екзамен

Білет№15

Питання

1. Особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського.

2. Утворення українських політичних партій в Галичині наприкінці 19 ст..

3. Проголошення Карпатської України незалежною державою. Окупація Закарпаття угорськими військами.

1) Коли Галицько-Волинське князівство почало занепадати, литовські князі почали захоплювати сусідні українські землі. Приєднання нових земель відбувалось як шляхом завоювань так і добровільним переходом руських князівств під зверхність великого князівства Литовського. Простим людям набридли постійні сутични між князями, а сильна влада литовського князя хоч якось забезпечувала мир та спокій і давала можливість вільно працювати на землі. Вся влада в литовському князівстві належала великому князеві. Руська мова визнавалась у Литві державною, а православна церква залишалась панівною у духовному житті. Литовці за браком професіоналів або чиновників для управління своїми величезними територіями дозволяли українській знаті обіймати високі державні посади. Виявляючи повагу до місцевих жителів, литовці часто говорили: "Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо". Литва перетворилась на багатонаціональну державу, де переважало слов'янське населення. У 1385 році великий князь Литовський Ягайло взяв шлюб з польською королевою Ядвігою і став польським королем, одночасно залишаючись володарем литовської держави. Так було покладено початок об'єднанню Польщі і Литви в одну державу (Кревська унія).

2) У жовтні 1890 року в Галичині створено русько-українську радикальну партію, - це була перша політична партія в Україні. Засновники: Франко Іван, Михайло Павлик, Степан Данилович. Це партія соціалістичного напрямку, вона мала своїх представників у віденському парламенті. Мета партії - автономія західної України у складі Австро-Угорщини. У 1899 році у Русько-Українській радикальній партії відбувся розкол. Юліан Бачинський важливою метою політичної діяльності партії бачив у досягненні незалежності України. У 1900 році Юліан Бачинський опублікував книгу "Україна уярмлена" в якій доводив необхідність здобуття Україною незалежності. У 1899 році створено українську національну демократичну партію. Засновники партії - Юліан Романчук, Михайло Грушевський. Керівний орган партії - народний комітет - виступив із закликом до українців боротися за незалежну Україну. 1899 рік - відбулось утворення української соціал-демократичної партії. Засновники - Ганкевич, Вітик. Мета партії - будівництво соціалізму, використовуючи парламентські методи боротьби. Отже, наприкінці 19 століття в Західній Україні вже існували 3 політичні партії, які мали серйозну підтримку в населення.

3) Після закінчення першої світової війни, Закарпаття опинилось у складі Чехословаччини (Підкарпатська Русь). Внаслідок Мюнхенської угоди 1938 року почався поділ Чехословаччини. Складне міжнародне становище, боротьба закарпатців за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Закарпаттю автономію. 11 жовтня 1938 року створено перший автономний уряд, який очолив Андрій Бродій. Наприкінці жовтня Бродія, який намагався проводити про угорську політику, було усунуто з посади керівника уряду і прем’єр міністром Підкарпатської Русі обратно Августина Волошина. Рішенням Віденьскої конфедерації в листопаді 1938 року значна частина Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово були приєднані до Угорщини. Столицю Підкарпатської Русі перенесено до міста Хуст. В січні 1939 року створено політичну організацію закарпатців – українське національне об’єднання (УНО). В лютому 1939 року відбулися вибори до сойму Підкарпатської Русі. Перемогу на виборах отримали прихильники незалежності Закарпаття 86% голосів. 15 березня 1939 року на засіданні Сейму проголошено незалежність Карпатської України. Президентом Карпатської України обрано Августина Аврелія. Уряд очолив Юлій Гевай. 14 березня 1939 угорські війська вторглись в Закарпаття. Карпатська Січ – військова організація краю, незважаючи на героїчний опір не змогла зупинити вторгнення (бій на красному полі). 18 березня 1939 року більша частина території Закарпаття була захоплена угорськими військами. Августин Волошин разом із урядом був вимушений емігрувати за кордон.

Білет№16

Питання

1. Українські землі в складі Речі Посполитої в другій половині 16 ст..

2. Розгорання руху народовців у Західній Україні в другій половині 19 ст..

3. Включення західноукраїнських земель до складу УРСР в 1939-1940 рр.

1) У 1569 році у Польському місті Любліні було скликано з'їзд Польського і Литовського панства. З'їзд прийняв рішення про унію (або об'єднання) великого князівства Литовського і Польського королівства в одну державу - Річ Посполиту (Польщу). Внаслідок об'єднання українські землі перейшли до Польщі. Чим більше посилювалося панування Польщі в Україні, тим більших утисків зазнавали українці. Згідно з польськими законами православним українцям заборонялося займати будь-які державні посади. В містах українці могли жити лише на певних вулицях. Українські церкви не могли бути вищими за католицькі. Висміюючи все українське, польське панство вихваляло свої мову, звичаї, школи. Польські пани намагалися залучити на свій бік українське панство, яке, побоюючись втратити свої багатства, переймало польську мову, звичаї, релігію. За литовським статутом 1588 року українських селян перетворено на кріпаків. У 1596 році в Бересті скликано церковний з'їзд і проголошено церковну унію - об'єднання православної і католицької церкви під зверхністю Папи Римського. Так в Україні виникла греко-католицька або уніатська церква. Для захисту своїх інтересів, мови, релігії православні українці створюють братство. Найперше братство, разом із школою і друкарнею з'явилось у Львові 1586 року.

2) Рух народовців представлений переважно молодою українською інтелігенцією. Народовці доводили, що українці - це окремий народ, який потребує захисту своїх національних і політичних прав. З ініціативи народовців 1864 року створено перший український професійний театр у Львові. У 1868 році народовці створили культурно-освітнє товариство "Просвіта", що мало на меті поширення освіти. У 1873 році народовці створили у Львові літературне товариство імені Тараса Шевченка. Мета - сприяти розвитку укроаїнської мови та літератури. У містах та селах народовці створювали бібліотеки, організовували гуртки художньої самодіяльності. У складі товариства існувало 3 секції: філологічна, історично-філософська, і математично-природнича. У 1892 році товариство змінило назву на Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ).

3) 23 серпня 1939 року у Москві підписаний договір про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною., який був розрахований на 10 років. Одночасно були підписані таємні документи, у яких йшлося про переділ існуючих кордонів між країнами Європи на користь Німеччини і СРСР. Радянський союз мав приєднати незалежні держави і Литву, Латвію Естонію, а також частину Польщі (Зх. Україна і Зх. Білорусія). 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу розпочалась Друга Світова Війна. 17 вересня 1939 року радянські війська перейшли польський кордон і зайняли частину польської території. Радянський уряд пояснював перетин польок-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю фашистами. Перевага радянських частин була величезною. Польський уряд переїхав до Румунії, наказавши фронтовим командирам не робити опору більшовикам і відвести війська до румунського кордону.

Наприкінці вересня 1939 року Зх. Україна опинилася під контролем радянської армії. В жовтні 1939 року під контролем комуністів відбулися вибори до народних зборів Зх. України. Наприкінці жовтня 1939 року народні збори прийняли декларацію про возз’єднання західної України з УРСР. На території Зх. України було створено 6 областей: Львівську, Станіславську (Ів.-Фр.), Волинську, Тернопільську, рівненську, Дрогобицьку. Влітку 1940 року радянський уряд запропонував сусідній Румунії повернути Пн. Буковину і Бессарабію. Уряд Румунії, не маючи підтримки з боку Німеччини, змушений був погодитися. Пн. Буковина і Придунайські землі увійшли до складу України. В листопаді 1940 року між Україною і Молдавією встановлено новий кордон. До складу Молдови включено Придністров’я з українським населенням.

Білет№17

Питання

1. Причини національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст.. Початок війни 1648-1649 рр.

2. Економічне і політичне становище українців у Австро-Угорській імперії на початку 20 століття.

3. Нацистський "новий порядок" в Україні в 1941-1944рр. Голокост.

1) Основними причинами визвольної війни були:

1. Національний гніт - обмеження прав козацтва у правах при зайнятті урядових посад.

2. Релігійний гніт - наступ католицизму на права і свободи української православної церкви.

3. Соціальний гніт - перетворення вільних селян на кріпаків, важке становище селян і міщан.

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, і антифеодальним. Нове повстання очолив Богдан Зіновій Хмельницький. Мета повстання: ліквідація польського панування в Україні. Перші перемоги повсталі отримали у битві поблизу жовтих вод і під Корсунем на весні 1648 року. У вересні 1648 року відбулась битва під Пилявцями, яка завершилась перемогою повсталих. Ця перемога відкрила українському війську шлях у Галичину. У жовтні-листопаді 1648 року триває облога Львова. Козаки, взявши викуп, залишили місто і вирушили до польської фортеці Замостя. Дізнавшись про вибори нового польського короля, Хмельницький дав згоду на перемир'я і повернув козацьку армію назад в Україну. У 1649 році польська армія захопила Галичину і вторглась на Поділля. Козацькі війська виступили на зустріч польській армії і оточили її біля міста Збараж. У серпні 1649 року відбулась битва повсталих з головними частинами польської армії поблизу міста зборів. Козаків зрадили татари. Кримський ган вимагав, щоб гетьман розпочав переговори з поляками. Незабаром був підписаний Зборівський мирний договір 1649 рік. Його умови: Річ Посполита визнавала існування козацької України в межах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств, гетьманське правління в ній, свободу існування православної церкви, реєстр козаків - 40000 осіб. Селяни, які не потрапили до реєстру, мали повернутись до своїх панів.

2)

3)Територія України була повністю захоплена військами Німеччини та її союзниками протягом 1 року і 1 місяця. Захопивши українські землі нацистки поділили їх на чотири частини, підпорядкувавши різним країнам: західну Україну приєднано до Польського генерал-губернаторства, Буковину і частину Одеської області – до складу Румунії, прифронтові області підпорядкували військовому командуванню, інші українські землі входили до складу Рейхскомісаріату. Україна з центром у м. Рівне. Закарпаття залишалось у складі Угорщини (1939). Німецький план «ост» передбачав такі заходи щодо України:

1. Онімечення населення українських земель.

2. Фізичне знищення слов’янських народів.

3. Переселення німців на українські землі протягом 30 років.

До Німеччини вивозили сировину, твори мистецтва, продовольство, українські чорноземи. На окупованих землях був встановлений нацистський «новий порядок», який означав фізичне знищення слов’ян, євреїв, а також представників радянської влади і комуністів. На примусові роботи до Німеччини з України вивезено 2 млн. громадян. Мирному населенню заборонялося користуватися залізницею, поштою, телеграфом. Були закриті школи і навчальні заклади.

Білет№18

Питання

1. Гетьман П. Орлик та його Конституція.

2. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Передумови і початок революції.

3. Радянське підпілля і партизанський рух у 1941-1943 рр.

1) Гетьман П. Орлик та його Конституція. Конституція, складена Пилипом Орликом за кордоном у 1710 році. Вона складалася із вступу і 16 статей. Текст конституції складений латинською і українською мовами. Цей документ є своєрідним договором між гетьманом і козацтвом, щодо бажаного майбутнього устрою України. У вступі викладено історію руського народу і війська запорозького. Орлик вважав, що Україна після визволення, зберігаючи козацький устрій, буде незалежною державою. Основною ідеєю конституції була вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати основу роль у політичному житті країни. Державною релігію проголошувалось православ'я. Всі важливі державні справи вирішувались гетьманом спільно з козацькою старшиною. Передбачалось тричі на рік у гетьманській столиці збирати генеральну військову раду. І хоча конституція не була втілена в життя і не набула сили закону, вона є унікальним історичним документом. Крім Великобританії жодна з країн Європи на той час не мала подібних документів.

2) Україна в роки революції 1905-1907 рр. Передумови і початок революції. Причини революції:

1. Збереження в країні необмеженої влади царя.

2. Відсутність політиичних свобод: свободи слова, друку, зборів.

3. Невирішеність селянського питання (малоземелля селян, необхідність працювати на важких умовах у поміщиків).

Початок революції датують 9 січням 1905 року. В цей день у Петербурзі була розстріляна мирна демонстраціяі робітників, що ішли до царських палат з наміром вручити звернення з проханням покращити умови життя. В історію ця подія ввійшла під назвою "кривава неділя". Розстріл демонстрації остаточно розвіяв віру народу у "доброго царя". Влітку 1905 року революційний рух охопив Україну. 14 червня 1905 року відбулось збройне повстання на броненосці Потьомкін. Це був перший великий виступ на флоті і в збройних силах Росії. Очолили повстання Вакулемчук і Матюшенко. Проти повсталих спрямували всю Чорноморську ескадру, але ескадра відмовилась відкрити вогонь проти революційного броненосця. 25 червня 1905 повстанці здали броненосець румунській владі (закінчились продовольства, вугілля, питна вода).

3) Радянське підпілля і партизанський рух у 1941-1943 рр. Організація партизанської боротьби була покладена на партійні і комсомольські комітети. Вже на початку війни більшість партизанських груп були викриті і розгромлені нацистами (із 3,5 тис. залишились 22 групи). Посиленню партизанського руху в Україні сприяла перемога під Москвою. На півночі Сумської області сформувалась група об’єднаних партизанських загонів під керівництвом Олександра Сабурова. Боротьбу із загарбниками вели партизанські загони, які очолювали Федоров, Наумов, Ковпак. Влітку 1942 року почав діяти український штаб партизанського руху. Наприкінці 1942 року в Україні вже діяли 5 партизанських з’єднань і 900 дрібних загонів. У вересні 1942 року відбулась нарада командирів партизанських з’єднань у Москві. Учасники наради ухвалили пропозицію про проведення глибоких рейдів на Правобережну Україну. У жовтні 1942 року в рейд на Правобережну Україну вирушили з’єднання Ковпака і Сабурова. Під час Курської битви партизани здійснили операцію «Рейкова війна» - руйнування залізниць, мостів, залізничних ешелонів, які перевозили на фронт солдат і техніку. В червні 1943 року в рейд по західних областях вирушило партизанське з’єднання Сидора Ковпака («Карпатський рейд»). На початку жовтня 1943 року з’єднання, розділившись на групи, намагалось покинути західну Україну. Частину ковпаківців перехопили в Галичині війська УПА. 29 учасників партизанського руху відзначені званням героя радянського союзу. Одна з найвідоміших молодіжних підпільних організацій «партизанська іскра» виникла у селі Кримка Одеської області. Вона проіснувала до лютого 1943 року. Ще одна відома підпільна організація «молода гвардія» працювала у місті Уфандон. Методи боротьби: збройні напади на поліцію, німецьких солдат, інформування населення про події на фронтах війни.

Білет№19

Питання

1. Розквіт Київської Русі за князювання Володимира Великого.

2. Кирило-Мефодіївське братство.

3. Організація Українських Націоналістів на початку радянсько-німецької війни. Створення УПА.

1) Розквіт Київської Русі за князювання Володимира Великого. Усі закони, які існували на той час, було зведено в одну збірку під назвою "Руська правда". За Ярослава міцніли зв'язки з Візантією і західними країнами: Польщею, Францією, Німеччиною. Одружуючи своїх синів і віддаючи заміж дочок, князь Ярослав поріднився з багатьма князями і королями Європейських країн "Тесть Європи". За Ярослава були відкриті школи, бібліотеки, перші лікарні при монастирях, починається літописання та переписування ченцями книг. Князь Ярослав здійснив декілька успішних походів проти литовців і розгромив печенігів. За Ярослава посилюється значення київської церковної метрополії. На найвищу посаду митрополита призначається не грек, а слов'янин русич, яким став Іларіон.

2) У січні 1846 році створено Кирило-Мефодіївське товариство. До основного складу товариства увійшло 12 осіб. Товариство назване так на честь слав'янських просвітителів Кирила і Мефодія. До товариства входили Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Гулак. Програмні документи: "Статут словянського товариства Святого Кирила і Мефодія", "Книга буття українського народу", записки. У книгу буття українського народу показано основні події світової історії з давніх часів до середини 19 століття. Статут слов'янського товариства святого Кирила і Мефодія складався з 20 частин. Головні ідеї і головні правила: Всі слов1янські народи повинні утворити всеслов'янську федерацію із центром у Києві. Майбутня Україна, як складова частина федерації, мала утворити два штати: Східний (Лівобережна) і Західний (Правобережна). Що до громадянськи прав передбачалась свобода віросповідання, обов'язкове початкове навчання, відміна тілесних покарань і смертної кари. У березні-квітні 1847 року Кирило-Мефодіївсьве керівництво було розгромлене жандармами, а його керівники арештовані.

3)На передодні війни ОУН розділилась на дві частини: прихильників Степана Бандери (Бандерівці) і прихильників Мельника (Мельниківці).

ОУН(б) прагнули створити власну армію, боротись за незалежність України, спираючись на сили і можливості українського народу.

ОУН(м) боролись проти більшовиків за незалежність України при підтримці Німеччини. Керівництво Німеччини погоджувалось на співпрацю з ОУН, сподіваючись використати їх у боротьбі з радянською армією (батальйони «Роланд», «Нахтігаль»).

30 червня 1941 року скликані бандерівцями українські національні збори у Львові ухвалили рішення відновити незалежність України і сформувати український уряд, який очолив Ярослав Стецько. 9 липня 1941 року уряд Стецька розігнаний німцями. За наказом Гітлера ув’язнені Бандера, Стецько і деякі члени уряду. Німці арештували близько 300 діячів ОУН, а 15 керівників організацій розстріляли. Батальйони «Роланд» і «Нахтігаль» розпущені, а українські офіцери арештовані. В листопаді 1941 оку німецькі каральні органи отримали наказ арештувати і знищити всіх керівників ОУН. В Києві німці арештували близько 300 осіб, в Нікополі ще 200 діячів ОУН. У жовтні 1942 року створено УПА. Головнокомандуючий УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). Центром формування УПА стали Волинь і Полісся. Мета: боротьба за українську незалежну державу. Тому УПА бореться з СРСР і Німеччиною. УПА не мала підтримки за кордоном і змушена була покладатися на власні сили. Влітку 1943 року відбувся третій надзвичайний з’їзд бандерівців. На ньому прийнято програму революційних змін:

1. Рівність у правах і обов’язках усіх громадян України.

2. Обов’язкова середня освіта.

3. Безкоштовна передача землі селянам.

4. Свобода слова, друку, зборів.

Білет№20

Питання

1. Формування української держави під час визвольної війни середини 17 ст.

2. Діяльність українських громад у І та ІІ державних Думаї Росії.

3. Стан економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-их рр.

1) Формування української держави під час визвольної війни середини 17 ст. Основним підсумком визвольної війни стало відродження української козацької держави. Держава отримала назву "Держава війська Запорозького". Територія козацької держави складался із земель Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Населення 1,5 млн. громадян. Столицею держави стало місто Чигирин. Вся держава війська запорозького була поділена на полки, сотні, волості. На чолі козацької держави стояв гетьман, якого обирали на генеральній козацькій раді. Він призначав на посади козацьку старшину, роздавав землі, скликав козацьку раду. При гетьмані існував уряд - генеральна військова канцелярія, до складу якої входили генеральні старшини (генеральний писар, генеральний суддя, генеральний обозний, осавули). Найвищим судовим органом був генеральний військовій суд. Українська козацька держава мала власні збройні сили: козацьке військо, основою якого були реєстрові козаки. Були встановлені дипломатичні відносини з Польщею, Туреччиною, Швецією, Московським царством. Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору та герб із зображенням козака з рушницею.

2) У першу думу, яка почала працювати у травні 1906 року від України увійшло 102 депутати. 45 депутатів - українців створили парламентську громаду. В основу програми цієї парламетської групи були покладені 3 важливі для українців проблеми:

1. Земельна (наділення селян землею).

2. Освітня (запровадження української мови у школах і державних установах).

3. Питання автономії.

В січні 1907 року відбулись вибори до другої державної Думи. Майже половину всіх депутатів із України становили селяни. Вони утворили в думі парламентське об'єднання "трудова громада". Вони домагались автономії України, місцевого самоуправління, української мови у школах і судах. Друга державна дума проіснувала 103 дні. У червні 1907 року її було розігнано. Розпуск другої державної думи означав закінчення революції.

3)

Білет№21

Питання

1. Україна в роки правління гетьмана І. Виговського.

2. Діяльність "Руської трійці" в Галичині.

3. Розвиток української літератури і мистецтва. "Шістдесятники".

1)

2)Діяльність "Руської трійці" в Галичині. У 1833 році вихованці Львівської духовної семінарії Морніян Шошкевич, Іван Вагілевич, Яків Головацький створили у Львові гурток "Руська трійця". Мета гуртка: перетворення української народної мови на літературну. Для греко-католицьких священників сама ідея писати книги селянською мовою давалася чимось нечуваним. Вони прямо дали зрозуміти Шошкевичу та його товаришам, що у своїй справі їм не варто розраховувати на допомогу церкви. Для здійснення своїх задумів Руська трійця вирішила опублікувати альманах "Русалка Дністрова", що містивби народні пісні, вірші, історичні статті. Публікацію альманаху у Львові було заборонено, тому Шошвеквич із товаришамии був змушений видавати його у далекому Будапешні. Із 300 привезений до Львова примірників, майже всі конфіскувала поліція. Значення діяльності Руської трійці полягає в тому, що Західно-Українська інтелігенція виданням альманаху "Руалка Дністрова" довела, що народна мова може бути літературною.

3) Розвиток української літератури і мистецтва. "Шістдесятники". В Україні виникло нове покоління молодих людей, яке повірило, що з кінцем сталінщини в радянському союзі відбудуться зміни на краще. Це покоління поетів, художників, композиторів, отримало назву "шістдесятники". В цей час написано чимало повістей, романів, створено кнофільми, у яких правдиво зображувалися події з історії тогочасного життя України. Серед шістдесятників не було відкритих ворогів радянського режиму. Вони прагнули лише вдосконалити його. Центром українського шістдесятництва став Київський клуб творчої молоді "Сучасник" (1959 рік). Керівник Лесь Танюк. Клуб здійснював просвітницьку роботу, проводив святкування ювілених дат народження українських діячів. Пізніше творчі осередки шістдесятників виникли у Львові, Одесі, Запоріжжі. Найвідоміші представники шістдесятників В. Симоненко, Ліна Костенко ("Мандрівне серце", "Проміння землі"). Триває переманювання талановитих вчених, письменників до Москви, як було у випадку з Довженком. На той час ним було підготовлено сценарій кінофільмів, "Антарктида", "Зачарована Десна", "Поема про море". Серед відомих шістдесятників були українські композитори В. Ляроминський ("Третя симфонія"), Ю. Мейтус, "Украдене щастя". На захист української мови виступили письменники М. Рильський, М. Бажан, які у листі, що був опублікований у газеті Правда, висловилися за рівноправне вивчення у школа України російської та української мови. У 1962 році М. Хрущов провів зустріч з діячами літератури і мистецтва. На них він заявив про те, що українським письменники неправильно зображують радянську дійсність. Багатьох шістдесятників було притягнено до судової відповідальності.

Білет№22

Питання

1. Господарство, побут, духовне життя трипільців.

2. Земельна реформа Петра Столипіна.

3. Зародження дисидентського руху в Україні.

1) У добу "мідного віку" на території України була поширена культура, яка вперше була відкрита наприкінці 19 століття київським археологом Хвойко біля села Трипілля на Київщині і відтоді цю культуру стали називати Трипільською. Трипільська культура проіснувала з 4-3 тис. до н. е. Найбільшими поселеннями трипільців є Майданецьке і Доброводи в черкаській області. Їх населення складало 10-20 тис. осіб. Основним заняттям трипільців було землеробство. Цікавим явищем трипільської культури є мальована кераміка - глиняний посуд, який розфарбовувався чорною, білою, червоною фарбами. Гончарні вироби мали орнаменти, що складалимся з малюнків у вигляді трикутників, фігурок людей і тварин. Ці малюнки на думку вчених є початками писемності. Серед керамічних виробів трипільців археологи знаходять фігурки різних тварин та жінки. Фігурки жінок вважають вчені є зображенням богині-матері, що свідчить про існування у них материнської родової общини.

2) Петро Столипін поставив собі за мету зруйнувати селянську общину, створили на селі міцне заможне селянство, яке було б опорою існуючій владі. Наприклад, селянину важко було залишити общину, він не міг продати землю, якою користувався, оскільки вона належала общині. Реформа була започаткована указом від 9 листопада 1906 року. Скасовувались обов'язкові земельні общини. Селянин отримав право виходу із общини і йому общиною надавалась земля у приватну властність. Це землі дозволялось виділяти в окремий відруб або індивідуальне господарство - хутір. Проведенню реформи мав сприяти селянський банк, який скуповував землі у поміщиків і продавав селянам, а також видавав їм позику на 55 років, щоб зменшити чисельність бідняків в селі, уряд заохочував переселення селян на далекий схід - Сибір. У 1911 році Петро Столипін загинув у результаті терористичного акту.

3) Дисиденти в Україні виступили проти русифікації, порушення прав людини, недотримання існуючої конституції. Вони відверто висловлювали свої погляди і вимагали від влади рішучих змін. Український дисидентський рух відзначався певними рисами:

1. Вони прагнули досягти мети законним шляхом.

2. Для цього вони об'єднувались у гуртки, спілки, комітети.

3. Дисиденство існувало в усіх куточках України і охоплювало різні категорії населення (студенти, робітники, лікарі, військові).

Найвідоміші українські дисиденти: літературний критик Іван Світличний, поет-перекладач Святослав Караванський, юрист Левко Лук'яненко, Василь Стус. Серед перших дисидентських організація в Україні були українська робітничо-селянська спілка, український національний фронт, об'єднана партія визволення України. У травні 1961 року у Львові відбувся судовий процес над діячами української робітничо-селянської спілки ("справа юристів"). Керівник спілки Левко Лук'яненко був засуджений до страти, згодом заміненої 15-річним ув'язненням. До різних термінів позбавлення волі були засуджені і інші діячі спілки. Мета спілки: домогтися виходу України із складі СРСР і стати незалежною державою. Судові процеси над дисидентами відбулися в Києві, Донецьку, Запоріжжі. У 1961 році в Донецьку засуджено групу громадян, яку очолював журналіст Григорій Райовий. У 1963 році репресовано генерала Петра Григоренка, який виступив на пітдтримку справедливої боротьби кримськик татар за повернення на історичні батьківщину (в Крим). Своєрідним протестом проти проведених аршетів була праця Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?!". Свій твір Дзюба адресував першому секретареві ЦККПУ Петру Шелесту.