7.Загальнонаукові методи теоретичного пізнання

Метод формалізації. Формалізація - це побудова абстрактно-математичних моделей, що розкривають сутність досліджуваних процесів дійсності. При формалізації міркування про об'єкти переносяться в площину оперування зі знаками (формулами). Відношення знаків замінюють собою висловлення про властивості і відношення предметів. Таким шляхом створюється узагальнена знакова модель деякої предметної області, що дозволяє виявити структуру різноманітних явищ і процеси при відволіканні від якісних характеристик останніх. Висновок одних формул з іншими за суворими правилами логіки і математики подає формальне дослідження головних характеристик структури різноманітних, часом дуже далеких по своїй природі явищ. Формалізація застосовується в математиці, логіці, сучасній лінгвістиці і т.д.

Аксіоматичний метод. Вперше він був застосований у математиці при побудові геометрії Евкліда. При аксіоматичному методі побудови розвинутої теорії спочатку задається набір вихідних становищ (аксіом або постулатів) , що не потребують доказу (принаймні, у рамках даної системи знання), а потім із них за визначеними правилами будується система висновків. Логічний висновок дозволяє переносити істинність аксіом на виведені з них слідства. Сукупність вихідних аксіом і виведених на їх основі пропозицій утворює аксіоматичну побудову теорії. Дотримання визначених, чітко зафіксованих правил виведення дозволяє упорядкувати процес мислення при розгортанні аксіоматичної системи, зробити це міркування більш суворим і коректним. У результаті аксіоматична система починає будуватися як особлива формалізована мова (числення), тобто:

- вводяться вихідні знаки-терміни;

- вказуються правила їх поєднання у формули;

- задається перелік вихідних, прийнятих без доказу формул;

-визначаються правила висновку з головних формул похідних формул.

Гіпотетико — дедуктивній метод. Цей метод як різновид аксіоматичного методу використовується для побудови теорій в емпіричних науках. Його особливістю є створення системи дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, із яких врешті-решт виводяться твердження про емпіричні факти. Тобто система теоретичних знань будується не "знизу", за рахунок індуктивних узагальнень наукових фактів, а розгортається немов би "поверх" емпіричних даних, тобто:

- створюється гіпотетична конструкція;

-потім вона дедуктивно розгортається, створюючи систему гіпотез;

- ця система гіпотез піддається дослідній перевірці, в ході якої вона уточнюється і конкретизується.

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Завдання теоретичного пізнання полягає в тому, щоб дати цілісний образ досліджуваного явища. Будь-яке явище дійсності можна уявити як конкретне переплетення різноманітних зв'язків. Теоретичні дослідження виділяють ці зв'язки і відбивають їх за допомогою певних наукових абстракцій. Але простий набір таких абстракцій не може дати необхідного уявлення про природу явища, про процеси його функціонування і розвитку. Для того щоб створити цілісне уявлення, необхідно осмислено відтворити об'єкт у всій повноті і складності його зв'язків і відношень. Такий метод дослідження називається методом сходження від абстрактного до конкретного. Застосовуючи його, дослідник спочатку знаходить основний зв'язок (відношення) досліджуваного об'єкта, а потім, крок за кроком простежує, як він змінюється в різноманітних умовах, відкриває нові зв'язки, встановлює їх взаємодію і таким чином відображає у всій повноті сутність досліджуваного об'єкта. Метод сходження від абстрактного до конкретного застосовується при побудові різноманітних наукових теорій і може використовуватися як у теоретичних, так і в прикладних науках. ,