§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій у справах про злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Огляд місця ДТП передує іншим слідчим діям і є одним з основних способів збирання доказів у справах даної категорії. ДТП, як правило, трапляються на дорогах з інтенсивним рухом, у деяких випадках за несприятливих метеорологічних умов (дощ, сніг, туман, ожеледь), унаслідок чого слідова обстановка швидко змінюється. Тому виїзд на місце події має бути якнайшвидшим, у будь-яку погоду та будь-який час доби. Потрібно враховувати також, що невчасним прибуттям слідчого на місце події може скористатися злочинець для знищення слідів злочину, пошкодження вузлів автомобіля для заяви про його раптовий злом.

Коли надходить повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, пов’язану із спричиненням смерті або тяжких тілесних ушкоджень та значної матеріальної шкоди потерпілому, на місце події виїжджає слідчо-оперативна група у складі слідчого, інспектора ДАІ, оперативного працівника кримінального розшуку, судового медика, спеціаліста-криміналіста та спеціаліста-автотехніка.

Після прибуття на місце події необхідно, перш за все, якнайшвидше звільнити проїжджу частину дороги для забезпечення нормального руху автотранспорту. Тому, в першу чергу, на дорозі потрібно зафіксувати місцезнаходження трупа, транспортного засобу та інших об’єктів і слідів, що є наслідками ДТП, зробити необхідні виміри, скласти план-схему місця події. Окрім фотографування обстановки місця події, при значних наслідках ДТП доцільно використовувати відеозапис.

По-перше, звертають увагу на конфігурацію дороги (пряма траса, розвилка, перехрестя, поворот), наявність ухилу (горизонтальна дорога, спуск, підйом), тип покриття (грунт, асфальт, бетон), його стан на проїжджій частині (сухий, мокрий, засніжений), наявність узбіч, тротуарів, газонів, дорожніх знаків, пішохідних переходів, зупинок громадського транспорту. Далі вивчається розташування транспортних засобів, слідів, інших об’єктів – речових доказів щодо проїжджої частини, елементів дороги (узбіччя, розділової смуги) та постійних орієнтирів (перехрестя, кута будинку, дорожнього знаку).

Межі ділянки дороги, що оглядаються, рекомендується збільшувати як убік руху автомобіля, так і в протилежний бік. Потрібно точно зафіксувати ширину проїжджої частини, узбіч, тротуарів, розташування, форму та розміри слідів плям крові, мозкової речовини, бензину, мастила, відокремлених деталей транспортного засобу та частин вантажу, що перевозився, осколків фар та скла, часток лакофарбового покриття, що відшарувалися в момент зіткнення. Також підлягають фіксації довжина і особливості гальмового шляху, положення транспортних засобів відносно елементів проїжджої частини та її меж.

Оскільки важливе значення має визначення швидкості руху автомобіля, потрібно дуже відповідально ставитися до вимірювання довжини та характеру гальмового шляху. Ці параметри з урахуванням властивостей дорожнього покриття, рельєфу дороги, ваги автомобіля, ступеня зношеності протектора, стану гальм, а інколи й сили вітру важливі для встановлення швидкості руху в момент, що передував гальмуванню. Для визначення швидкості руху спеціалістом-автотехніком можуть бути використані спеціальні технічні засоби, таблиці та формули, результати застосування яких у подальшому можуть бути перевірені при провадженні відтворення обстановки та обставин події.

Певну специфіку має огляд трупа. Якщо дозволяє обстановка, труп краще оглянути на місці його виявлення. Проте раціональніше це зробити у більш сприятливих умовах, у морзі. У ході огляду має бути зафіксовано розташування трупа відносно транспортного засобу та його слідів, навколишніх предметів і елементів дороги, описані поза та трупні явища. Далі фіксується наявність на тілі загиблого, його одязі та взутті пошкоджень, відбитків малюнка протектора, радіатора, бампера та інших виступаючих частин автомобіля, плям машинного мастила, часток фарби, скла, дорожнього пилу, бруду, детально описується їх форма, розміри, локалізація.

Огляд транспортного засобу, що брав участь в ДТП, проводиться з метою фіксації його положення на місці події щодо постійних орієнтирів, інших транспортних засобів та виявлення на ньому різноманітних слідів. Робиться це за допомогою фотографування, складання плану-схеми та опису в протоколі. Спочатку фіксується тип, марка та номерний знак автомобіля, пошкодження, що виниклі в результаті ДТП, потім здійснюються дії з пошуку слідів та речових доказів (кров, волосся, мозкова речовина, фрагменти тканини одягу потерпілого). Автомобіль зазвичай починають оглядати з його передньої частини, застосовуючи метод «від низу – до верху». Ретельно обстежуються бампер, фари, підфарники, покажчики повороту, переднє скло, ґрати радіатора, капот, передні крила з метою виявлення на них пошкоджень від удару, волокон одягу, слідів крові, волосся потерпілого і т.ін. Потім оглядають ходову частину та днище кузова автомобіля.

Оглядаючи автомобіль, потрібно також перевірити стан гальмової системи, рульового управління, інших агрегатів та вузлів, зокрема освітлювальних приладів, склоочисників, справність дверей, стан шин та тиск у камерах. Значно зношений протектор шини підлягає обов’язковому фотографуванню. При огляді салону фіксується положення рукоятки перемикання швидкостей, ручного гальма, покажчиків повороту та тумблера освітлення (у темний час доби). При огляді автотранспортних засобів використовуються спеціальні прилади для технічного контролю автомобіля, засоби виявлення, фіксації та вилучення слідів. Важкодоступні місця оглядаються за допомогою ендоскопу та оптичних і освітлювальних систем.

Допит свідків. Свідками-очевидцями у справах даної категорії можуть бути водії інших автомашин, пасажири міського транспорту, пішоходи, працівники ДАІ. Під час допитів цих осіб слід враховувати, що раптовість, швидкоплинність та драматизм події можуть призвести до неточних, уривчастих або суперечливих свідчень про обставини події. Тому важливо виявити усіх свідків, зіставлення показань яких допоможе максимально повно з’ясувати обстановку, механізм вчинення та роль кожного з учасників ДТП.

У ході допиту свідка-очевидця слідчий повинен з’ясувати: де знаходилась особа у момент події, чим займалася, що саме привернуло її увагу; яка була поведінка постраждалого пішохода перед наїздом на нього, звідки і куди він почав переходити вулицю; на якій ділянці проїжджої частини стався наїзд; якою частиною автомобіля був завданий удар. Слід також з’ясувати характер дій водія до події, з якою приблизно швидкістю їхала його автомашина, чи гальмував він тощо. На допиті свідку доцільно запропонувати показати на схемі місця ДТП (скласти таку схему), де він знаходився у момент події. У випадках, коли водій сам або разом з автомобілем зник з місця події, потрібно з’ясувати ознаки його зовнішності та характеристику транспортного засобу.

У подальшому як свідки можуть бути допитані медичні працівники, що надавали допомогу потерпілому, близькі та родичі, колеги по роботі потерпілого та водія, співробітники міліції, що брали участь у проведенні огляду ДТП. У ході допитів більш детально з’ясовуються обставини події, що розслідується, збирається додаткова інформація про його учасників.

Медичних працівників допитують, зазвичай, якщо потерпілий помер в лікувальній установі, або при його транспортуванні. Вони можуть розповісти, чи не говорив потерпілий про обставини події, що сталася. У осіб, що знайомі з учасниками ДТП, важливо з’ясувати, чи не мав потерпілий (підозрюваний) які-небудь психічні або фізичні вади, яким був його стан здоров’я в останній час, чи не зловживав він алкоголем, куди прямував, як був одягнений, що мав при собі тощо.

Допитуючи колег по роботі водія, з’ясовують його ділові й особисті якості, рівень професійної підготовки, ставлення до роботи, якість останнього ремонту автомобіля, порядок випуску машин на лінію тощо. Працівники міліції, що першими прибулі на місце ДТП, можуть надати інформацію про первинну обстановку на місці. З їх допомогою може бути зроблена реконструкція обстановки та з’ясування необхідних обставин події.

Допит потерпілого зазвичай проводиться після його прибуття до медичної установи з дозволу лікаря. У потерпілого-пішохода насамперед з’ясовують: чи не має він якої-небудь фізичної вади (наприклад, кульгавість, короткозорість, глухота); що перешкодило йому швидко зорієнтуватися в обстановці, яка виникла (з цього питання рекомендується проконсультуватися з лікарем, а також допитати родичів та знайомих потерпілого). Потім важливо детально з’ясувати: де він був у момент події і що робив (йшов, стояв, кидався з одного боку проїжджої частини в інший); чи бачив автомобіль, що наближається, його характеристики; який сигнал світлофора горів в той момент. При допиті потерпілих-пасажирів додатково з’ясовується, якою була швидкість руху, як поводився водій, чи не відволікався від виконання своїх обов’язків, чи не скаржився на нездужання або втому, чи були поломки автомашини, як діяв водій після того, що сталося.

Якщо водій зник з місця події, то у потерпілого потрібно з’ясувати вид, марку та інші характеристики автомобіля, зовнішні ознаки винного водія (стать, вік тощо). При оцінюванні показань потерпілого слід мати на увазі, що страх, стрес, фізичні страждання впливають на сприйняття події, тому він здатний сумлінно помилятися (перебільшувати швидкість наближення автомобіля). Крім того, потерпілий, як і підозрюваний, будучи заінтересованою в результаті справи особою, може також надавати завідомо необ’єктивні показання. Усе це свідчить про те, що його показання необхідно ретельно перевірити.

Допит підозрюваного. Перед допитом підозрюваного слід ознайомитися з його документами: посвідченням на право керування автомобілем, технічним паспортом, маршрутним листом; з’ясувати його кваліфікацію, маршрут руху; чи не притягувався він раніше до адміністративної або кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Під час допиту підозрюваного водія потрібно з’ясувати стан його організму перед поїздкою: чи вживав алкоголь та в якій кількості; в якому технічному стані був автомобіль, якщо були несправності, то в чому вони виражалися; на якому етапі роботи сталося ДТП; якими були швидкість руху автомобіля, видимість, погода та стан проїжджої частини. З’ясовується наявність або відсутність інших транспортних засобів, їх розташування між собою та автомобілем підозрюваного; чи був в автомобілі підозрюваного пасажир і хто саме. Детально з’ясовується, коли водій помітив перешкоду, яких заходів ужив, щоб запобігти зіткненню або наїзду, чи розгледів він цей момент, якщо так – якою частиною автомобіля був збитий потерпілий або сталося зіткнення; хто в цей час був поблизу та міг бачити подію. Якщо водій з місця події зник та був встановлений пізніше, то слід також з’ясувати, чому він не надав допомоги потерпілому, чи намагався приховати або знищити сліди злочину, яким чином та з чиєю допомогою.

Оскільки більшість ДТП здійснюються ненавмисно, підозрювані водії, зазвичай, надають правдиві показання, проте прагнуть применшити свою вину у порушенні правил дорожнього руху. Тому вони скаржаться, як правило, на непередбачені обставини, наприклад грубу необережність пішохода, слабку освітленість проїжджої частини, погане дорожнє покриття, раптову несправність машини, різку зміну погоди тощо.

Судово-медична експертиза призначається у всіх випадках, коли ДТП призвела до загибелі людей або спричинення тілесних ушкоджень. Окрім загальних питань про причину настання смерті, час, характер, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, стан здоров’я потерпілого перед подією, судовий-медичний експерт вирішує питання про наявність на тілі та одязі потерпілого специфічних слідів автотранспортної травми. Вони, як правило, виникають: унаслідок контакту конкретних частин тіла з автомобілем та дорожнім покриттям; вдавлення тіла колесами та дорогою або двома автомобілями; тертя при волочінні тіла по дорожньому покриттю тощо.

Судово-медична експертиза речових доказів досліджує об’єкти біологічного походження, найчастіше сліди крові, волосся, частки кісток, тканин та органів людського тіла, що виявлені при огляді місця ДТП. Перед експертом можуть ставитись такі питання: чи не належить виявлена кров людині, якщо так, то чи не збігається вона за групою та типом з групою і типом крові потерпілого; чи належить волосся, що виявлене при огляді автомобіля, людині та чи не залишено воно потерпілим тощо.

Криміналістична експертиза матеріалів, речовин та виробів призначається в тих випадках, коли необхідно вирішити питання про однорідність часток лакофарбового покриття, паливно-мастильних матеріалів, рідких та сипких вантажів, що були вилучені з місця події, з тіла та одягу потерпілого або транспортного засобу.

Транспортно-трасологічна експертиза, як правило, призначається: для ідентифікації транспортного засобу за слідами протектора шин, частинами та деталями, що відокремилися під час ДТП; для визначення послідовності виникнення слідів, спрямованості руху сили при її утворенні; для уточнення взаємного розташування автомобілів у момент зіткнення, визначення напрямів їх руху; для ідентифікації людини за слідами рук, що залишені на різних поверхнях транспортного засобу; для ототожнення цілого за частинами (за осколками фарного або лобового скла, частками лакофарбового покриття).

Відтворення обстановки та обставин події проводиться в тих випадках, коли необхідно перевірити, уточнити раніше одержані у справі показання, визначити наявність слідів, предметів на місці події, що з якихось причин не зафіксовані в матеріалах справи.

Слідчий експеримент, який проводиться в рамках відтворення обстановки та обставин події, як правило, пов’язаний з метою встановлення фактичних обставин ДТП. Він повинен проходити в умовах, що є максимально наближеними до реальних та якщо можливо на місці події. При цьому недопустимо дослідним шляхом перевіряти обставини, що пов’язані з екстреним гальмуванням, маневруванням, аби визначити технічну можливість запобігання наїзду.

Слідчий експеримент з даної категорії справ проводиться зазвичай з метою встановлення:

1. можливості здійснення певних дій;

2. можливості сприйняття якого-небудь явища;

3. механізму ДТП.

У першому випадку за допомогою експериментів визначають швидкість руху автомобіля, стан його гальм та інших агрегатів, що впливають на безпеку руху, наявність або відсутність у водія професійних навичок. У другому випадку слідчий експеримент дозволяє з’ясувати можливість побачити перешкоду, що з’явилася (людину, автомашину) в конкретній дорожній обстановці, почути звуки сигналу, шум двигуна транспортного засобу тощо. У третьому випадку слідчий експеримент передбачає відтворення механізму ДТП та з’ясування процесу зіткнення, перекидання або наїзду за слідами на автомобілі, дорожньому покритті та інших об’єктах, що брали участь у події.

Хоча умови проведення слідчого експерименту мають бути максимально наближені до дійсних обставин ДТП, не можна проводити дії, які можуть призвести до травмування її учасників, завдання матеріальної шкоди (пошкодження автомобіля, шлагбауму, світлофора, дорожнього покриття).

Автотехнічна експертиза призначається з метою визначення технічного стану транспортного засобу, справності його окремих агрегатів, механізмів та вузлів, встановлення механізму ДТП, визначення технічної можливості запобігання події, а також для надання технічної оцінки дій водія під час аварії, встановлення причинного зв’язку між технічними несправностями машини та подією.

Своєрідність автотехнічної експертизи полягає в тому, що в процесі її проведення як вихідні дані виступають не лише матеріальні об’єкти, але і фактичні обставини, що були зафіксовані в протоколах огляду місця події та транспортного засобу, на фотознімках, відеозаписі, планах-схемах, а також в протоколах допитів очевидців, потерпілих. Тому, будь-яка недбалість та неточність, що можуть бути допущені слідчим, в остаточному виді негативно вплинуть на висновки експерта. Зазвичай експерту ставляться наступні запитання:

• які пошкодження є на транспортному засобі?

• коли вони утворилися: до або після події?

• з якою швидкістю рухався транспортний засіб перед аварією?

• чи міг водій при даній швидкості руху, наявному стані проїжджої частини та при заданій відстані до перешкоди зупинити автомобіль шляхом гальмування?

• як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці з точки зору вимог правил дорожнього руху?

• яке значення в механізмі ДТП мала несправність агрегатів, вузів та деталей транспортного засобу (гальм, рульового управління)?

Разом з постановою про призначення експертизи експерту-автотехніку мають бути направлені: протокол огляду місця ДТП, його план-схема, протокол огляду транспортного засобу, протокол відтворення обстановки та обставин події (якщо проводився), а також інші матеріали: довідка метеослужби про стан погоди в період ДТП, довідка про профіль дороги і характер дорожнього покриття на місці події, відомості про роботу світлофорів.

При провадженні автотехнічної експертизи, окрім спеціальних приладів та обладнання, можуть бути використані окремі комп’ютерні автоматизовані системи, наприклад «Автоекс» та «Carat». Система «Автоекс» включає комп’ютер, оснащений програмою для виконання досліджень та друкування висновків, а також графічний пристрій, що викреслює детальну схему механізму ДТП. Вона дозволяє швидко отримувати результати автотехнічної експертизи незалежно від кількості питань, а також кількості варіантів вихідних даних. Система «Carat» (Computer Assisted Reconstruction of Accidents in Traffic) – програмний модуль, за допомогою якого можна виконувати розрахунки щодо аналізу та реконструкції ДТП. Використання даного програмного модуля експертами-автотехніками дозволяє на високому науковому рівні дати всебічну технічну оцінку практично будь-якій дорожньо-транспортній пригоді, що, у свою чергу, сприятиме об’єктивному виявленню її причин та встановленню винних осіб.

У складних випадках може виникнути необхідність у проведенні комплексної автотехнічної, криміналістичної та судово-медичної експертизи, під час проведення якої вирішуються такі питання: чи є ушкодження, що виявлені на трупі, транспортною травмою та якими частинами автомобіля вони могли бути заподіяні; якою була поза потерпілого у момент наїзду транспортного засобу; з якою швидкістю їхав автомобіль у момент спричинення потерпілому пошкоджень; який механізм утворення пошкоджень, що виявлені на трупі; чи не заподіяні вони конкретними частинами автомобіля; який тип (вид, марка) автомобіля, що здійснив наїзд тощо.

Допит обвинуваченого проводиться після отримання висновків експертиз, ознайомлення з ними обвинуваченого, допитів свідків, відтворення обстановки та обставин події, інших слідчих дій. Допит проводиться відповідно до сформульованого обвинувачення. Необхідно пред’явити обвинуваченому весь ланцюг зібраних доказів, які свідчать про вчинення ним даного злочину, про причинний зв’язок між його діями та злочинними наслідками. У процесі такого допиту в багатьох випадках обвинувачений кається, дає детальні та об’єктивні показання щодо механізму та інших обставин пригоди.

Проте нерідко обвинувачені, намагаючись уникнути відповідальності, на допиті дають неправдиві показання. У такій ситуації потрібно спочатку довести неправдивість показань обвинуваченого. Наприклад, В. у стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем «Opel», та, здійснивши наїзд на П., намагався зникнути з місця події, але незабаром був затриманий. Від заподіяних тілесних ушкоджень потерпілий П. помер у лікарні. Не заперечуючи факт наїзду на потерпілого, В. винним себе у вчиненні злочину не визнав. Він пояснив, що вів автомобіль зі швидкістю близько 50 км/год, коли із-за передньої частини тролейбуса, що їхав праворуч від нього, на близькій відстані несподівано вибіг П., який і був збитий його автомобілем. При цьому пояснив, що він спиртних напоїв не вживав та з місця події не зникав.

Спростовуючи показання обвинуваченого, слідчий вибрав прийом пред’явлення доказів за наростаючою силою, використовуючи, перш за все, ті з них, достовірність яких оспорювати важко: результати медичного освідування В., які свідчили про наявність у нього після вчинення злочину середнього ступеня сп’яніння; свідчення трьох свідків про спробу обвинуваченого зникнути з місця події та обставини затримання; свідчення свідків про спробу обвинуваченого схилити їх до давання вигідних для нього показань; свідчення свідків про пересічення потерпілим проїжджої частини кроком, а не бігом; висновок автотехнічної експертизи про те, що при появі потерпілого у полі зору обвинуваченого відстань між його автомобілем та потерпілим була достатньою для зупинки транспорту та попередження наїзду на людину.

З урахуванням того, що ДТП, яка є наслідком злочинного порушення правил дорожнього руху, може мати досить складний механізм, допит обвинуваченого повинен ґрунтуватися на достовірно встановлених елементах механізму цієї події.