План маркетингу

Площа ріллі підприємства, що зайнята посівами соняшнику щорічно складає близько 330 га. При середній урожайності соняшника 20 ц/га річний обсяг виробництва товарного соняшника складатиме 660 т. Саме цей обсяг виробництва соняшнику і є об’єктом технологічного процесу переробки його в соняшникову олію.

Виходячи з характеристик представленого на ринку технологічного обладнання для виробництва та очищення соняшникової олії цей обсяг відповідає 250 тонам очищеної рафінованої соняшникової олії, реалізація якої за ринковими цінами може принести підприємству виручку близько 1,2 млн. грн. при тому що продаж врожаю соняшнику може принести лише 700..800 тис. грн. при не дуже великих витратах на переробку. До того ж при застосуванні високопродуктивного обладнання доречним є придбання сировини в інших постачальників, її переробка та продаж готової продукції, або надання іншим товаровиробникам послуг з переробки їх врожаю.

Виходячи з вказаного обсягу виробництва товарного соняшнику для переробки, продуктивність обладнання має становити 650 кг/годину при однозмінному режимі роботи (тривалість зміни 8 годин) та п’ятиденному робочому тижні. Отже доцільним є використання комплекту обладнання з наданого переліку, яке має продуктивність 350 кг/годину. Це дасть змогу залучати додаткову сировину або надавати додаткові послуги з переробки давальницької сировини.

Розрахуємо обсяг виробництва та реалізації соняшникової олії (табл. 1) виходячи з річного обсягу переробки власного товарного соняшнику 660 т та додаткової сировини в обсязі 1940 т.

Таблиця 1

Надходження від реалізації

Найменування готової продукції	Обсяг переробки сировини, т	Вихід готової продукції, %	Кількість готової продукції, т	Ціна реалізації, грн./т	Виручка від реалізації, грн.
Очищена, гідратована, рафінована дезодорована виморожена соняшникова олія	2600	(0,42  0,96  0,92)  100 = 37 %	962	8000	7696000
Шрот соняшниковий	2600	58 %	1508	500	754000
Разом, виторг від реалізації					8450000

Таким чином, при реалізації 518,00 тон олії та 812 тон шроту за середніми ринковими цінами підприємство матиме змогу отримувати 2 639 560 грн. доходу. При розробці комплексу маркетингових заходів доцільним є обґрунтування товарної, цінової, комунікаційної політики підприємства та політики розподілення товару на ринку.

Щодо товарної політики, то номенклатура продукції зумовлена специфікою бізнес-проекту та технічними характеристиками обладнання, яке дозволяє при переробці товарного соняшнику з олійністю близько 50 % отримувати 42 % екструдованої очищеної олії, а при його подальшій доробці 96 % гідратованої вимороженої олії та 92 % дезодорованої рафінованої олії. Тобто за зазначених умов ми не можемо сформувати іншу виробничу програму, а отже система маркетингових заходів має створити умови для безперешкодного та ритмічного збуту вказаних у табл. 1 обсягів.

Базовим методом ціноутворення при реалізації даного бізнес-проекту доцільно використовувати комбінацію конкурентного методу з моніторингом витрат на виробництво продукції. Кон’юнктурні характеристики ринку олії на сьогоднішній день такі, що вплив витрат виробництва на формування цін є досить сильним. Таке становище зумовлено досить великими обсягами внутрішнього виробництва на фоні зростаючої ємності внутрішнього ринку та росту експорту даної продукції.

Основними споживачами соняшникової олії є роздрібні споживачі, оптові торгівельні посередники та підприємства, що використовують соняшникову олію, як сировинний компонент своїх технологічних процесів. При цьому специфіка продукції, яка виробляється в країні сьогодні така, що ця продукція є досить якісною, що дозволяє експортерам збільшувати обсяги своїх постачань. При цьому якість продукції з кожним роком зростає за суб’єктивних та об’єктивних обставин, зокрема, конкурентного характеру.

Щодо вибору каналу розподілення продукції на ринку, використання комунікаційних заходів та методів просування продукції, то враховуючи обсяг реалізації та можливість забезпечення постійної якості олії протягом року доцільним є пошук постійних покупців, якими мають стати представники зазначених вище споживацьких груп, яких найбільше цікавить однорідність якості різних товарних партій.

Отже каналом розподілу має стати прямий збут продукції постійним клієнтам, а комунікаційні заходи мають забезпечити можливість вибору таких покупців з числа представників цільової споживацької аудиторії.