Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

Стадія порушення кримінальної справи є першою і обов’язковою стадією кримінального процесу. Функціональним призначенням цієї стадії є недопущення до кримінального процесу неправдивої і недостовірної інформації. Порушення кримінальної справи є підставою до провадження досудового розслідування.

Під час підготовки до відповіді на перше питання теми, слід звернути увагу на процесуальне значення стадії порушення кримінальної справи, розкрити задачі, що вирішуються на цій стадії, назвати суб’єктів, що приймають участь у стадії, процесуальні дії, які дозволяє закон виконувати, а також процесуальні рішення.

Необхідною умовою для порушення кримінальної справи являється наявність приводів і підстав. Відповідаючи на друге питання слід визначити поняття “привід”, “підстави”, дати аналіз їх співвідношення.

Крім того, обговорюючи друге питання теми необхідно характеризувати форму і зміст кожного з приводів до порушення кримінальної справи, що вказані у ч. 1 ст. 94 КПК. Для того, щоб дати повну і вірну характеристику такого приводу до порушення кримінальної справи, як безпосереднє виявлення органів дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п.5 ч. 1 ст. 94 КПК), рекомендується скористатися положенням наказу МВС України № 400 від 14.04.2004 р. “Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”.

Для засвоєння другої частини питання – про підстави до порушення кримінальної справи – необхідно уважно вивчити вимоги ч. 2 ст. 94 КПК і уяснити, що має на увазі законодавець вказуючи на термін “достатні дані” і “ознаки злочину”, які використані у цій нормі.

Третє питання семінарського заняття присвячене характеристиці обставин, що виключають провадження у кримінальній справі. Перелік цих обставин містить ст. 6 КПК. Якщо у ході перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації будуть встановлені обставини, що перелічені у ст. 6 КПК у порушенні кримінальної справи необхідно відмовити. Крім того, суд має право відмовити у порушенні кримінальної справи у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК).

Під час обговорення четвертого питання необхідно назвати суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, що згідно до вимог закону мають право приймати рішення про порушення кримінальних справ, а також визначити які саме кримінальні справи вони можуть порушувати.

Вивчення матеріалу до п’ятого питання вимагає ознайомлення з вимогами ст.ст. 97-99 КПК, а також з Інструкцією, затвердженою наказом МВС України № 400 від 14.04.2004 р. Пропонується дотримувати таку послідовність:

а) порядок прийому та реєстрації заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини;

б) способи їх перевірки;

в) процесуальні строки прийняття рішень по заявам і повідомленням про злочини;

г) процесуальне оформлення прийнятих рішень;

д) вимоги КПК до змісту і форми постанов про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи.

Зміст шостого питання семінару можна розкрити лише після вивчення вимог ст.ст. 99¹, 100, 236¹, 236² КПК. Слід звернути увагу на повноваження прокурора, що здійснює нагляд за законністю прийнятих рішень на стадії порушення кримінальної справи.

Відносно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи необхідно звернути увагу на те, яким чином і чому виявляється судовий контроль за законністю і обґрунтованістю цього процесуального рішення. А також вивчити порядок оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи, передбачений ст. 236⁷ КПК.