Тема № 4 конституційно-правовий статус політичних партій в україні. План:

1. Поняття, функції та види політичних партій.

2. Порядок створення політичних партій в Україні.

3. Права та обов’язки політичних партій в Україні.

4. Юридична відповідальність політичних партій та їх учасників.

Основна література:

Нормативно-правові акти:1, 2,7, 8, 32, 33;

Навчальна та науково-монографічна література:6, 13.

Додаткова:2, 7, 11, 14, 29, 70.

Методичні рекомендації:

У межах даної теми студенти мають сформувати цілісне уявлення про статус політичних партій як різновиду громадських формувань та суб’єктів конституційно-правових відносин, порядок їх створення та діяльності, характер взаємовідносин з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідь на перше питання плану має розпочинатися з визначення поняття політичної партії, переліку її сутнісних ознак та видового розмаїття. Слід відмежувати політичні партії від інших громадських формувань, зокрема від громадських організацій, органів самоорганізації населення тощо. Особливу увагу слід звернути на перелік об’єднань громадян (а відповідно, й політичних партій), створення та діяльність яких в Україні забороняється, вказати причини відповідних обмежень права на об’єднання.

Відповіді на наступні питання плану мають спиратися на аналіз чинного Закону України „Про політичні партії в Україні” 2001 р. Необхідно вказати порядок створення політичних партій, юридичні вимоги до їх засновників та учасників, права та обов’язки політичних партій, визначити характер стосунків політичних партій з органами публічної влади, розкрити види юридичної відповідальності політичних партій, їх засновників та учасників. Особливу увагу слід приділити ролі партій у виборчому процесі та структуруванні представницьких органів публічної влади. При цьому слід звернутися до виборчого законодавства України.

Тема № 5. Референдум як найвища форма безпосередньої демократії в україні План:

1. Поняття та юридична природа референдуму. Роль референдуму в здійсненні народовладдя в Україні.

2. Види та предмет референдумів в Україні.

3. Порядок підготовки і проведення референдумів в Україні.

4. Юридичні наслідки проведення референдумів.

Основна література:

Нормативно-правові акти:1, 2,10, 11;

Навчальна та науково-монографічна література:9, 10, 16.

Додаткова:24, 28, 31, 32, 36, 71, 76.

Методичні рекомендації:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність та юридичну природу референдуму як вищої форми безпосередньої демократії в Україні, з’ясувати його значення для реалізації народного суверенітету.

Розкриваючи перше питання плану, необхідно навести визначення референдуму, що містяться в чинному законодавстві та науковій літературі, з’ясувати його відмінність від інших форм безпосередньої демократії. Важливо акцентувати увагу на тому, чому саме референдум вважається найвищою формою безпосередньої демократії та в чому полягає його значення для розвитку демократичних процесів у нашій державі. Відповідь на друге питання плану передбачає здійснення класифікації референдумів за різними критеріями, з’ясування кола питань, які можуть бути предметом того чи іншого виду референдумів. При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що визнання народу сувереном не означає його можливості вирішувати будь-яке питання шляхом референдуму. Необхідно аргументувати, чому деякі питання за чинною Конституцією та Законом „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” виведено за межі референдумів, а деякі, навпаки, можуть бути вирішені тільки референдумом. Третє питання плану передбачає з’ясування змісту та послідовності основних стадій референдарного процесу. При цьому слід звернути увагу на процедуру ініціювання та призначення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та референдуму щодо внесення змін до Конституції України. Необхідно також розкрити роль комісій з підготовки і проведення референдуму в референдарному процесі, порядок їх формування та діяльності, функції та компетенцію. Варто також відзначити, що існує декілька досить важливих моментів, які істотно відрізняють цей процес від виборчого процесу.

Заключне питання плану передбачає з’ясування того, які юридичні наслідки тягне за собою проведення референдуму, зокрема: в якому випадку референдум визнається таким, що відбувся; скільки потрібно голосів для схвалення рішення; яким чином змінюється закон, прийнятий референдумом тощо. Особливу увагу слід звернути на відмінність юридичних наслідків нормативного і консультативного референдумів.