§3. Особливості наступного етапу розслідування злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

На наступному етапі розслідування слідчий зазвичай вже має докази, що дозволяють визначити найбільш суттєві обставини ДТП, на основі яких приймається рішення про притягнення певної особи як обвинуваченого. Можуть мати місце наступні варіанти результатів початкового етапу розслідування:

• у ДТП винен водій, який порушив правила дорожнього руху (перевищення допустимої швидкості, невиконання вимог дорожніх знаків, перебування за кермом в нетверезому стані, неправильний обгін тощо);

• ДТП сталося внаслідок технічної несправності автомобіля (відмова гальм, рульового управління, інших агрегатів), за що відповідальною є певна службова особа підприємства, організації чи установи;

• ДТП сталося внаслідок неналежного стану дороги (пошкодження, відсутність розмітки, дорожньої сигналізації);

• інсценування ДТП для приховування іншого злочину.

Результатом початкового етапу розслідування може бути встановлення такої причини ДТП, як груба необережність потерпілого або природні явища (землетрус, буревій тощо), що є підставою для закриття кримінальної справи.

Тому завдання, які вирішуються наступними слідчими діями залежать, перш за все, від обсягу зібраних доказів щодо дій особи, яка є винною у ДТП, а також її відношення до них. На цьому етапі слідчий допитує обвинуваченого, нових свідків, призначає різні експертизи, проводить пред’явлення для впізнання, а за необхідності слідчий експеримент та перевірку показань на місці події в процесі провадження відтворення обстановки та обставин події.

Основним напрямом розслідування на цьому етапі є встановлення факту, хто з учасників дорожнього руху створив аварійну ситуацію, що призвела до ДТП, а також подальша робота щодо виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

Відповідно до ст. 23 КПК України слідчий у процесі розслідування дорожньо-транспортного злочину зобов’язаний виявляти причини та умови, що сприяли його вчиненню. Вони, як правило, утворюють самостійну групу обставин, що підлягають з’ясуванню у кримінальній справі.

Під причиною дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти певне соціально-негативне явище, що суперечить суспільним інтересам у сфері дорожнього руху, яке у поєднанні з об’єктив­ною ситуацією призвело до настання суспільно небезпечних наслідків. Під умовами, що сприяли вчиненню ДТП, маються на увазі певні зовнішні чинники, якими можуть бути конкретні недоліки в діяльності організацій, посадових осіб або окремих громадян, що об’єктивно сприяли настанню злочинного результату. Фактичні дані про причини та умови, що сприяли дорожньо-транспортній пригоді, можуть бути отримані під час огляду місця події, допитів учасників ДТП, відтворення обстановки та обставин події, провадження експертиз.

Наприклад, в ході огляду місця події можливе встановлення таких негативних чинників, як: експлуатація транспортного засобу з технічними несправностями; відсутність належного освітлення проїжджої частини, обгороджування ділянки ремонтних робіт; відсутність або неправильна установка дорожніх знаків тощо.

Під час вивчення особи, що вчинила злочин, слідчий в числі інших обставин встановлює і ті, які прямо або побічно сприяли вчиненню злочину. Такими обставинами можуть бути вживання спиртних напоїв, використання транспорту в корисливих цілях тощо. Також необхідно направляти запити в підрозділи ДАІ про застосування щодо винного заходів адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

У процесі відтворення обстановки та обставин події ДТП слідчий має можливість наочно виявити конкретні криміногенні чинники, а саме: недоліки в організації дорожнього руху; наявність об’єктів, що обмежують оглядовість водіям та пішоходам; дефекти в плануванні дорожньо-вуличної мережі тощо.

Процесуальні норми, які регламентують діяльність слідчого, не обмежують його у виборі форм профілактичної роботи, що спрямовані на усунення причин та умов дорожньо-транспортних злочинів. Тому ця діяльність має бути спрямована, в першу чергу, на поліпшення організації дорожнього руху транспорту і пішоходів, підвищення вимогливості з боку Державтоінспекції щодо технічного стану транспортних засобів, доріг, поліпшення нагляду за рухом, на систематичну пропаганду правил дорожнього руху серед населення.