14. Інвестиції як капіталоутворюючий процес. Стратегія прийняття фірмою інвестиційного рішення

Термін "інвестиції" в сучасній теоретичній економіці та практичній діяльності замінює термін "капіталовкладення", відповідно він розширює суть цього соціально-економічного поняття, є більш змістовним та відповідає умовам ринкової економіки.

У широкому розумінні інвестиції – це вкладення капіталу з метою

наступного його збільшення. Цей приріст капіталу повинен бути достатнім,

щоб компенсувати інвестору відмову від альтернативного використання фі-

нансових ресурсів і винагородити його за ризик та відшкодувати втрати від

інфляції в майбутньому. У Законі України "Про інвестиційну діяльність" заз-

начено: "Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що

вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок

якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект" . Господарський кодекс України визначає інвестиціями у сфері господа-

рювання "…довгострокові вкладання різних видів майна, інтелектуальних

цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одер-

жання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту" . Цю думку, що мотивом здійснення інвестиції є не тільки отриманий від них прибуток, але і соціальні результати (охорона природи, підвищення рівня

життя тощо), які в майбутньому через непрямий вплив можуть призвести до

зростання ефективності інвестиційних проектів, в економічній літературі під-

тримують як українські так і зарубіжні економісти.

Інвестиції як капіталоутворюючий процес – це категорія ринкової економіки, це основний інструмент формування макроекономічних пропорцій, які визначають темпи економічного розвитку країни. На наш погляд, суть цієї ка-

тегорії визначається як усією економічною системою (макрорівень), так і еко-

номічною поведінкою окремої фірми (мікрорівень). На рівні макроекономіки

інвестиції є складовою частиною ВВП і визначають можливості економічного розвитку. Інвестиції на рівні мікроекономіки – це інвестиції у відтворення ос-

новного капіталу на підприємстві. Такі інвестиції називають реальними інвес-

тиціями. На наш розсуд, найхарактерніші ознаки реальних інвестиції такі: по-

перше, це процес вкладення грошових засобів; по-друге, постійне розроблення

нової техніки і нових виробничих процесів – це стимул для здійснення нових

інвестицій; по-третє, рушійним мотивом здійснення інвестицій є прибуток; по-

четверте, реальні інвестиції мають довготерміновий характер.

Інвестиційний ринок забезпечує інвестиційний процес. Ми підтри муємо думку тих економістів, які вважають, що інвестиційний ринок формує

його суб'єкт – інвестор, тобто суб'єкт господарювання, який володіє інвести-

ційними ресурсами, але водночас у нього з метою задоволення власних пот-

реб виникає попит на додаткові інвестиції та інвестиційні ресурси .

Інвестиційний ринок забезпечує купівлю-продаж інвестиційних ресурсів.

Джерелами інвестицій на мікрорівні є: а) власні фінансові ресурси, які охоп-

люють прибуток після відрахування податків, амортизаційні відрахування,

продаж частини активів; б) залучені фінансові ресурси, які містять кошти від

продажу інвестиційних цінних паперів, пайових та інших внесків фізичних та

юридичних осіб; в) позичені фінансові ресурси, які охоплюють кредити бан-

ків, випуск боргових цінних паперів; г) бюджетні асигнування. Джерелами

інвестицій є також внутрішні інвестиції, які здійснюються в межах наці-

ональної економіки, і зовнішні, які здійснюють зовнішні інвестори.

Інвестиційний процес у національній економіці передбачає, по-перше,

наявність інвестиційних ресурсів із такою структурою за власністю, де дер-

жавні інвестиційні ресурси поєднуються із приватними (державні інвестиції,

зазвичай, спрямовуються у сфери, які є невигідними для приватного бізнесу –

охорона здоров'я, освіта, наука, інноваційна діяльність, охорона довкілля,

розвиток інфраструктури тощо); по-друге, наявність розвиненої інфраструк- тури (банків, фінансових посередників); по-третє, розподіл інвестиційних ре-

сурсів із врахуванням як попиту на них, так і привабливості інвестиційних

проектів.

Підриємство є центром дії інтересів власників, інвесторів, співробітників, постачальників, споживачів, і навіть держави й можна визначити як економічна ісоциально-техническая система, функціонуюча з метою максимізації цінності капіталу. Досягнення цій головній цілі має базуватися обліку всієї сукупності цілей, що виникають у процесі виробничої діяльності підприємства.

За сучасних умов господарювання інвестиційна стратегія стає однією з визначальних чинників успішного й ефективного розвитку підприємства.

Інвестиційна стратегія - система довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, визначених загальними завданнями його розвитку та інвестиційної ідеологією, і навіть вибір найефективніших шляхів її досягнення.

Інвестиційна стратегія ефективне інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю підприємства, є концепцію її й як генерального плану здійснення інвестиційної діяльності підприємства визначає

• пріоритети напрямів інвестиційної діяльності;

• форми інвестиційної діяльності;

• характер формування інвестиційних ресурсів підприємства;

• послідовність етапів реалізації довгострокові інвестиційні цілей підприємства;

• кордону можливої інвестиційної активності підприємства з напрямам і формам його інвестиційної діяльності;

• систему формалізованих критеріїв, якими підприємство моделює, реалізує і оцінює свою інвестиційного розвитку.

• Процес розробки інвестиційної стратегії є складовою частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства міста і включає:

• постановку цілей інвестиційної стратегії;

• оптимізацію структури формованих інвестиційних ресурсів немає і їх розподілу;

• вироблення інвестиційної політики щодо найважливішим аспектам

• інвестиційної діяльності;

• підтримку відносин із зовнішньої інвестиційної середовищем.

Розроблена інвестиційна стратегія:

• забезпечує механізм реалізації довгострокових спільне коріння й інвестиційних цілей майбутнього економічного та розвитку підприємства;

• дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості підприємства;

• дозволяє максимально використовувати інвестиційний потенціал і

• активно маневрувати інвестиційні ресурси;

• забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, що виникають у процесі змін чинників зовнішньої ринкової інвестиційної середовища;

• дозволяє прогнозувати можливі варіанти розвитку зовнішньої інвестиційної середовища проживання і зменшити вплив негативних факторів на діяльність підприємства;

• забезпечує чітку взаємозв'язок стратегічного, тактичного (поточного) та оперативної управління інвестиційною діяльністю

• підприємства;

• відбиває переваги підприємства у конкурентному оточенні;

• визначає відповідну політику інвестиційної діяльність у рамках реалізації найважливіших стратегічних інвестиційних рішень.

Усередині інвестиційної стратегії формується значення основних критериальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів та фінансових інструментів інвестування. Розроблена інвестиційна стратегія є одним із базисних передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління підприємством, і його організаційної культури.