- •1. Теорія п. Я.Гальперіна «Поетапне засвоєння знань». Характеристика етапів розвитку діяльності лічби.
- •2. Значення та завдання навчання дошкільників елементам математики.
- •3. Індивідуалізація навчання дошкільників математики. Характеристика різних форм організації дітей з формування елементарних математичних уявлень.
- •4. Заняття – основна форма навчання дітей дошкільного віку математики.
- •5. Індивідуальна робота вихователя, її роль і місце в процесі навчання математики дітей дошкільного віку.
- •6. Роль аналізаторів у розвитку діяльності лічбі, їх характеристика. Формування уявлень пор число у дітей дошкільного віку.
- •9. Використання дидактичного матеріалу у процесі навчання дошкільників математики.
- •10. Дидактичні ігри у формуванні елементарних математичних уявлень у дошкільників, їх місце в режимі дня.
- •11. Особливості сприймання дітьми геометричних фігур та форми предметів (на основі сенсорного сприйняття)
- •12. Використання елементів народної математики в навчанні дошкільників.
- •13. Час та його особливості. Методика формування уявлень про час у дітей дошкільного віку.
- •14. Методика формування уявлення дітей про величину предметів.
- •15. Проблеми навчання дошкільників математики в сучасних дослідженнях (н.Баглаєва, т. Степанова, г. Скірко, о.Фунтікова та ін.).
- •16. . П.Гальперін, в.Давидов, а. Леушина, н. Менчинська та ін. Пор проблему генезису поняття числа у дітей дошкільного віку.
- •17. Методика формування уявлень дітей про простір. Сприйняття простору дітьми раннього віку.
- •18. Методика ознайомлення дошкільників із задачею. Види задач.
- •19. Індивідуалізація навчання дошкільників математики.
- •20. Поняття про множину. Операції з множинами.
3. Індивідуалізація навчання дошкільників математики. Характеристика різних форм організації дітей з формування елементарних математичних уявлень.
1. Індивідуалізація включає в себе як процеси формування і розвитку індивідуальності, так і процеси її самореалізації в навколишній дійсності. З урахуванням індивідуальних особливостей особистості і її індивідуальності здійснюється індивідуальний підхід. Індивідуальний підхід передбачає використання методів впливу на кожну дитину окремо з урахуванням властивих їй особливостей (вікових, індивідуальних, статевих), тобто виокремлених конкретних дій і ставлення до дитини з боку педагога.
Індивідуальна робота проводиться для уточнення деяких знань, для кращого засвоєння відповідних умінь (порівняння, зіставляння, поділу на частини), для вивчення рівня початкових математичних понять. Індивідуальна робота проводиться вранці, на прогулянці, у ІІ половину дня.
Отже головним завданням індивідуальної роботи з формування початкових математичних понять є виявлення, перевірка, уточнення, іноді розширення і поглиблення знань дітей про різні кількісні відношення, а також розвиток самостійності мислення дітей, розвиток їх мови.
Проблема індивідуалізації в навчанні є однією з актуальних на сучасному етапі. Її теоретичною розробкою передбачений комплексний підхід до навчання, який поєднує фронтальні, колективні, групові та індивідуальні форми, методи і засоби.
Під індивідуалізацією навчання ми розуміємо специфічну форму організації навчально-виховного процесу, що розкриває педагогічний принцип реалізації змісту, цілей навчання, враховуючи індивідуальні відмінності дітей (Т.М.Степанова)
Розвиваюче навчання завжди було пов’язане з питаннями його організації. В історії відомо декілька форм навчання: індивідуальне, індивідуально-групове, групове і колективне. Більшість науковців вважає, що потрібне сполучення цих форм. Однак на рівні дошкільної дидактики немає обґрунтування сполучених всіх форм. В останні десятиліття більше уваги стали приділяти навчанню, побудованому на індивідуальному підході до дітей (А.М.Богуш, Г.Є.Дикопольська, Я.Ковальчук, Н.Литвина, К.Й.Щербакова, Т.Степанова).
Основна форма навчання - ЗАНЯТТЯ – планові - систематичне, поступове ускладнення мат – лу, проведення в певний час. Програма передбачає певний математичний зміст, яким діти повинні оволодіти.
Прийоми – пояснення і показ вих. – ля, ігрові прийоми, розгляд таблиць, картин, спостереження, екскурсії, практична діяльність дітей, вправи.
ВИМОГИ ДО ЗАНЯТТЯ – створення ситуації навчання (чіткі ролі: вихователь вчить , висуває навч. Завдання, повідомляє про щось, показує способи вирішення задач, демонструє способи вирішення задач, демонструє навчальні дії, дає зразки виконання
контроль, оцінка дій дітей – управляє процесом навчання. Навчання вимагає від дітей: - слухати, приймати задачу, яку висуває вих. – ль., виконувати дії не відволікаючись, правильно реагувати на зауваження вих. – ля. На занятті діти оволодівають початковими матем – ми знаннями і системою послідовних дій у їх взаємозв’язку. Вчаться порівнювати множини, величини, числа, розв’язувати арифметичні задачі, визначати форму предметів, ділити ціле на частини, орієнтуватися в часі. Обов’язково – індивідуальна робота на занятті, через неї дитина набуває певних навичок організованої розумової діяльності. Методика передбачає комплексний підхід: на кожному занятті дитина отримує знання і повинна їх десь вміти використати.
Структура плану конспекту – 1програмові завдання 2 – словник. 3 – дид. матеріал. 4 – хід заняття. Організаційна цілісність – дотримка регламенту часу. Логічна – перехід 1 частини в 2 Психологічна – почуття задоволення.
Заняття починаються з 2 молодшої групи. У групах 2- го і 3- го року життя ФЕМУ формується в процесі дид. ігор, вправ, побутової діяльності, індивідуального спілкування дитини з дорослими. 1 раз на тиждень першими проводяться в 1 половині дня. Тривалість кожного заняття визначаються виходячи з доступності та врахування вікових особливостей. І властивостей дітей: 1 мол група – 15 хвилин, сер група – 20 хвилин, старша – 25 хвилин. За змістом кожне заняття – це частина програми і має певну дидактичну мету. На кожному з них матеріал вивчається невеличкими частинами й обов’язково повторюється, і закріплюється на наступних заняттях. Повторення вивченого матеріалу в процесі розгляду нового матеріалу дає змогу не лише поглибити знання, а й по новому усвідомити, осмислити їх. Структура заняття залежить від віку дітей, змісту, обсягу матеріалу, поєднання програмових завдань, рівня знань і умінь дітей (мол гр. – одне завдання, сер гр. – дві теми, ст гр. – 2-3 програмових завдання). Перше заняття з нової теми у будь – якій групі цілком присвячується її вивченню. На кожному занятті в будь – якій групі передбачається самостійна робота дітей з різноманітним матеріалом. Після 10-15 хвилин – фізхвилинка.