3. Дошкільна і шкільна освіта дітей з особливими освітніми потребами.

Забезпечення дошкільною освітою дітей,

що мають особливі потреби

 

Сьогодні у сфері дошкільної освіти впроваджується значна кількість інновацій різного характеру, спрямованості і значимості, втілюються новинки в організацію, зміст, методику, технологію навчання. Адже, дошкільна освіта – це основа, фундамент всієї освіти.

   Вперше в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 629затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, що передбачає розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності, удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення ефективного розвитку дошкільної освіти, поліпшення матеріально-технічної бази, збільшення кількості дітей, що здобули дошкільну освіту, проведення експериментальної та інноваційної діяльності, удосконалення системи перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів та інші заходи, спрямовані на поліпшення якості дошкільної освіти, у тому числі для дітей з особливими потребами.

 

        В цілому Програма   сприятиме:

 -            розвитку мережі дошкільних навчальних закладів за рахунок будівництва   нових, відкриття закладів у пристосованих приміщеннях,  відкритті груп для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

-         забезпеченню дошкільних навчальних закладів: дидактичними та навчально-наочними посібниками, універсальними навчально-комп’ютерними комплексами; підключенням до мережі Інтернет;

- розроблення програм розвитку для дітей дошкільного віку (корекційних, інклюзивних) і окремих методичних комплектів (програми з різного виду нозологій та методичні рекомендації до них) для практичного використання в рамках інклюзивної та спеціальної освіти тощо.

Так, на виконання зазначеної вище постанови, у 2012 році було затверджено програми розвитку для дітей дошкільного віку з різного виду нозологій (корекційні).

З метою охоплення дітей дошкільною освітою, в Україні розвиваються дошкільні навчальні заклади різних типів і форм власності.

На сьогодні реальністю є їх варіативність залежно від форм власності, контингенту дітей, режиму їх перебування, застосування тих чи інших педагогічних підходів до змісту та методів виховання. 

Розширюється мережа дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, в яких безкоштовно виховуються і проходять лікування хворі діти і діти з вадами психофізичного розвитку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Одночасно з отриманням дошкільної освіти вони проходять комплекс лікувально-реабілітаційних заходів.

             Законом України «Про дошкільну освіту» затверджені державні гарантії у здобутті дошкільної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

             У статті 33 Закону України «Про дошкільну освіту» зазначено, що Держава  забезпечує  соціальний  захист, підтримку  дітей дошкільного   віку,  особливо  дітей-сиріт  і  дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей.

             Дітям,  які  потребують  корекції   фізичного   та   (або) розумового   розвитку,   тривалого   лікування   та  реабілітації, гарантовано  право  на  відвідування   державних   і   комунальних дошкільних  навчальних  закладів  з  гнучким  режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави.  Направлення дітей до дошкільного  навчального  закладу  (ясел-садка) компенсуючого типу здійснює  відповідна  психолого-медико-педагогічна   консультація, діяльність  якої  регламентується Положенням про психолого-медико-педагогічну консультацію. 

   Діти, які потребують корекції зору, слуху, опорно-рухового апарату,   забезпечуються   засобами   пересування,  протезування, орієнтації  і  сприйняття  інформації,  а  також  іншими  засобами індивідуальної    корекції   за   рахунок   держави   у   порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       На виконання Закону України для дітей з особливими потребами  працюють понад 2 тисячі закладів санаторного, спеціального та комбінованого типу, де разом із здобуттям дошкільної освіти діти отримують корекційно-відновлювальну та реабілітаційну допомогу.

 

Кількість закладів та груп спеціального призначення в Україні

з 2009 по 2012 рр. та чисельність в них дітей за даними

Державної служби статистики України

Роки	Кількість закладів, які мають групи спеціального призначення, за видами	Кількість груп спеціального призначення	Чисельність дітей в групах спеціального призначення
2009	1784	4912	76 тис. 053
2010	1834	5023	78 тис. 628
2011	1826	4988	80 тис. 233
2012	1847	5050	82 тис. 685

 

Кількість закладів спеціального призначення за видами груп

з 2009 року по 2012 роки за даними

Державної служби статистики України:

Заклади, які мають групи спеціального призначення, за видами	2009	2010	2011	2012
для дітей з порушеннями зору	182	183	178	178
для дітей з порушеннями слуху	28	26	26	27
для дітей з порушеннями мови	1385	1434	1411	1437
для дітей з порушеннями інтелекту	72	74	73	70
для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату	283	282	270	275
для дітей із затримкою психічного розвитку	235	245	267	278
для дітей з порушеннями по іншим профілям	25	22	21	16

 

 

Чисельність окремих категорій дітей у дошкільних навчальних закладах за регіонами у 2009-2012 рр.

Окремі категорії дітей у ДНЗ	2009	2010	2011	2012
Діти з обмеженими функціональними можливостями (діти інваліди)	6 тис. 338	6 тис. 766	7 тис. 339	7 тис. 950
Діти-сироти та позбавлені батьківського піклування	4 тис. 488	4 тис. 621	4 тис. 702	4 тис. 800
Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС	59 тис. 860	63 тис. 203	68 тис. 112	71 тис. 912

 

У країні продовжується запровадження заходів, спрямованих на профілактику дитячої інвалідності. Зокрема, проводиться масовий скринінг новонароджених на фенілкетонурію та вроджений гіпотеріоз, що сприяє своєчасній діагностиці станів, які призводять до ранньої тяжкої і нвалідизуючої патології з високим ступенем розумової відсталості.

Також з метою запобігання дитячій інвалідності, підвищення ефективності діагностики та лікування, надання дітям-інвалідам можливості найбільшої участі в соціальному і економічному житті, розвитку їхньої особистості розроблюється відповідна законодавчо-нормативна база. Так, лише за останні кілька років було затверджено такі національні стратегічні документи, як:

"Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" (постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1545);

Закон України "Про охорону дитинства" (від 26.04.2001 р. №2402-111);

Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (від 06.10.2005 р. №2961-IV);

Державна програма "Репродуктивне здоров'я нації" на 2006-2015 pp. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. №244-р.);

"Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року" (постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 р. №879);

Державна програма "Дитяча онкологія" на 2006-2010 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. №983);

Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей" (від 05.05.2008 р. №411/2008).

Подано на розгляд до Верховної Ради України проекти:

Закону України про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року (постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.2007 p. №650-V);

Концепції Державної програми "Здорова дитина" на 2008-2017 роки.

Ефективна адаптація та інтеграція дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку до суспільства неможливі без здобуття ними повноцінної дошкільної, шкільної та позашкільної освіти.

Дошкільна освіта дітей з інвалідністю сприяє розвитку та формуванню їх особистості, забезпечує соціально-психологічну реабілітацію та адаптацію дітей шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу у комплексі з корекційно-розвитковою та лікувально-оздоровчою роботою, готує їх до навчання у школі. Законами України "Про дошкільну освіту", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за рахунок держави гарантовано право на здобуття дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах із гнучким режимом роботи, їх утримання, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, орієнтації та сприйняття інформації, іншими засобами індивідуальної корекції.

Систему закладів дошкільної освіти дітей з інвалідністю складають:

• будинки дитини - дошкільні навчальні заклади для дітей віком до чотирьох років;

• спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років;

• дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові;

• дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечується фізичний, розумовий та психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, надання системної консультативно-методичної допомоги сім'ям, включення батьків до процесу виховання та реабілітації дитини, а також здійснюється оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома.

На сьогодні у 1,7 тис. дошкільних навчальних закладів здобуває дошкільну освіту 71,6 тис. дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

У порівнянні із 2003 р. кількість таких закладів збільшилася на 245 одиниць, а чисельність дітей в них -- на 10,3 тис. осіб.

Динаміку змін мережі спеціальних дошкільних навчальних закладів наведено у Табл. 1.

Навчальні роки	2002/2003		2003/2004	2004/2005	2005/2006	2006/2007	2007/2008
Кількість закладів, одиниць	1452		1502	*1571	1627	1647	1697
Чисельність дітей в них, осіб	61326		63145	64248	66865	69139	71588

У регіональному розрізі найбільша кількість спеціальних дошкільних навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Львівській областях - 335, 156, 114, та 107 закладів, найменша - у Закарпатській та Чернівецькій областях - 8 та 11 закладів відповідно.

Із 71,6 тис. дітей дошкільного віку, які у 2007/2008 навчальному році відвідували групи спеціального призначення:

- 53,6 відсотка дітей із порушеннями мовлення;

- 20,5 відсотка дітей із порушеннями опорно-рухового апарату;

- 14,4 відсотка дітей із порушеннями зору;

- 6,8 відсотка дітей із затримкою психічного розвитку;

- 2,1 відсотка дітей із розумовою відсталістю;

- 1,1 відсотка дітей із порушеннями слуху;

- 1,5 відсотка дітей із іншими захворюваннями.

У зазначених дошкільних навчальних закладах організовано систему навчання і виховання дітей з урахуванням особливостей їх розвитку, зокрема, проводяться корекційно-розвиткові заняття з предметно-практичного навчання, лікувальної фізкультури, соціально-побутового, просторового орієнтування, розвитку слухового, зорового, дотикового сприймання, формування звуковимови, розвитку мовлення з метою корекції порушень розвитку.

Після здобуття дошкільної освіти подальше формування особистості дітей з особливими потребами, забезпечення їх соціально-психологічної реабілітації, трудової адаптації здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах.

Систему загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-інвалідів складають:

• спеціальні загальноосвітні школи ( школи-інтернати);

• загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) І-ІІІ ступенів для дітей, які потребують тривалого лікування;

• загальноосвітні школи із спеціальними класами для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а потім, як наслідок, і Центральної Європи, відбулися докорінні зміни у законодавстві та практичному втіленні спеціальної освіти.

Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами, нині людство переходить до нової світоглядної парадигми -- «єдине суспільство, яке включає людей з різноманітними проблемами». Сучасною світовою тенденцією є прагнення до деінституалізації та соціального інтегрування осіб з особливостями психофізичного розвитку. Формується нова культурна й освітня норма -- повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних.

Ратифікувавши основні міжнародні правові документи (Декларації ООН про Права Людини, про права інвалідів, Конвенцію ООН про права дитини), Україна взяла на себе зобов'язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі дітьми з порушеннями психофізичного розвитку.

У Конституції України декларовано демократичні положення, які відповідають міжнародним угодам і домовленостям; визначено та стверджено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46).

На сьогоднішній день діти з особливими потребами (особливостями психофізичного розвитку) в Україні не мають доступу до якісної освіти. У 2004 році 1.8% з усіх дітей (135,773) в Україні були зареєстровані як такі, що є неповносправними (включаючи усі форми неповносправності). Багато хто вважає, що ця цифра є значно заниженою. На 2003-2004 роки загальне зарахування неповносправних дітей (особливостями психофізичного розвитку) у школи-інтернати складало 64,667 дітей. 52,051 учнів навчалося у 304 школах- інтернатах у міській місцевості, і 12,616 учнів навчалося у 93 піколах- інтернатах у сільській місцевості.

Законодавчого визнання права на здобуття освіти громадянами України, в тому числі і дітей з особливими освітніми потребами, набуло у Законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про освіту осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (спеціальну освіту)», де визначено право всіх громадян на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно, від стану здоров'я; створення умов для навчання відповідно до здібностей та інтересів.

В Законах України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» регламентовано надання освітніх, ' медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема дітям з особливими освітніми потребами.

Чинне законодавство гарантує право на освіту дітей з особливими освітніми потребами без дискримінації і на основі рівності можливостей, забезпечуючи інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання протягом всього життя.

Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини.

Визначення оптимальних шляхів і засобів розв'язання проблеми ґрунтується на основі відповідного кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та нормативно-правового забезпечення.

Метою реалізації цих законів у життя є спрямування діяльності закладів освіти на :

¦ формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю;

¦ створення умов для реалізації державної політики в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами у сфері освіти;

¦ удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі з інвалідністю, шляхом впровадження інноваційних технологій, зокрема, інклюзивного навчання, з використанням адаптованого міжнародного досвіду.

Завданням кожного освітянського закладу сьогодення стає

• запровадження інноваційних освітніх технологій на основі інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема, їх інклюзивного навчання;

¦ формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого- педагогічного, медико-соціального супроводу;

¦ вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;

¦ удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;

¦ надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.

Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання передбачає: