С. 206—211

196	Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

—наявність дійових органів самоврядування;

—спільні інтереси, сфери діяльності;

—співробітництво, взаємодопомога, турбота одного про іншого, повага;

—визнання самоцінності особистості;

—взаємна вимогливість, відповідальність особистості за свої вчинки перед дитячою спільністю;

—колективний опір деструктивним діям особистості;

—підлеглість кожного спільно виробленим шкільним правилам і рішенням спільноти.

5. Розробити програму роботи дитячої громадської організації, включивши в неї такі розділи:

—ХТО МИ? Наша мета;

—Що нас об'єднує? Наші заповіді, девізи, правила, закони, символи;

—Кожний має право.

Наші обов'язки;

—Хто наша зміна?

—Хто нами керує?

—Хто нам може допомогти? Ми співробітничаємо з...

—Зміст нашої роботи (основні напрями. Наприклад: школа виживання, школа демократичної культури, гра, дитячий орден милосердя, шоуманія та ін.).

—Форми роботи.

	Словник теми
Колектив —	група людей, які об'єднані суспільно значущи-
	ми цілями, спільними ціннісними орієнтація-
	ми, сумісною діяльностю, спілкуванням, взаєм-
	ною відповідальністю.
Види колективів:	— постійні;
	— тимчасові;
	— ситуативні (для виконання конкретної лока-
	льної справи);
	— первинні (члени яких знаходяться в постій-
	ному діловому об'єднанні, спілкуванні);
	— вторинні (коли відсутні або обмежені прямі
	міжособисті контакти);
	— одновікові;
	— різновікові.
Група в колективі —	відносно стійка сукупність людей, які пов'яза-
	ні системою відношень, що регулюються спіль-
	ними цінностями, нормами.

/.7,Класнийкерівник

1 97

Структура колективу: — формальні групи, що мають юридично фіксований статус;

— неформальні групи, які об'єднують школярів на основі спільних інтересів, особистісних симпатій або взаємної вигоди.

Динаміка (етапи) — колектив як об'єкт виховного впливу, вимоги

розвитку колективу: пред'являє педагог;

—колектив як об'єкт і суб'єкт виховання, вимоги пред'являє не лише педагог, а й актив;

—колектив як інструмент індивідуального роз^ витку особистості.

Конформізм — тенденція особистості змінювати свої погляди, ціннісні орієнтації, вчинки під впливом групи.

Література

1.Иванов И.П, Воспитьіаать коллективистов. — М., 1982. — 80 с.

2.ИвановИ.П. Знциклопедияколлективньїхтворческихдел.—М., 1989.—208с.

3.Лутошкин А.Н. Как вести за собой. — М., 1981. — 208 с.

4.Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса // Макаренко А.С. Пед. соч.: в 8-ми т. — М., 1983. — Т. І. — С. 267—329.

5.Макаренко А.С. Проблеми школьного советского воспитания // Макаренко А.С. Пед. соч.: в 8-ми т. — М., 1984. — Т. 4. — С. 123—203.

6.Новикова Л.И. Педагогика детского коллектиеа. — М., 1978. — 144 с.

7.Соловєйчик С. Воспитание по Иванову. — М., 1989. — 352 с.

8.Сухомлинский В.О. Методика виховання колективу. // Сухомлинский В.О. Рад. шк. — 1988. — С. 336—406. Зібр. тв.: в 5-ти т. — Київ, 1979. — Т.1.

9.Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников. — М., 1980. - 160 с.

1.7. КЛАСНИЙ КЕРІВНИК

Питання теми:

—Які права і обов'язки класного керівника?

—Які його функції?

—У чому зміст роботи класного керівника?

—Які форми роботи?

—Як здійснювати планування роботи?

Ваша думка:

У педагогічній літературі відзначається велике значення дитячого самоврядування для розвитку активності, самостійності.

— Чи не заважає цьому цілеспрямована діяльність класного керівника?

198	Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Класний керівник навчального закладу системи загальної середньої освіти — «це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-ма- сової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання й виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту»1.

Уцьому ж документі визначено права класного керівника:

—відвідування уроків, занять з теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заходи, інші юридичні або фізичні особи;

—внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічного заохочення учнів (вихованців);

—ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

—внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних закладів у порядку, визначеному законодавством;

—відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників, вивчення умов їх побуту та виховання);

—вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

—вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);

—захист професійної честі, гідності, відповідно до чинного законодавства;

—матеріальне заохочення та досягнення вагомих результатів

увиконанні покладених на нього завдань2.

Обов'язки класного керівника:

—вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

—здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і правил внутрішнього трудового роз-

Положеиня про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Інформаційний вісник Міністерства освіти і науки України. — 2000. - № 22. - С. 3-4.

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Інформаційний вісник Міністерства освіти і науки України. — 2000. - № 22. - С. 5-6.

/.7.Класнийкерівник

199

порядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

—інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

—дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства;

—своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі; пропагувати здоровий спосіб життя;

—постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; вести документацію, пов'язану з ви-

конанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо)1.

Функції класного керівника

/. Організаторська функція. Класний керівник організує пізнавальну, трудову, спортивну, ігрову, естетичну, ціннісно-орієнта- ційну діяльність учнів та дозвілля, сприяє вільному спілкуванню, згуртуванню дитячого колективу, розвитку учнівського самоврядування. Ця функція вимагає визначення разом з учнями цілей різних видів діяльності і планування шляхів їх здійснення.

2. Соціальна функція вимагає створення умов для розвитку внутрішнього потенціалу школяра: захист його, допомога у різних напрямах, включення в систему соціальних зв'язків, взаємодія з сім'єю, вчителями з метою створення оптимальних умов для формування індивідуальності.

3.Виховна функція передбачає допомогу учневі в його цінніс- но-орієнтаційному становленні, коли дитина визначає критерії добра і зла, робить вибір у моральних ситуаціях, коли відбувається її духовний розвиток.

4.Діагностична функція орієнтує роботу класного керівника та виявлення змін рівня вихованості школяра, що вимагає вивчення особистості учня, пошуку причин неефективності впливу тих чи інших методів, щоб забезпечити постійне удосконалення виховного процесу. Отже, діагностична функція пов'язана з контролем

ікоректуванням діяльності класного керівника.

Вимоги до якостей класного керівника

Успіх педагогічної діяльності в значній мірі залежить від особистісних якостей вихователя.

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Інформаційний вісник Міністерства освіти і науки України. —

2000. - N° 22. - С. 6.

200	Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде хорошим учителем. Якщо вчитель має лише любов до учня, як батько й мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитає усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він досконалий учитель.

Л.М.Толстой

Спостереження за роботою класних керівників, анкетування школярів дозволяють назвати деякі вимоги до його особистості.

Це перш за все, людяність вихователя, його доброзичливе ставлення до учнів, чутливість, здатність розуміти дії, вчинки школярів, допомагати в тяжкі хвилини життя, не допускати гримання, зневажання, образи, грубості. Він повинен давати дітям простір для

проявлення ініціативи, активності; щадити самолюбство, не зловживати довірою школярів, не поділяти їх на «любимих» і «нелюбимих» та ін. Одночасно повинен бути вимогливим і справедливим.

У багатьох анкетах школярі підкреслюють, що класний керівник — це член колективу класа, їх наставник, який «повинен підібрати ключ до кожного дитячого серця, щоб у його портфелі було ЗО і більше ключів (у залежності від кількості сердець у класі), якими треба користуватися вміло і обережно: раптом замок, тобто серце, зламаєш або ключ зав'язне».

Говорячи про особистість вихователя, учні бажають бачити в ньому кращі людські якості, щоб бути «вчителем життя»: ввічливість, витримку, наполегливість, життєрадісність, щиросердість, скромність, охайність, самокритичність, незлопам'ятність. Вихователь повинен слідкувати за своєю зовнішністю, одягом, бути захопленим своєю роботою, добре знати свій предмет, уміти викладати його. Крім цього, діти дуже цінують дотепність, гумор учителя, молодість класного керівника, уміння додержувати свого слова, добре ставлення до колег.

На думку старшокласників, заважають класним керівникам досягати успіхів у роботі їх намагання нав'язувати дітям свою точку зору, придушення самостійності, ініціативи, зловживання владою, недостатнє знання своїх учнів. Додержання висловлених школярами вимог є запорукою авторитету класного керівника.

Напрями діяльності класного керівника

1. К.Д. Ушинський писав: «Якшо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях»1.

Ушинський К.Д- Твори в 6-ти т. — Київ, 1952. — Т. 4. — С. 28.