Групи ризику

Потрапити у ситуацію торгівлі людьми може будь-хто, через що важко

створити універсальний портрет постраждалої особи. Серед виявлених жертв є люди різної статі, віку, соціального походження, статку.

У той же час існують певні групи ризику, які об’єднують особливо вразливих людей, стосовно яких існує висока ймовірність, що вони можуть стати об’єктами цього злочину.

Насамперед до цієї категорії можна віднести представників соціально незахищених і неблагополучних верств населення, які знаходяться у складних життєвих обставинах:

• членів багатодітних родин та малозабезпечених сімей;

• одиноких матерів;

• людей з особливими потребами (як у сфері фізичного, так і психічного здоров’я);

• самотніх людей похилого віку;

• жертв насильства в сім’ї;

• сиріт, дітей, що позбавлені опіки та піклування, «дітей вулиці»;

• безробітних працездатного віку (особливо тих, хто тривалий час не може знайти собі роботу);

• безпритульних.

Нова для України група ризику – вимушені переселенці або внутрішньо переміщені особи (ВПО) із зони конфлікту. Станом на лютий 2015 року за даними ООН в Україні нараховувалося понад 1 млн. ВПО. Через невизначеність щодо перспектив подальшого влаштування, побутові складнощі та брак ресурсів (зокрема, фінансових), такі люди є особливо вразливими та схильними до прийняття сумнівних пропозицій вербувальників. Крім того, деякі переселенці намагаються отримати притулок за кордоном. Але брак знань щодо вимог міжнародного та внутрішнього законодавства інших країн щодо статусу біженця або шукача притулку робить їх легкою здобиччю як мінімум шахраїв, а як максимум торгівців людьми.

Високий ризик потрапляння до тенет торгівців людьми мають також:

• трудові мігранти (насамперед, з неврегульованим статусом);

• особи, які незаконно виїжджають за кордон чи перебувають там або незаконно в’їхали чи перебувають на території України;

• особи, які користуються послугами шлюбних агенцій, фірм з посередництва у працевлаштуванні, в т.ч. і за кордоном;

• особи, які займаються модельною діяльністю;

• особи, які працюють у сфері розваг;

• особи, які займаються проституцією;

• особи, які раніше постраждали від торгівлі людьми;

• алко- та наркозалежні особи.

Взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми

З 1998 року в системі МВС України існують підрозділи по боротьбі з торгівлею людьми. Сьогодні цей структурний підрозділ МВС має назву Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаним з торгівлею людьми, Міністерства внутрішніх справ України (далі – ДБЗПТЛ). Він є самостійним структурним підрозділом, який належить до блоку кримінальної міліції та відповідно до типового положення про діяльність забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, пов’язаних з нелегальною міграцією, а також правопорушень у сфері суспільної моралі.

З прийняттям Закону України «Про протидію торгівлі людьми» у чинному законодавстві України з’явились терміни, які відрізняють поняття «потерпіла особа» від торгівлі людьми та «особа, яка постраждала від торгівлі людьми». Поняття «потерпіла особа» використовують правоохоронні органи та суди в контексті визначення, наведеного у ст. 55 КПК України. Поняття «особа, яка постраждала від торгівлі людьми» регулюється Законом України «Про протидію торгівлі людьми» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» за № 417 від 23.05.2012 року.

Не дивлячись на те, що компетенції уповноважених органів та процедури щодо встановлення статусу «потерпіла особа» та «особа, яка постраждала від торгівлі людьми» є дещо різними, в обох випадках заходи спрямовані на захист законних прав та інтересів людей, які потрапили в ситуацію торгівлі людьми. Обидва статуси не є взаємовиключними та можуть доповнювати одне одного у випадку згоди особи на співпрацю з уповноваженими органами.

Варто зазначити, що чимало жертв торгівлі людьми можуть проходити по кримінальним кримінальних справам справах у якості свідків або взагалі відмовитися від подання заяви до міліції через об’єктивні причини, що не виключає їхнього право права на захист та соціальну допомогу. Порівняльний аналіз статистики МВС та українських громадських організацій за останні 10 років свідчить про те, що далеко не всі особи, які перебували в ситуації торгівлі людьми, стали учасниками кримінального процесу та мали можливість отримати комплексну соціальну допомогу від держави.

Для отримання такої допомоги, Законом України «Про протидію торгівлі людьми» та постановами КМУ передбачено відповідний порядок встановлення статусу «особи, яка постраждала від торгівлі людьми», отримання відповідної довідки та взяття на облік особи для надання допомоги відповідно до її потреб, а також здійснення контролю за обсягом та якістю наданих послуг.

Незалежно від того чи особа чи дала згоду на співпрацю із правоохоронними органами, необхідно надати їй інформацію про можливість отримання комплексної державної соціальної допомоги шляхом звернення до відповідального структурного підрозділу місцевої державної адміністрації.

Необхідність запровадження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в Україні була продиктована, насамперед, потребою у створенні ефективної системи надання комплексної допомоги постраждалим і захисту їх прав та інтересів з дотриманням вимог міжнародних та національних стандартів.

Організація такої взаємодії ґрунтується на таких засадах:

• мультидисциплінарний підхід до вирішення питань допомоги постраждалим;

• тісна співпраця державних органів, громадських та міжнародних організацій;

• взаємне інформування сторін з дотриманням принципу конфіденційності;

• чітке розподілення відповідальності та повноважень;

• упорядкованість і узгодженість дій, координація роботи усіх суб’єктів з єдиного центру;

• обмін передовим досвідом.

При цьому в основу діяльності, спрямованої на надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, покладені такі принципи:

• забезпечення основних прав і свобод людини;

• пріоритетність інтересів постраждалих осіб;

• неприпустимість їх дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

• повага і неупереджене ставлення до постраждалих;

• гарантія конфіденційності персональної інформації постраждалих осіб;

• добровільність участі постраждалих у програмах допомоги;

• безоплатність допомоги.

Національний механізм взаємодії передбачає співпрацю широкого кола

суб’єктів. Статтею 5 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» такими суб’єктами визначені: Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, закордонні дипломатичні установи України та заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Загальні повноваження цих суб’єктів передбачені статтями 5-1 – 8.

В місті Львові такими суб’єктами є:

• управління у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрацій (далі - РДА);

• управління праці та соціального захисту населення РДА;

• районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі – ЦСССДМ);

• Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУ МВС у Львівській області (т.: [phone] );

• районні відділи Державної міграційної служби (далі – ДМС);

• органи охорони державного кордону;

• відділи охорони здоров’я РДА, Міністерство охорони здоров'я України;

• управління освіти і науки РДА, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

• органи СБУ;

• служба у справах дітей РДА;

• заклади охорони здоров’я;

• дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади.

Відповідальною посадовою особою за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, у Львівській області є провідний спеціаліст відділу сімейної політики Департаменту соціального захисту населення ОДА (т. 255-47-96, ф. 272-90-46, 032-255-47-96, 097-395-23-59).

Крім того, значну допомогу державним структурам надають громадські організації, що мають багаторічний досвід протидії торгівлі людьми в Україні. Вони сприяють місцевим органам виконавчої влади і місцевого самоврядування у наданні комплексної допомоги постраждалим від торгівлі людьми, безпосередньо надають психологічну, матеріальну, медичну, правову допомогу, сприяють у забезпеченні тимчасового притулку, а також ведуть інформаційно-роз'яснювальну роботу із населенням щодо ризиків торгівлі людьми та забезпечення власної безпеки тощо. В Львові такими організаціями є:

Ла Страда-Україна: http://www.la-strada.org.ua/

Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми: 0-800-500-22-5

Центр «Жіночі перспективи»

Тел. (факс): [phone] , 296-29-62

ТЕМА №2. ВИЯВЛЕННЯ ВИПАДКІВ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, ПОТЕНЦІЙНИХ ЖЕРТВ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ (ПОТЕРПІЛИХ). ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ ТА ІНФОРМУВАННЯ ЗА ВИЯВЛЕНИМИ ФАКТАМИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У РОБОТІ З ПОСТРАЖДАЛИМИ.

Виявлення випадків торгівлі людьми, потенційних жертв та постраждалих (потерпілих)

Згідно з українським законодавством, виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми, – це з’ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна фізична особа постраждала від торгівлі людьми.

Щоб зрозуміти, чи є підстави вважати, що певна особа стала жертвою торгівлі людьми, потрібно врахувати узагальнений багаторічний досвід діяльності правоохоронних органів та громадських організацій, які надають допомогу таким особам.

Характеризуючи особу, яка постраждала від торгівлі людьми, досить важко визначити чіткий та вичерпний перелік ознак для її виявлення. Кожна людина унікальна та індивідуальна, у кожної свій характер та темперамент, свій попередній досвід спілкування з оточуючими; різні умови проживання, релігійні переконання, моральні цінності, сімейний стан та відносини в сім’ї тощо. І найголовніше – поняття норми у кожного різне. Є сім’ї, де жебракування або використання дитячої праці є нормою. Це може стосуватися випадків використання дітей у жебракуванні серед ромських груп населення. Тому навряд чи хтось із них пожаліється, що не ходив до школи або не грався з іншими дітьми через те, що хтось з родини примушував дітей цілими днями ходити по вокзалах чи кафе та просити гроші, які дитина потім до копійчини віддає.

Існують певні індикатори або ознаки, знаючи та розуміючи які набагато простіше відбувається процес виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Розрізняють суб’єктивні (непрямі) та об’єктивні (прямі) ознаки торгівлі людьми.

Суб’єктивні (непрямі) ознаки – ті, які пов’язані із загальним описом «середньостатистичної» жертви торгівлі людьми та визначають її вік, стать, місце походження, зовнішній вигляд, психічний та фізичний стани, поведінкові реакції тощо. Вони включають:

• Зовнішній вигляд:

− неохайність;

− яскравий макіяж;

− втомлений вигляд;

− невідповідність одягу (сезону або ситуації).

• Фізичний стан:

− наявність слідів фізичного насильства (синці, опіки, рубці);

− наявність травм (каліцтво);

− захворювання статевої системи (в т.ч. інфекції, що передаються

статевим шляхом);

− алкогольна, наркотична, інша залежність.

• Психологічний стан:

− неможливість контролювати свої емоції;

− відсутність віри в себе;

− злість, ворожість;

− агресія;

− страх;

− почуття немотивованої тривоги;

− гнів;

− відчуття безпорадності;

− шок;

− розгубленість;

− провали в пам’яті;

− виражене почуття провини;

− депресія;

− суїцидальні наміри.

• Поведінкові реакції:

− плач;

− замкнутість;

− небажання говорити;

− уникання погляду;

− демонстративна поведінка;

− звинувачення інших або себе в тому, що сталося.

На жаль, відомо багато випадків коли постраждалих б’ють, з них знущаються, на їхньому тілі часто можна побачити опіки від цигарок та рубці від порізів. Експлуататори, завдаючи фізичної шкоди, намагаються морально «зламати» людину, підкорити та примусити виконувати все, що їй накажуть. Примушуючи вживати алкогольні напої та наркотичні речовини, експлуататори таким чином також зменшують опір особи, роблять її залежною від себе. У жінок, які потрапили до сексуальної експлуатації, практично не існує можливості використовувати засоби контрацепції та отримати консультацію лікаря-гінеколога, і, як наслідок, майже у всіх постраждалих є захворювання статевої системи.

Фізичні наслідки експлуатації виявити нескладно і досить швидко. Розлади психіки (посттравматичні стресові розлади), які виникають внаслідок тривалого психічного та фізичного насильства в процесі експлуатації, обмеження свободи пересування та зв’язку із рідними, близькими, зовнішнім світом, можна виявити у жертви під час розмови, яка ґрунтується на довірі.

Об’єктивні (прямі) ознаки – ґрунтуються на зіставленні подій, про які стало відомо, з трьома складовими злочину «торгівля людьми»: дії, способи та мета. Їхній зміст та характеристика визначені в Законі України «Про протидію торгівлі людьми» та детально розглянуті на попередній лекції.

Важливо виділити таку об’єктивну (пряму) ознаку, як насильство, що є

важливою складовою злочину.

Насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, охоплюється заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння).