- •Відповіді на питання, що виносяться на контрольний захід №2 (зм№2)
- •1. Структура міжособистісної взаємодії.
- •Ділова нарада
- •Обмеженість ідентифікації.
- •Эмпатия
- •Механизм эмпатии.
- •Рефлексия
- •8. Зміст та ефекти міжособистісного сприймання.
- •Структура чинників міжособистісної атракції
- •11. Перше враження і точність інтерпретації.
- •16.2. Первое впечатление и точность интерпретации
- •16.2.7. Типичные ошибки первого впечатления
- •16.2.2. Физиогномические стереотипы и стереотипы внешности
- •16.2.3. Роль установки в восприятии
- •Деформації спілкування
- •Понятие застенчивости
- •Проблема застенчивости глазами исследователей
- •Типы застенчивости
- •17. Дефектне та деструктивне спілкування.
- •Структура конфлікту
- •20. Сторони коклікту, учасники, групи підтримки, конфліктна поведінка.
- •Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні.
- •22. Класифікація конфліктів.
- •28. Критерії, рівні та стилі успішного спілкування.(Питання 24,25)
- •Правила асертивної поведінки та їх використання
- •30. Вплив культурних і гендерних відмінносте на успішність спілкування. Культура і спілкування
- •Психологія реклами та види аналізу.
- •Завдання психології реклами.
- •Також рекламна інформація може по-своєму задовольняти представників різних соціальних груп.
Структура чинників міжособистісної атракції
Спосіб прояву |
Учасники спілкування | |
Суб’єкт спілкування |
Об’єкт спілкування | |
Просторові характеристики |
Організація власного простору |
Організація власного простору |
Співвідношення цих просторів (їх схожість, взаємодоповнюваність) Дистанція між партнерами Спосіб взаємного розташування | ||
Особисті прояви |
Зовнішній вигляд. Особистісні характеристики. Спрямованість. Поведінка |
Зовнішній вигляд. Особистісні характеристики. Спрямованість. Поведінка |
Схожість – взаємодоповнюваність |
Отже, виникнення міжособистісної атракції як специфічного емоційного відношення, що визначає привабливість однієї людини для іншої зумовлюється багатьма чинниками. Вони можуть стосуватися суб’єкта та об’єкта спілкування, а за способом прояву бути просторовими характеристиками чи особистими проявами. Обґрунтована структура чинників міжособистісної атракції.
10. Міжособистісне сприймання. Соціальне сприйняття (соціальна перцепція)
Поряд зі сприйняттям предметів навколишнього світу існує також соціальне сприйняття (соціальна перцепція), що включає два щодо самостійних типу процесів: міжособистісне й міжгрупове сприйняття.
Міжособистісне сприйняття — це сприйняття, розуміння й оцінка людини людиною (одними людьми інших людей). Його специфіка полягає у великому ступені упередженості, що знаходить прояв у злитості пізнавальних і емоційних компонентів, у яскраво вираженому оцінному фарбуванні.
З особливостями міжособистісного сприйняття зв'язаний ряд психологічних ефектів. Серед них ефекти новизни, первинності, стереотипності, ореола.
Ефект новизни при сприйнятті людьми один одного полягає в тім, що стосовно знайомої людини найбільш значимої виявляється остання, тобто більше нова інформація про нього. А стосовно незнайомої людини більше значима перша інформація.
Ефект первинності полягає в тому, що ймовірність пригадування декількох перших елементів однорідного матеріалу більше висока, чим середніх (при цьому, чим об'ємніше пропонований матеріал і чим вище темп його пред'явлення, тим менша кількість перших елементів пригадується);
Ефект стереотипності виражається в проханні і схематичному, але стійкому поданні про що-небудь (або кому-небудь). Стереотипи стихійно складаються в умовах дефіциту інформації, або нездатності індивіда інтерпретувати її адекватно. Стереотип ніколи не буває щирим, він завжди містить тенденційні, заздалегідь задані характеристики явища, тому завжди неадекватний йому. Стереотип узагальнює явища за принципом зовнішньої схожості або випадкових збігів, однак не аналізує їхню глибинну сутність.
Ефект ореола — це поширення первинної загальної оцінки людини (людей) на сприйняття його (їх) учинків і особистісних якостей.
Так, якщо перше враження про людину (людях) у цілому сприятливо, те надалі всі його (їх) поводження, риси й учинки починають переоцінювати в позитивну сторону. У них виділяють і перебільшують лише позитивні моменти, а негативні як би недооцінюють або взагалі не зауважують. Якщо ж загальне перше враження про яку-небудь людину (людях) виявилося негативним, то навіть позитивні його (їх) якості й учинки надалі не зауважують, або недооцінюють на тлі гіпертрофованої уваги до недоліків.