О.М. Кокун «Психофізіологія»

не слід намагатися використовувати як можна більше показників, буцімто тим самим забезпечуючи повноту інформації; достатньо обійтись чотирма(п’ятьма показни( ками за умови, що вони відбивають всі необхідні для да( ного стану субсистеми цілісної функціональної системи;

необхідно збирати анамнез про ставлення людини до даної ситуації, до конкретної діяльності, про її цілі, про способи реагування на ті чи інші обставини; це важливо робити в зв’язку з тим, що відношення людини до діяль( ності, прийоми саморегуляції, які вона може використа( ти, значно змінюють очікувану в зв’язку з ситуацією кар( тину психофізіологічних зрушень (Є.П. Ільїн).

14.5. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності

При виборі методів психофізіологічного забезпечення діяль( ності та їх дозування необхідно виходити із завдання, що ста( виться перед забезпеченням діяльності, враховувати наявний ПФС та індивідуальні особливості людини, особливості виду діяльності, особливості соціального оточення, взаємодію різних методів та інші фактори, що можуть вплинути на ефективність застосовуваних заходів. Наприклад, у процесі моніторингу ПФС різні заходи можуть застосовуватись як для негайної оптимізації ПФС, за наявності критичного відхилення від його оптимального значення, так і з метою профілактики подібних відхилень; як для підтримки певного рівня ПФС упродовж певного часу, так і тільки у разі потреби з метою його поліпшен( ня. І в кожному випадку буде досягатись оптимізаційний ефект на рівні адаптаційних можливостей людини.

Оптимізаційні методи, які можна використовувати у психо( фізіологічному забезпеченні діяльності, складають декілька ос( новних груп:

1. Індивідуальна регламентація (оптимізація) діяльності. Її сутність насамперед полягає у здійсненні індивідуального підходу до кожної особи з тим, щоб організувати її діяльність

156

Розділ 14. Психофізіологічне забезпечення діяльності

відповідно до її психофізіологічних особливостей. До заходів індивідуальної регламентації діяльності відносять: планування оптимального навантаження, оптимізацію режиму праці, відпо( чинку, харчування.

Індивідуальний стиль діяльності являє собою спосіб діяль( ності, що враховує індивідуальні якості (особливості) суб’єкта і має такі відмітні ознаки, як стійкість, зумовленість певними особистісними якостями, і є засобом ефективного пристосуван( ня до об’єктивних вимог (Є.О. Климов). Основна функція інди( відуального стилю діяльності полягає в оптимальному пристосуванні людини до заданих умов і вимог діяльності з метою досягнення належного результату.

Заходи щодо індивідуальної оптимізації діяльності можуть, наприклад, полягати в індивідуалізації величини і тривалості навантаження та його оперативній зміні залежно від наявного ПФС людини; раціональному чергуванні різноманітних видів навантаження та інтервалів відпочинку; створенні умов для повноцінного відпочинку та відновлення.

2. Фізіолого&гігієнічні та фізіотерапевтичні методи.

Ця група методів об’єднує засоби фізіотерапії та фізичної культури і вважається дійовим засобом профілактики перевто( ми, астенізації організму, невротичних розладів, інших функц( іональних порушень та відновлення нормального ПФС.

Добре відомі та широко використовуються такі фізіотерапев( тичні засоби, як масаж, самомасаж, сауна, російська лазня, за( гартування, повітряні, сонячні, водні (контрастний душ, сауна), фізіотерапевтичні процедури та ін.

Численними дослідженнями було встановлено, що регу( лярні різноманітні фізичні навантаження, в яких можуть вико( ристовуватись різні комплекси гімнастичних вправ та безпосе( редні заняття різними видами спорту, сприяють поліпшенню працездатності, збереженню здоров’я. Застосування фізичних вправ з метою підвищення адаптаційних можливостей люди( ни має численні напрямки: це і фізичні вправи впродовж ро( бочого чи навчального дня – активний відпочинок (так звані фізкультпаузи, фізкультхвилинки), і спеціально підібрані ком(

157

О.М. Кокун «Психофізіологія»

плекси фізичних вправ для тренування психофізіологічних функцій, необхідних для успішного виконання певних видів діяльності чи для відновлення оптимального ПФС у випадку його погіршення тощо.

3. Психорегуляційні методи.

Основною метою психорегуляції вважається формування такого ПФС, що зумовлює найбільш оптимальне вико( ристання інтелектуальних та фізичних можливостей людини, її знань, умінь, кваліфікації, досвіду чи оволодіння новими знаннями та вміннями. Психорегуляція має багатоцільовий спектр використання: зняття нервового напруження й стре( су, контроль за тривожністю, відновлення сил і поліпшення працездатності, підвищення ефективності виконання вироб( ничої та навчальної діяльності, збереження здоров’я й лікуван( ня різноманітних захворювань, керування мотивацією, мобіл( ізація та настроювання на певну діяльність. Але практичне використання психорегуляційних методів значно випереджає їх концептуальне обгрунтування. Ефективність деяких із них не є сталою й іноді непрогнозована.

Методи психорегуляції діляться на дві великі групи – гетерорегуляційні та методи саморегуляції. Перші, у свою чер( гу, поділяються на гіпносугестивні та методи навіювання в стані бадьорості. Гіпносугестивні методи можуть бути засто( совані тільки в окремих випадках і тільки висококваліфікова( ним спеціалістом. До методів навіювання в стані бадьорості належать: раціональна психорегуляція, навіювання та переко( нання, бесіди і лекції. Методи саморегуляції можна також под( ілити на дві великі групи: 1) переважно невербальні – ди( хальні, релаксаційні, медитативні; 2) вербальні – це різноманітні модифікації аутогенного тренування, а також са( монавіювання, самонакази, самопереконання, самозбадьорен( ня тощо. Такий поділ є досить умовним, бо дуже часто засто( совується комбінація різноманітних методів саморегуляції. Наприклад, поєднання самонавіювання на фоні релаксації та медитативного стану, що в спрощеному вигляді є характерним для аутогенного тренування.

158

Розділ 14. Психофізіологічне забезпечення діяльності

4. Фармакологічні та фітотерапевтичні методи.

Існує багато фармакологічних препаратів, що прямо чи опосередковано впливають на працездатність та стан людини: психостимулятори, антидепресанти, транквілізатори, ноотропи. Їх застосовують для усунення несприятливих станів (тривоги, страху, депресії, втоми тощо) чи підтримки високого рівня пра( цездатності. Застосування фармакологічних методів доцільне тільки як тимчасовий засіб збереження високої працездатності в особливих умовах діяльності, чи як засіб "швидкої допомо( ги" для попередження розвитку патологічного стану. Більшість фармакологічних препаратів змінює природний перебіг про( цесів у організмі. Вони нерідко спричиняють непередбачену побічну та навіть токсичну дію. До фармакологічних засобів відносять також вітаміни і коферменти, антиоксиданти, медіа( тори центральної нервової системи тощо.

Використання адаптогенів (женьшень, китайський лимон( ник, елеутерокок та ін.), імуностимуляторів, фітопрепаратів, гомеопатичних препаратів порівняно з більшістю наведених фармакологічних засобів, як правило, має більш загальну, неспе( цифічну та адаптаційно сприятливу дію, не потребує суттєвих спеціальних знань для їх вибору і застосування.

5. Апаратурні методи.

Ця група методів включає різноманітні апаратурні засоби, які, у свою чергу, можна поділити на контактні та безконтактні.

До безконтактних належать усі методи, в основі яких лежить використання технічних пристроїв без безпосереднього контакту з тілом людини: ультрафіолетове опромінювання, аеронізація повітря( ного середовища, аудіовізуальні ефекти (створення спеціальних зву( кових ефектів – шум морського прибою, гірського джерела та ін.), спеціально підібрана функціональна музика, відеопрограми тощо.

В основі більшості контактних апаратурних методів лежить використання електричного струму (електростимуляція нерво( во(м’язового апарату, центральна електроаналгезія, електросон, електропунктура, біоактиваційна терапія) чи випромінювання "м"якого" лазеру (лазеропунктура, опромінювання крові лазе( ром, "лазерний душ" та ін.).

159

О.М. Кокун «Психофізіологія»

Існують також інші заходи, що не увійшли до наведеної класифікації, але можуть справляти оптимізаційний ефект на різні рівні адаптаційних можливостей людини. Насамперед до них можна віднести заходи адміністративно(управлінської спрямованості. Значний ефект, наприклад, може мати правиль( но організоване матеріальне і моральне стимулювання. Корис( ними також можна вважати різні види тренінгів, зокрема мо( тиваційних, соціально(психологічних.

Питання для самоконтролю

1.Що являє собою психофізіологічне забезпечення діяльності?

2.У чому полягає сутність психофізіологічного відбору і які його основні принципи?

3.На яких принципах засновується алгоритм психофізіологічного забез( печення діяльності?

4.Яким є зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності?

5.Які основні принципи вибору та застосування дослідницьких методів психофізіологічного забезпечення діяльності?

6.Яка є їх класифікація?

7.Які основні групи оптимізаційних методів використовуються у психо( фізіологічному забезпеченні діяльності?

Література

1.Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психо( фізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. – К.: Міле( ніум, 2004. – 265 с.

2.Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка(Центр, 2003. – 400 с.

3.Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов / НИИ проблем военной медицины Украинской военно(медицинской академии. – К., 1996. – 336 с.

4.Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Г.С. Никифоров, М.А. Дмитриева, Л.Н. Корнеева и др. / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб.: Изд(во С.(Петербург. ун(та, 1991. – 152 с.

160

Розділ 14. Психофізіологічне забезпечення діяльності

Теми рефератів

1.Сучасні методи психофізіологічного відбору.

2.Діагностика стану при здійсненні психофізіологічного забезпечення діяльності.

3.Моніторинг психофізіологічного стану.

Творче завдання

Опишіть психофізіологічне забезпечення на прикладі якого(небудь (на вибір) виду діяльності?

161