Розділ 14

Психофізіологічне забезпечення діяльності

Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності.

Психофізіологічний відбір.

Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпе& чення діяльності.

Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяль& ності.

Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності.

14.1.Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності

Забезпечення діяльності вважається одним із найважли( віших завдань прикладних наук, зокрема прикладної психо( фізіології.

Психофізіологічне забезпечення діяльності у найбільш за( гальному змісті можна розуміти як систему психофізіологічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності та надійності діяльності людини за умови збереження її психічного і фізич( ного здоров’я.

Основними заходами психофізіологічного забезпечення діяльності вважаються: психофізіологічний відбір та профоріє( нтація, психофізіологічна підготовка і діагностика, вдосконален( ня робочого місця та способів виконання діяльності, регуляція (корекція) психофізіологічного стану людини, підвищення її працездатності, запобігання дії несприятливих факторів, що пов’язані з особливостями діяльності.

147

О.М. Кокун «Психофізіологія»

14.2. Психофізіологічний відбір

Початковим етапом психофізіологічного забезпечення діяль( ності є психофізіологічний відбір. Цей етап не завжди є обов’яз( ковим, хоча й бажаним. У переважній більшості видів діяльності з різних причин він не здійснюється, і психофізіологу при за( безпеченні діяльності доводиться працювати чи з невідібраним контингентом, чи з людьми, яки пройшли так званий "природ( ний відбір". Але є види діяльності, де етап психофізіологічного відбору є обов’язковим. Вони пов’язані із:

екстремальними умовами та складністю діяльності;

високими психофізіологічними вимогами до людини;

високою соціальною, економічною та біологічною значу( щістю помилки;

великою вартістю навчання.

Психофізіологічний відбір – це складова професійного відбо( ру, метою якого є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій, зокрема та( ких, що супроводжуються значним нервово(психічним напру( женням, гіподинамією, порушенням природного режиму сну – неспання, підвищеними вимогами до аналізаторних систем, можливістю виникнення стресових ситуацій та ін. [3].

З практичного боку проблема психофізіологічного відбору зводиться до двох основних аспектів: визначення вимог, які висуваються діяльністю, та оцінювання рівня розвитку здібно( стей, що її лімітують.

Основу психофізіологічного відбору становлять такі уявлен( ня: про зв’язок сили нервової системи з порогами відчуття, концентрації уваги із здатністю долати труднощі; про за( лежність швидкості переключення з однієї діяльності на іншу, від рухомості нервових процесів у мікроінтервалах часу; про вплив врівноваженості нервових процесів на здатність оброб( ки інформації з одночасним реагуванням на передбачені сти( мули; про відношення сили нервових процесів до збудження та ін. Без включення оцінки цих властивостей до методів психо( фізіологічного відбору неможливо пояснити і передбачити по(

148

Розділ 14. Психофізіологічне забезпечення діяльності

ведінку людини в різноманітних ситуаціях, бо в кожній з них до організму висуваються специфічні вимоги [3].

До методик, які використовуються для психофізіологічного відбору, належать такі, що визначають основні і часткові (пар( ціальні) властивості нервової системи й особливості вегетатив( ної регуляції (вимірювання параметрів серцевої діяльності, ди( хання, шкірно(гальванічних реакцій, латентних періодів простих і складних сенсомоторних реакцій тощо).

Ці методики мають відповідати таким вимогам:

наукова обґрунтованість;

об’єктивність і стандартизованість;

диференційованість (унікальність) методики з позицій її специфічної спрямованості на оцінку однієї (чи групи)

психофізіологічної властивості, що має значення для професійної успішності;

	результати психофізіологічного обстеження повинні бути
	в мінімальному ступені зумовлені надбаними знаннями;
	психофізіологічна методика повинна бути нормалізована
	на досить представницькій	вибірці;

методики повинні бути оптимізовані за складністю з ура( хуванням обстежуваних контингентів і розв’язуваних завдань прогнозування професійної придатності;

методика повинна бути однорідною за змістом та мати внутрішню узгодженість;

необхідність наявності валідних зовнішніх критеріїв ме( тодики;

методики психофізіологічного обстеження повинні бути практично прийнятними, оскільки найцінніші прогнос( тично, але трудомісткі, складні й такі, що потребують знач(

них часових та грошових витрат, методики можуть не знайти широкого практичного застосування [3].

Визначивши наявні чи відсутні необхідні якості, можна до( помогти людині не тільки знайти шляхи і засоби їх компенсації, а й зорієнтуватися професійно. Так, для одних професій на( явність сильної нервової системи є обов’язковою умовою проф( придатності. Для інших більш придатними будуть особи із слаб(

149

О.М. Кокун «Психофізіологія»

кою нервовою системою, тому що вони можуть працювати у цій професії ефективніше і якісніше. Переважна більшість професій враховує природні особливості. Вони служать для відбору і по( шуку найбільш придатної роботи або вироблення оптимального індивідуального стилю діяльності, який допоможе максимально використати природні дані і компенсувати недоліки. З цією ме( тою крім психофізіологічного відбору здійснюють професійну психофізіологічну консультацію та орієнтацію. Остання включає підбір професій, які становлять певний інтерес для індивіда і відповідають рекомендаціям консультантів.

Залежно від того, на яку діяльність орієнтований претендент, професійний відбір може об’єднувати кілька видів. Наприклад, разом з психофізіологічним може здійснюватися медичний, соціально(психологічний, освітній, фізичний відбір.

Виділяють такі принципи психофізіологічного відбору:

динамічності – передбачає раціональну послідовність і повторність обстежень кандидата, що забезпечує додатко( ву інформацію про набуття людиною нових властивостей і якостей, здібностей і можливостей; періодичність обсте( жень визначається тривалістю навчання, специфічністю професії та іншими факторами;

комплексності – означає всебічне вивчення й оцінюван( ня властивостей і можливостей кожного кандидата;

активності відбору – відображає його місце в системі за( ходів для забезпечення якісної діяльності спеціаліста на сучасному виробництві;

практичності – визначає обґрунтування, розробку та про( ведення таких заходів прогнозування професійної при( датності, які б виправдовували матеріальні і фінансові витрати для їх здійснення;

групування – полягає у розробці комплексів методик психофізіологічного обстеження не тільки для кожної спеціальності окремо, а й для певних їх груп;

надійності отриманих результатів відбору – щоб оцінити надійність результатів, виконують кілька обстежень однієї групи за однією психофізіологічною методикою через

150