2. Закономірності психічного розвитку.

1. Перший параметр пов'язаний з функціональною локалізацією порушення, в залежності від якої розрізняють два основних види дефекту: частковий, зумовлений дефіцитарністю окремих функцій гнозису, праксису, мовлення; загальний, пов'язаний з порушенням регуляторних систем, як підкіркових, при дис­функції яких спостерігається зниження рівня психічної активності, патологія потягів, елементарні емоційні розлади, так і кіркових, зумовлюючих дефекти інтелектуальної діяльності (недостатність цілеспрямованості, програмування, контролю), порушення більш складних специфічно людських емоційних утворень...

Загальні і часткові порушення вибудовуються у певну ієрархію. Дисфункція регуляторних систем... впливає тією чи іншою мірою на усі сторони психічного розвитку. Порушення ж часткових функцій є більш парціальним і часто компенсується збереженістю регуляторних та інших часткових систем.

2. Другий параметр дизонтогенезу пов'язаний з часом пошкодження.

Характер аномалії буде різним в залежності від того, коли виникло пошкодження нервової системи. Чим раніше сталося пошкодження, тим більш вірогід­ним буде явище недорозвитку. Чим пізніше виникло порушення нервової системи, тим характернішими будуть явища порушення з розпадом структури пси­хічної функції.

Фактор часу визначається не лише хронологічним моментом виникнення розладу, а й тривалістю періоду розвитку функції в онтогенезі. Найчастіше пошкоджуються функціональні системи з порівняно коротким циклом розвитку. Так, частіше пошкоджуються функції, які мають підкіркову локалізацію, формування яких в онтогенезі завершується порівняно рано. Кіркові ж функції, які мають триваліший період розвитку, при ранньому впливі шкідливого стану частіше або стійко недорозвиваються, або тимчасово затримуються у своєму розвитку.

З параметром часу пов'язана й інша вірогідність розладу тієї чи іншої функції. Як відомо, в процесі психічного розвитку кожна функція в певний час. проходить через сензитивний період, який характеризується не лише найбільшою інтенсивністю розвитку, а й найбільшою вразливістю і нестійкістю щодо шкідливих впливів...

3. Третій параметр дизонтогенезу характеризує відношення між первинним і вторинним дефектом... За Л.С.Виготським первинним є порушення, які без­посередньо випливають з біологічного характеру хвороби..., а вторинні — виникають опосередковано в процесі аномального соціального розвитку...

Вторинний дефект виступає основним об'єктом психологічного вивчення і корекції аномального розвитку... Вторинно недорозвиваються ті функції, які безпосередньо пов'язані з ушкодженою. Наприклад, недорозвиток розуміння мовлення у дітей з порушенням слуху...

Специфічність недорозвитку зменшується в міру віддалення від основного дефекту... В залежності від місця первинного дефекту напрямок вторинного не­дорозвитку може бути "знизу догори" або "зверху донизу". Л.С.Виготський вважав, що основною координатою вторинного недорозвитку є напрямок "знизу догори" —- від елементарних функцій до складніших. Проте ряд даних дозволяє вважати, що вторинний недорозвиток може спостерігатись не лише щодо вищих психічних, а й базальних функцій. Відомо, що в онтогенезі розвиток йде не лише "знизу догори", але й "зверху донизу". В останньому випадку розвиток вищих психічних функцій стимулює перебудову базальних... У випадку дефекту вищих рівнів така перебудова не відбувається, виникає вторинний недорозвиток базальних систем (недорозвиток "зверху донизу"). Так, наприклад, при олігофренії недорозвиток мислення сприяє і вторинному недорозвитку потенційно більш збережених гнозису і праксису. Важливим чинником виникнення вторинних вад розвитку є фактор соціальної депривації. Дефект тією чи іншою мірою перешкоджає спілкуванню, гальмує засвоєння знань та умінь. Якщо вчасно не здійснюється психолого-педагогічна корекція труднощів, то це призводить до виразної вторинної мікросоціальної і педагогічної занедбаності, ряду розладів у емоційній та особистісній сферах, пов'язаних з постійним відчуттям неуспіху (зниження самооцінки, рівня домагань, виникнення аутичних рис тощо).

Необхідність ранньої корекції вторинних порушень зумовлена особливостями психічного розвитку дитячого віку. Пропущені терміни в навчанні і вихо­ванні автоматично не компенсуються у старшому віці, а виникаюче відставання вимагає вже складніших і спеціальних зусиль для його подолання...

Таким чином, в процесі розвитку змінюється ієрархія між первинними і вторинними, біологічно і соціально зумовленими порушеннями. Якщо на перших етапах основною перешкодою навчання і виховання є первинний дефект, то згодом вторинно виникаючі явища психічного недорозвитку, а також негативні особистісні установки... нерідко починають займати провідне місце... й і радіюють на більш широке коло психологічних вікових проблем, перешкоджаючи адекватній соціальній адаптації. І, навпаки, рання психолого-педагогічна корекція дефекту значно покращує прогноз формування особистості та соціальної адаптації аномальних дітей.

4. Четвертий етап дизонтогенезу пов'язаний з порушеннями міжфункціональної взаємодії в процесі аномального системогенезу...

У нормальному онтогенезі виділяють декілька типів міжфункціональних відношень...: явища тимчасової незалежності функцій; асоціативні; ієрархічні зв'язки. Явища тимчасової незалежності функцій характерні для ранніх етапів онтогенезу Так,... до дворічного віку розвиток мовлення і мислення йдуть окремо,... на ранніх етапах становлення мовлення спостерігається незалежність у розвитку його смислової і фонетичної сторони...

При асоціативному типі взаємодії розрізнені, різномодальні відчуттєві враження об'єднуються в одне ціле на основі часово-просторової суміжності... Такий тип організації вказує на малу диференційованість психічних процесів.