Розділ з. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні
Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу («Інтернет.Деньги»/ технологія PayCash/, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й нефінансовими ризиками.
Якщо системи електронних грошей програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет, потерпають в Україні від браку правових норм, які б надали їм легального статусу, то електронні гроші на картках – від нерозвиненості інфраструктури, їх переслідує класична проблема систем роздрібних розрахунків «курка» – «яйце»: торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що їм немає де їх застосувати.
До труднощів розвитку систем електронних грошей слід також віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.
Щодо перспектив розвитку технологій у сфері електронних грошей зазначимо, що довгострокові прогнози в цій сфері не виправдовуються. Дійсно, ще вісім-десять років тому проект PayPal тільки починав розроблюватися кількома ентузіастами і призначався для здійснення платежів між двома кишеньковими ПК через інфрачервоний порт 29 , а лідером он-лайнових рішень була система еСash, яка забезпечувала повну приватність платежів. В області суміжних розробок у той час домінувала система Mondex. У сфері оф-лайнових рішень планувалося, що чіпові картки до 2005 року замінять картки з магнітною стрічкою.
Найбільш реальним терміном для прогнозування є найближчі 5-7 років.
Сьогодні в Інтернет-торгівлі з’являються зовсім незвичні моделі, наприклад, MMORPG Item Sale, коли для використання в комп’ютерних іграх, в яких одночасно беруть участь кілька користувачів, гравцями через Інтернет придбаються різноманітні артефакти, які існують виключно віртуально і тільки в Інтернет.
Поштовхом розвитку нових форм роздрібної торгівлі стали мобільні продажі контенту. Галузь з мільярдними оборотами, яка за короткий час з’явилася без додаткових інвестицій, вже показала свій потенціал.
Згадані моделі й форми у майбутньому отримують подальший розвиток, так само, як і виникатимуть нові, ще більш незвичні. Усі вони потребують існування ефективних і надійних платіжних рішень. З’явившись, такі платіжні рішення, у свою чергу, проникають у різні ринки і створюють нові.
Найбільш передбачуваним сегментом вбачаються Інтернет-платежі. Технологічне суперництво між двома домінуючими технологіями – електронними грошима програмного типу та традиційними платіжними картками – буде вирішено на користь перших. Принаймні про це говорить захоплення електронними грошима як усталених ринків США й Європи, так і молодих,зокрема, російського. Головна причина такої ситуації пов’язана не з електронними грошима, а із самим картковим товариством.
На фоні динамічного розвитку систем електронних грошей в Інтернет в області традиційних карток спостерігається деяка стагнація: невдалі спроби запуску протоколу SET, невиправдані сподівання від запуску 3D Secure, проблеми з шахрайством, щодо яких не виявляється відчутної позитивної тенденції. Безумовно, це не означає що платіжні картки не будуть використовуватися для розрахунків через Інтернет. Традиційні платежі в подальшому будуть прийматися на Інтернет-ринку.
Проте, вони будуть саме традиційними, – досвід нововведень в області карткових Інтернет-платежів показує, що без суттєвої перебудови структури, вони неефективні, а загальна перебудова під Інтернет-платежі не цікавить ні банки, ні держателів карток. Можливо, нове рішення в області карткових Інтернет-платежів виникне внаслідок розвитку оф-лайнової карткової платіжної технологій. Наприклад, якщо до карток буде вбудований бездротовий інтерфейс, і одночасно, такий інтерфейс масово вбудовуватиметься для інших цілей до комп’ютерів, а вартість нової інтеграційної технології зведеться до вартості програмного забезпечення, що знизить поріг впровадження практично до нуля. Проте подібних рішень поки не виникало.
Глобальним бізнес-фактором у світі платіжних карток є корпоративна еволюція міжнародних карткових платіжних систем, спрямована на публічні компанії, що без сумніву впливатиме на політику розвитку в найрізноманітніших напрямах.
Менш передбачуваним сегментом залишаються мобільні платежі. У цій сфері сьогодні не існує чіткого розуміння ні моделі фінансових потоків (йдеться про залучення операторських залишків), ні цільової аудиторії, ні технологічної моделі. Сьогодні розвиваються декілька фінансових моделей (пов’язаних із залишками користувачів, внутрішніми рахунками операторів, банківськими рахунками тощо), технологічних моделей (Інтернет-інтерфейс, захищені SIM-карти, вбудовані бездротові чіпи близького радіуса дії, SMS-платежі тощо) і багато моделей використання – від віддаленого банкінгу до купівлі товарів у GSM-кіосках. До цього можна додати достатньо успішну галузь платежів за рінгтони, заставки для мобільних телефонів тощо, яка сьогодні є головною рушійною силою процесу. Відсутність стрижневої моделі нагадує ринок Інтернет-платежів десятирічної давнини і свідчить, що часи обґрунтованого прогнозування у цьому сегменті ще не настали.
У світлі інтеграції Інтернету та голосових технологій в один пристрій найбільш перспективною здається проникнення моделі Інтернет-платежів до мобільних телефонів. Проте цей прогноз значно пов’язаний із розвитком самої мобільної галузі, який сьогодні важко передбачити. Одним із сценаріїв може бути прихід Інтернет-операторів у мобільну сферу. Наприклад, активне проникнення системи електронних грошей PayPal до мобільних пристроїв зв’язку здається більш вірогідним іефективним, ніж незалежні рішення конкуруючих між собою операторів.
Електронні гроші на карткових носіях мають перспективу у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця (face-to-face). Картки з електронними грошима є інструментом витиснення готівки для платежів малими сумами і з точки зору загальної економіки та держави є дуже корисними для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат.
Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток.
Таким чином, вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картами під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide.
Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть упровадження безконтактних технологій.
На форумі з питань електронних платежів (Digital Money Forum), який відбувся у березні 2006 року в Лондоні, представники компанії Тesko (Великобританія) зазначили, що за їх підрахунками перехід мережі універмагів Tesko на обслуговування від традиційних банківських карток до безконтактних наперед оплачених карток може принести компанії мільйони доларів щомісяця.
Фахівці міжнародної платіжної системи МаsterCard Wordwide, членами якої є понад 60 банків України, провели у вересні 2005 року дослідження того, яким чином при здійсненні щоденних невеликих купівель змінюється поведінка покупців, що використовують один з продуктів цієї системи, – безконтактні наперед оплачені картки PayPass. Результати дослідження, а також дані головного емітента PayPass (назва установи не була розголошена згідно з угодою про конфіденційність), показують, що споживачі досить лояльно ставляться до торговців, які працюють з PayPass, і використовують свої картки з PayPass частіше, ніж традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку. В цілому спостерігається тенденція щодо надання покупцями переваги електронним формам платежів порівняно з готівковою.
За даними головного емітента PayPass, отриманими під час досліджень, які проводилися протягом приблизно однакових тримісячних термінів у 2005 і 2006 роках, відбулося збільшення:
торговельних точок, що приймають PayPass – на 230%;
кількості трансакцій PayPass у торговельних точках – на 270%.
Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує на те, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.
Важливішими питаннями, пов’язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання.
Об’єктом правового регулювання в Україні мають бути як самі електронні гроші, так і установи, які випускають їх в обіг.
Суб’єктом регулювання має виступити Національний банк України, однією з функцій якого, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», є контроль застворенням електронних платіжних засобів. Згідно зі статтею 40 цього Закону Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України. Відповідно до статті 41 Закону України «Про платіжні системи та переказкоштів в Україні» на Національний банк України покладено обов’язок здійснювати контроль за діяльністю платіжних систем, що функціонують в Україні. Таким чином, яким би не було законодавче рішення стосовно установ, які матимуть в Україні право здійснювати емісію електронних грошей, контроль за цією діяльністю та функціонуванням систем розрахунків електронними грошима покладено на Національний банк України.
Основними цілями регулювання передбачаються такі:
забезпечення здатності центрального банку проводити грошово-кредитну політику;
підтримання розвитку в інтересах підприємців і споживачів ефективних, малоризикових, дешевих і зручних методів надання фінансових і платіжних послуг;
забезпечення користувачам адекватного захисту від шахрайства, недобросовісної діяльності, фінансових збитків, а також зайвого втручання у приватні справи;
сприяння органам влади запобігати та виявляти переміщення грошових коштів, пов’язаних із злочинною діяльністю.
Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем і розрахунків питання стандартизації є вкрай важливими не тільки в технічній сфері, а й в області методології та регулювання. Серйозні відмінності в підходах до регулювання роблять привабливим використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам і провайдерам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. У цих умовах важливо регуляторам різних країн знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей.
В Україні найближчою перспективою у сфері регулювання питань, пов’язаних з електронними грошима, передбачається впровадження загальних підходів Директиви 2000/46/ЄС.
Наріжним каменем при регулюванні електронних грошей є визначення юридичного статусу емітента електронних грошей і встановлення умов та обмежень його діяльності. Досвід об’єднаної Європи показує, що таке право разом із банками можуть мати йінші види кредитних установ, за умови виконання ними вимог, визначених зазначеною Директивою. Крім того, статтею 8 Директиви передбачене право регулятора не застосовувати окремих вимог Директиви до тих установ, які здійснюють випуск електронних грошей в обмежених обсягах, або якщо такі електронні гроші приймаються чітко визначеним обмеженим колом осіб.
Разом з цим, в умовах сьогоднішнього розподілу в Україні регулювання ринків фінансових послуг, надання небанківським установами права на здійснення емісії електронних грошей не дозволить забезпечити можливість встановлювати до емітентів електронних грошей резервні вимоги, що є основною рекомендацією Європейського центрального банку, в якій зазначається, що можливість центрального банку встановлювати резервні вимоги і вимоги щодо надання статистичної звітності є вирішальними, особливо, з точки зору забезпечення підготовки до суттєвого зростання обігу електронних грошей та їх впливу на грошово-кредитну політику.
Крім того, надання в Україні небанківськими установам права на випуск електронних грошей спричинить ряд правових колізій. Одна з них пов’язана із забороною небанківським установам здійснювати емісію платіжних карток.
Поняття «платіжна картка» трактується національним законодавством доволі широко. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до нього, крім традиційних платіжних карток доступу до банківського рахунку клієнта, входять наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто електронні гроші на карткових носіях. Обіг електронних грошей, які зберігаються на картках, суттєво обмежений технічними можливостями пристроїв, які сьогодні використовуються в системах, що діють в Україні. У загальному вигляді ця схема проста: емітент – держатель – торговець – еквайр/емітент.
Таким чином найближчою перспективою в Україні є надання права на здійснення емісії електронних грошей банкам.
Оскільки обслуговування обігу електронних грошей потребує виконання цілого ряду функцій, не всі з яких властиві традиційній банківській діяльності, природнім був би розподіл фінансових і технічних ризиків між різними юридичними особами, тобто відокремлення функцій емітента електронних грошей і функцій оператора в системах електронних грошей.
Банк-емітент гарантуватиме збереження суми покриття електронних грошей на своєму внутрішньому рахунку, а оператор виконуватиме технічне обслуговування обігу електронних грошей між учасниками системи. Вимоги законодавства до діяльності таких операторів мають бути подібними до вимог, що висуваються до процесингових установ,задіяних у традиційних платіжних системах. Окремим питанням, яке потребує законодавчого вирішення, є використання електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів.
Як би у майбутньому не розвинувся український сегмент Інтернет-ринку, він не зменшить привабливості та переваг всесвітнього Інтернет-ринку. Українці, як і мешканці інших країн, купують і купуватимуть за допомогою Інтернет товари та послуги, які пропонуються особами іншої держави, користуються і користуватимуться об’єктами прав інтелектуальної власності іноземців. Разом з цим, українські суб’єкти господарювання, які пропонують свої товари або послуги в Інтернет, є доступними нерезидентам України – користувачам Інтернет. Найбільш перспективним платіжним засобом, який використовується при таких операціях, є електронні гроші програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет. Для розрахунків з нерезидентами користувачам потрібні електронні гроші, виражені в іноземній валюті. У відповідь на такі потреби в Україні та інших країнах формується інфраструктура з осіб, які здійснюють обмінні операції з електронними грошима програмного типу, вираженими в різних видах валюти і випущеними за різними технологіями, а також здійснюють купівлю/продаж електронних грошей за національну та іноземну валюту, в тому числі за готівку.
Сьогодні діяльність таких осіб лежить за межами правового поля України. Розв’язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства України. Положення валютного законодавства мають враховувати інтереси користувачів систем електронних грошей, торговців, які приймають їх як засіб платежу за товари або послуги, та держави в цілому. Юридичні та фізичні особи мають бути зобов’язані дотримуватись валютного законодавства України в усіх випадках, коли вони здійснюють операції з електронними грошима, вираженими в іноземній валюті.
Оскільки в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, якщо звичайні гроші вводяться та виводяться із системи, а саме: під час зарахування грошей на рахунок емітента у разі випуску електронних грошей та списання грошей з рахунку емітента в разі пред’явлення держателем електронних грошей для їх погашення, вимоги валютного законодавства мають бути спрямовані на такі ключові моменти:
• введення/виведення коштів у/із системи електронних грошей;
• купівля/продаж електронних грошей, виражених в одній валюті, за звичайні кошти в іншій валюті, а також купівля/продаж електронних грошей, виражених в іноземній валюті, за іноземну валюту.
Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених в іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.
ВИСНОВКИ
У сучасну епоху еволюція грошей, як соціально – економічного феномена, виявляється в такій специфічній реальності, як електронні гроші. Потреби в такій формі грошей об’єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли велетенських розмірів. Вони, як будь-яка нова форма грошей, виникли у відповідь на запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, які стали вирішальним фактором не лише економічного життя, а й технічного й соціального прогресу в цілому.
Електронні гроші належать також до тих фінансово-економічних аспектів, що безпосередньо стосуються діяльності урядів, державних органів, громадського суспільства. Одна з проблем, породжених електронними грошима – це зміни в характері емісії грошей. Очевидно, у перспективі центральні банки втрачатимуть монополізм у сфері грошово-кредитної емісії та організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій.
Відтак, можна виділити три важливі тенденції у цій сфері:
– по-перше, з являються ознаки ерозії попиту на традиційні “банківські” гроші в якості засобів обігу і платежу;
– по-друге, відбуваються кардинальні зміни в кредитуванні не фінансового сектора, в результаті яких банківські депозити перестають бути головною базою позик для юридичних та фізичних осіб;
– по-третє, формуються більш досконалі механізми приватного клірингу, які у перспективі можуть замінити систему розрахунків між контрагентами через центральні банки.
Отже, у наші дні розпочалася епоха відродження “приватних грошей” (private monies), які, здавалося би, безповоротно “пішли” в минуле, після того як центральні банки отримали виключне право на грошову емісію. Згідно концепції Б. Фрідмена центральні банки в епоху електронних грошей можуть втратити право на емісію грошей і отримання центральним банком доходу завдяки монополії на випуск паперових грошей (т. зв. “сеньйораж”).
Таким чином, поява і поширення електронних грошей у певному розумінні – це нова ера їх еволюції, коли інформація перетворюється у субстанційну основу сучасної економічної реальності. Відповідно банківські технології стають потужною інформаційною системою, що органічно вписується в нову економічну реальність, яку сьогодні все частіше характеризують, як “інформаційну економіку”.